В музеї політв'язнів у Тернополі відкрили експрес-виставку

ЗОЛОТИЙ ЛЕВИК

БІЙ ПІД БРОДАМИ. РЕКОНСТРУКЦІЯ 2011 РОКУ.

НКВД здійснювало злочини під виглядом УПА

Олег Скрипка. "Катерина"

ДИВІЗІЯ "ГАЛИЧИНА". КОЛОМИЯ

ВІКТОР МІШАЛОВ. ПІСНЯ, ПРИСВЯЧЕНА ДИВІЗІЇ "ГАЛИЧИНА"

Фрагмент із концерту у Тернополі. Пісня присвячена Дивізії "Галичина", а саме Бродівській битві. У Тернополі виконалась уперше.

ОСТАННІ, НАПЕВНО, КАДРИ ІЗ ВОЛОДИМИРОМ МАЛКОШЕМ

6 вересня 2009 року в обласній філармонії Івано-Франківська відбулися урочистості та театралізований концерт «Вони воювали за незалежну Україну», присвячені 65-й річниці боїв під Бродами дивізії «Галичина» у Львівській області.

На урочистостях проаналізовано умови створення української дивізії «Галичина» у 1943 році, в яку добровільно записалося понад 80 тисяч українців. Говорили про уроки необхідності створення Дивізії і про причини поразки.

За словами промовців, після поразки під Бродами від радянських військ, дивізійники поповнювали лави Української повстанської армії.

Учасники святочної академії вшанували хвилиною мовчання усіх загиблих, хто боровся за незалежність України, а хор «Черемош» виконав марш дивізії «Галичина». Потім із доповіддю про історичний шлях Дивізії виступив голова Івано-Франківської станиці колишніх вояків Української дивізії української національної армії «Галичина» Володимир МАЛКОШ.

За його словами, усі були свідомими того, аби воювати проти «совєтів» і здобути незалежність своїй державі. Він висловив жаль, що радянська пропаганда створила образ ворога і зрадників із Дивізійників.

«І ця несправедливість збереглася і в незалежній Україні, - додав доповідач. Адже й досі владні мужі не спромоглися визнати нас борцями за Україну».

У залі філармонії, окрім ветеранів-дивізійників та їхніх родичів, було багато молоді. Івано-Франківський театр фольклору, народних свят і видовищ організував для присутніх театралізоване дійство про дивізію «Галичина», виконувалися пісні про Дивізію і їхній героїчний подвиг.





oko.if.ua

65-ТА РІЧНИЦЯ БРОДІВСЬКОЇ БИТВИ

Зранку, біля с. Червоне, де знаходиться військовий цвинтар полеглих дивізійників, перед урочистостями, з нагоди відзначення 65-ої річниці Бродівської битви, почалися з"їжджатися ветерани Дивізії – здалеку і зблизька, бійці УПА, прості люди, щоби вшанувати полеглих.

Ветеран Дивізії і ветеран УПА – є про що згадати...

Голова Івано-Франківської станиці п. Володимир Малкош

Цей боєць попав в полон до совітів під Будапештом, як вояк 22-ої добровольчої кавалерійської дивізії СС "Марія Терезія".

Відбулося перепоховання ще одного бійця-дивізійника, могилу якого було знайдено біля одного із навколишніх сіл. Нічого про нього не відомо. Ніяких документів при ньому знайдено не було. Літні люди, свідки тих подій оповідають тільки, що звали його Іваном, родом був із тодішнього Станіслава (сьогоднішнього Івано-Франківська), батько двох дітей. Пробиваючись із Бродівського котла, він попав до рук, як оповідають, СМЕРШівців, і вистрілила у нього жінка-СМЕРШівка.

Несуть труну пластуни, за ними слідують люди, одягнені в німецьку і радянську уніформи, для проведення після урочистостей показу частини прориву Бродівського кільця, на місці подій.

Старші і молоді люди, одягнені у форму УПА.

От такими молодими вони були...

Стяг Тернопільської Станиці. Вінок тримає представник її – п. Михайло Тарас.

В капличці відправляється Служба Божа.

П. Юрій Ференцевич – посередині.

Промовляє п. Володимир Малкош

Пластуни біля викопаної могили.

Наступне покоління...

Прощальний салют... Ще один український вояк приєднався до своїх побратимів по зброї...

Підготовка до теренової показової гри "Бродівський котел".

На цій рівнині 65 років тому відбулися ці криваві події.

Телевізійники із Києва тут як тут.

Бій почався!

Це справжній кадр із справжнього Бродівського котла.

Дивізійники із трофейних гармат палять по ворогу...

Вгадайте із двох разів – за кого вболівають галичани? Ну звичайно ж, за наших! ;)

Совіти відступають до лісу. Кільце оточення майже розірвано!

Після бою.

Галицькі села пам"ятають події 65-річної давності...

На горі Жбир у с. Ясенів

Вигляд із висоти гори.

Прапор українського Юнацтва

Пам"ятка зустрічі...

Пам"ятник було відкрито минулого року. Попередній у 1991 році був висаджений у повітря комуняками.

Навколо рясно миготіли блискавиці, мовби давній український Бог Перун, Бог воїнства, переддень свята якого припадав на цей період, вітав українських вояків-дивізійників. Адже завжди на землі нашій вважалося за честь покласти голову свою за вітчизну. Пішов благодатний дощ на пересохлу від довгих спекотних днів землю і окропив, як святою водицею, люд, який зібрався, немов сили небесні благословляли посивілих, літніх ветеранів і їхніх нащадків...

ВІДЕО

ТУТ ФОТО ІЗ МИНУЛОГО РОКУ

Як це було минулого року: