Степан Куропась
Вичерпна стаття д-ра Вол. Трембіцького у "Вістях Комбатанта" ч. 2 потребує деяких уточнень, а саме:
Група Крукеничі (а не Круковичі) 8-ої самбірської бриґади, якнайдальше на захід висунена одиниця УГАрмії силою 1,200 вояків, перейшла на чехословацьку територію біля Сиготу й у Воловім склала зброю чехам. Комендантом групи був підполк. Федорович, а не полк. Варивода. Федорович був власником фільварку на Бережанщині, був пов'язаний з УВО й суджений у процесі членів тієї організації. Полк. Варивода разом із своїм братом чи братаничем, сот. Вариводою, родом із Садаґури на Буковині, прибули до табору в Німецькім Ябліннім з Відня.
Група Кравса перейшла через Румунію на Чехо-Словаччину вже в час відвороту польської армії з-під Києва, де, як чванилися польські воєнні звітодавці, поляки там у Дніпрі коней напували. Отже, ген. Кравс не міг вже в травні бути комендантом табору Німецьке Яблінне.
Щодо примітки на ст. 24 "ВК", наче б полонені (радше інтерновані) отримували військову платню як компензату за участь бриґади Кравса в бою проти червоних мадярів в травні 1919 р., де згинуло та було поранено біля 600 наших вояків, треба згадати таке: Я переходив на Чехо-Словаччину з групою підп. Федоровича і ми стрінули мадярів перед Новим Містом під Сятором (Шаторал-Уйгелі), але бою ми не мали, бо зброю склали у Воловім. Гірська бригада, що вже в травні перейшла кордон, теж не могла мати бою з військом Беля Куна, бо ще перед Кошицями склала зброю. А якби навіть, як твердить проф. Штефан, такий бій відбувся, то втрати 600 вояків свідчили б про величезний бій. Де ж той цвинтар і ранені? За ввесь час побуту в Німецькім Ябліннім (Дойч-Ґабель) ніхто про такий бій не говорив, ніякі ранені туди не прибули, не прибули й пізніше будь-які виздоровенці.
Ми там мали платню чеського вояка з вдячности за те, що уряд України (Центральна Рада) озброїв в м. Пирятині чехо-словацьку леґію, постачав їй харчі та інше обладання, що вможливило чехам — через Сибір і Владивосток — повернутися додому. Так у Празі під час студій інформував нас Український Громадський Комітет (Шаповал, Григоріїв), який виклопотав грошову допомогу студентам. Курінь бриґади з Дойч-Ґаблю виконував службу в касарнях 28-го полку піхоти ("пражске дєті") під час роззброювання сибірських леґіонерів у Празі на Вршовіцах. В Америці перебуває ще кілька старшин Гірської бригади і Групи Крукеничі, то хтось міг би знати про бій під Кошицями з 600 втратами, як би такий бій дійсно відбувся.
(Справлення неточностей у статті "Санітарно-медична справа в Україні")
Вичерпна стаття д-ра Вол. Трембіцького у "Вістях Комбатанта" ч. 2 потребує деяких уточнень, а саме:
Група Крукеничі (а не Круковичі) 8-ої самбірської бриґади, якнайдальше на захід висунена одиниця УГАрмії силою 1,200 вояків, перейшла на чехословацьку територію біля Сиготу й у Воловім склала зброю чехам. Комендантом групи був підполк. Федорович, а не полк. Варивода. Федорович був власником фільварку на Бережанщині, був пов'язаний з УВО й суджений у процесі членів тієї організації. Полк. Варивода разом із своїм братом чи братаничем, сот. Вариводою, родом із Садаґури на Буковині, прибули до табору в Німецькім Ябліннім з Відня.
Група Кравса перейшла через Румунію на Чехо-Словаччину вже в час відвороту польської армії з-під Києва, де, як чванилися польські воєнні звітодавці, поляки там у Дніпрі коней напували. Отже, ген. Кравс не міг вже в травні бути комендантом табору Німецьке Яблінне.
Щодо примітки на ст. 24 "ВК", наче б полонені (радше інтерновані) отримували військову платню як компензату за участь бриґади Кравса в бою проти червоних мадярів в травні 1919 р., де згинуло та було поранено біля 600 наших вояків, треба згадати таке: Я переходив на Чехо-Словаччину з групою підп. Федоровича і ми стрінули мадярів перед Новим Містом під Сятором (Шаторал-Уйгелі), але бою ми не мали, бо зброю склали у Воловім. Гірська бригада, що вже в травні перейшла кордон, теж не могла мати бою з військом Беля Куна, бо ще перед Кошицями склала зброю. А якби навіть, як твердить проф. Штефан, такий бій відбувся, то втрати 600 вояків свідчили б про величезний бій. Де ж той цвинтар і ранені? За ввесь час побуту в Німецькім Ябліннім (Дойч-Ґабель) ніхто про такий бій не говорив, ніякі ранені туди не прибули, не прибули й пізніше будь-які виздоровенці.
Ми там мали платню чеського вояка з вдячности за те, що уряд України (Центральна Рада) озброїв в м. Пирятині чехо-словацьку леґію, постачав їй харчі та інше обладання, що вможливило чехам — через Сибір і Владивосток — повернутися додому. Так у Празі під час студій інформував нас Український Громадський Комітет (Шаповал, Григоріїв), який виклопотав грошову допомогу студентам. Курінь бриґади з Дойч-Ґаблю виконував службу в касарнях 28-го полку піхоти ("пражске дєті") під час роззброювання сибірських леґіонерів у Празі на Вршовіцах. В Америці перебуває ще кілька старшин Гірської бригади і Групи Крукеничі, то хтось міг би знати про бій під Кошицями з 600 втратами, як би такий бій дійсно відбувся.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар