ВОЛОДИМИР ВАШКОВИЧ

                                                                                            

                                                                                           (14.10.1920 —  4.3.1980)

Народився 14 березня 1920 р. в с. Івачів на Зборівщині. Був членом Організації Українських Націоналістів в Краю, переслідуваний польською владою, а в 1939 р. загонами НКВД, виходить з Галичини. Згодом він виконує організаційні доручення в наладнанні організаційного зв'язку, переправляючися з Кракова в Стрийщину й Зборівщину; член похідних груп.

В 1943 р. вступає до дивізії "Галичина", в якій як старшина та командир сотні бере участь в діях дивізії та боях в Австрії.

Громадський та політичний діяч і публіцист, він очолював керівні пости в громадських і комбатантських організаціях у Великій Британії. Він був членом Політичної Ради ОУНз, членом Закордонного представництва УГВР.

ХОРУНЖИЙ ВОЛОДИМИР Т. НЕСТОРОВИЧ

(23 січня 1895 — 5  лютого 1980)

Інж. В. Несторович закінчив Академічну гімназію в 1914 р. у Львові, і незабаром був покликаний до австрійського війська. По рекрутському і старшинському вишколах був висланий на російський фронт. Після більше як пів року на фронті над рікою Стрипою, в час відступу до Бережан, попав у російський полон.

Сидів у таборі полонених в Троіцькосавську на кордонах Монголії, опісля в Березовці в Забайкальській області, а в третьому році був засланий на Далекий Схід Азії, на Зелений Клин, до міста Микольськ-Уссурійський. У той час почалася у Росії революція, яка принесла скасування заборони українського  зорганізованого життя і звільнення полонених.

Користаючи з цього, молодий старшина включився до праці в місцевих українських товариствах. Був делегатом на з'їзді "Далекосхідного Українського Секретаріяту" у Владивостоці під проводом Юрія Мови. Уже тут почав Несторович дописувати до українського щоденника "Щире Слово", що виходив у Владивостоці. Про спогади з його життя і праці на Зеленому Клині можна найти багато у його  книжці "Серця і Буревії".

Коли більшовики окупували Зелений Клин, Несторович переїхав кораблем Американського Червоного Хреста до Японії, а звідти до Европи. Як бувший австрійський старшина, був скерований до Відня. Тут почав студіювати у Високій школі світової торгівлі, яку закінчив у 1924 р.

У цьому році вертається до краю, і працює у Катовицях на Шлеську як учитель у торговельному шкільництві та пише довшу працю про значіння морської торгівлі для Польщі, за яку одержує диплом інженера економії на Високій торговельній школі в Лієжу (Бельгія). Коли на вимогу воєвідства в Катовицях був звільнений як українець з праці в державній школі, він повернувся до Львова.

У Львові викладав суспільну економію та книговодство на вищих курсах при Торговельній школі. Рівночасно розгорнув широку журналістичну працю особливо в ділянці економіки. З розбудовою української торгівлі і промислу в Галичині і на Волині, він стає головним редактором двотижневика "Торгівля і Промисл" та рівночасно редаґує в щоденнику "Діло" сторінку "Економічний огляд".Теж пише книжку "Упрощене книговодство" для купців і промисловців. Його інші праці "Підручник про книговодство" та "Проблеми сучасної економії", віддані до друку перед вибухом Другої світової війни, були знищені більшовиками у 1939 році.

З переїздом до ЗСА осів у Дітройті та включився до суспільної праці. Був членом ОбВУА, членом товариства Українських Інженерів, членом Літ. Мистецького Клюбу, та співосновником кредитової спілки "Самопоміч".

Крім численних статтей у наших часописах, Несторович присвятив багато праці для розвитку наших економічних установ на чужині. Був довший час редактором кооперативного журналу   "Наш Контакт" та "Наш Світ". Не забуває теж про справи військові і видає власним коштом цікаву працю "Закарпатські українці в чехословацькому корпусі ген. Свободи". Останньою більшою працею було — це книжка "Українські купці і промисловці в Західній Україні поміж двома світовими війнами", що була видана в Торонті.

...

 Роман  Крохмалюк

ІВАН ПОРИТКО

 

(25. 9. 1895 — 31.1.1980) Голова  Об'єднання б. вояків в Америці, голова Братства кол. УСС, голова в-ва "Червона  Калина", видатний громадський  діяч.

Іван Поритко народжений 25 вересня 1895 року в Княгиничах у Західній Україні, був директором спершу повітового, потім окружного Союзу Кооператив у Рогатині, за фахом кооператор-економіст.

До Америки прибув у 1949 р. і від того часу постійно мешкав з родиною у Філядельфії. У 1914 році вступив добровільцем до леґіону Українських Січових Стрільців і перейшов із ним в Українській Галицькій Армії як поручник, всю визвольну збройну кампанію, включно з польським табором полонених. Від самого початку існування Об'єднання б. вояків українців в Америці у жовтні 1949 р. був постійно членом головної Управи тієї комбатантської організації, що об'єднувала головно колишніх вояків Армії УНР і УГА, був заступником голови та після смерти д-ра Володимира Ґалана — головою тієї організації. Заслужився для неї особливо, як засновник і довголітній голова Суспільної Служби українських комбатантських організацій, яка охоплювала всі існуючі наші комбатантські організації в ЗСА, включно з Братством кол. вояків 1-ої УД і Об'єднанням та Товариством кол. вояків УПА. Був головою Братства колишніх Усусусів і головою Видавничої Кооперативи "Червона Калина". Довгі роки, аж до відходу на емеритуру, працював в Українській Щадниці у Філядельфії. ...

"Свобода" 2.2.1980.