МАРІЮПІЛЬ

Ярослав Курдидик      

Розгорнувся чорний Маріюпіль...

Це над морем задимлене місто, 

Де табунці хаток-шкаралупок 

Понизались, як разки намиста.     

 Димарями знялись руки вгору

 І гукають: «Ось тут сталеварні!» —

 Потягує їдко сіллю з моря

 і заносить рибою з базарів...

Невміруще залізне обличчя

Б'є загарбник жорстоко і топче, —

Воно живе й сторіччями кличе:

— Я із сталі і видержу, хлопці!..

Порт пралісом щоглів похитнувся,     

Б'ють у пробій і хвилі, і меви, —

Маріюпіль гордо посміхнувся 

І на море зорить чорним левом...

1956р.