"Пам'ятаю, як вона, ще сама гаразд не видужавши, здається від сипняку, помагала нашим раненим... козакам. Просто, діловито провадила вона свою працю без умішок, без жадних балачок. Для неї праця є дійсно праця і ніщо інше і в цій праці сестра жила.
Курінний бойовий участок був за М"ясківкою. Бої приймали характер навіжености і упертости: большевикам хотілось пробитися у Вапнярку... цілий день без упину кидали большевики тяжкі гостинці не шкодуючи зовсім їх. Позиція була дуже мізерна і маленькі окопчики майже не захищали козаків.
Як тільки попали на позицію, а сестра вже тут, бо це для неї... празник... вона мовчки провадила своє святе діло. Де б око не зупинилось, відірвавшись від ворога, завше побачить сестру: то вона здовж окопів обходить козаків, піднимаючи їх настрій, то вона перев'язує рану і відлучається від козака лише тоді, як треба бути на пункті; вона і санітар, вона же і лікарський помішник. Життя її крім куреня здається і не цікавить, вона лише тоді появиться в обозі II порядку, як курінь сам з'єднується в час спочинку з ним. Скромна і діловита, заслужила повагу кожного: як козаки так і старшини прозвали її "нашою" сестрою, бо курінь без неї вони не можуть собі уявити.
Не можна не зачепить її героїзму за час бою 5 жовтня 1920. Позиція у ворога була гарна: він займав здовж опушки лісу канаву, поперед себе мав чисте поле, що тягнеться аж до Н-У-кого яру; задача куреня — наступать із яру через поле на лісок "в лоб". Сестра весь час у лаві, не зважає вона ні на кулі ні на шрапнель. Чим ближче до ліска, тим більше ранених, а сестрі діла; кожному вона допоможе, але що вона мусить робити, не маючи жадного санітара, коли необхідно було раненого підстаршину Каралевціва винести з бою?... під градом куль вона тягла його сама, доки не допоміг їй один із кулеметчиків. Винесли із вогню раненого, вона повернулася, аби провадить свою працю на далі.
Мало Вас героїв-сестриць; тим цінніша для нас присутність сестри Тишківської іменно в нашім курені. Часто козаків з других куренів запитують у нас, чому у них нема таких сестер?"
***
Вищепередрукована редакційна стаття (без підпису автора) є дослівною копією, без ніяких мовних чи інших змін, з першої сторінки піднищеного і місцями нечиткого військового фронтового часопису 3-ої Залізної Стрілецької Дивізії Армії У. Н.Р. "Залізний Стрілець" ч. 4 з жовтня 1920-го року. На тій самій сторінці є теж оперативний звіт начальника штабу тієї дивізії про перебіг боїв проти большевиків 13 жовтня 1920 р. Нечисті місця зазначено в цій копії точками: ....
Молода геройська сестриця і помічниця лікаря в 22-ому Стрілецькому Курені, Тишківська, це тепер, 1976-ому році, 83-літня емеритована лікарка Броніслава з Тишківських Гулевич. Вона живе в Лос-Анджелес, в Каліфорнії, де мало хто знає про її геройство в першій лінії збройної боротьби за волю України та про те, що за те геройство її 7 грудня 1936-го року нагороджено воєнним Хрестом Симона Петлюри ч. 3186.
В глибокій пошані до того геройства і скромности, Загальні Збори Відділу ОбВУА в Лос-Анджелес 14 листопада 1975 одноголосно ухвалили надати пані Броніславі з Тишківських Гулевич почесне членство того нашого Відділу.
А дня 17 листопада 1975 р. п. Броніслава Гулевич у свойому завіщанні записала зі свойого скромного вдовинного майна по тисячці долярів Українській Православній Церкві Св. Андрія в Лос-Анджелес, Товариству Прихильників УНР в Лос-Анджелес і нашому Відділові ОбВУА в Лос-Аджелес.
Об'єднання б. Вояків Українців в Америці Відділ в Лос Анджелес, в Каліфорнії
За Управу Відділу:
Інж. Омелян М. Тишовницький
голова
Інж. Ярослав Білинський
секретар
Немає коментарів:
Дописати коментар