До історії сотні Українських Січових Стрільців під командою сотника Осипа Букшованого (сотня Букшованого), за час від дня 6 вересня 1914 до 17 квітня 1915 р.

                                   Варпалянка, квітень 1915 р. Сотник Осип Букшований в приявности четаря Петра Прокопова — розказує:

                                   — Моя сотня зав'язалася 6 вересня 1914 р. в Ґоронді. Стан стрільців: 204. Старшини: Іван Калиняк — четар, Северин Левицький — хорунжий.

                                  30.IX пополудні вирушила сотня з Ґоронди. В Мункачи приказ до Кішідвеґ, вночі другий приказ до Сваляви.

                                   3.X рано пішли ми до Сент-Мікльош. Тут 50 людей виділено під проводом Северина Левицького на розвідку, 36 з бувшої сотні д-ра Никифора Гірняка. В неділю вночі відійшла сотня разом зі сотнею Івана Коссака під проводом отамана Гриця Коссака в сторону Везерсаляш. В тім місці лишилася сотня Івана Коссака, а моя сотня дістала приказ замкнути дорогу за Зденявою. Марш того дня около 60 км.

                                    6.X приказ получитися зі сотнею Івана Коссака у Вербяжі.

                                    8.X похід далі в напрямі границі; перед північчю перейшли ми границю коло Климця. Дальша дорога сотні була понад ріку Стрий до села Матькова, пізніше до Аннаберґу.

                                    14.X відійшли ми через Тухольку в сторону села Козьової і тут перший раз сотня була в битві. Прогнавши сотню козаків під Коростовом без жадних втрат, увійшли ми на другий день до Сколього. Вечором пішли ми далі через Демню Долішню, Корчин до Крушельниці. Тут половина сотні, як розвідчий відділ, подалася в сторону Дрогобича. Друга половина сотні відійшла день пізніше із 129-ою бригадою на Орів і там обі половини сотні злучилися разом.

                                   18.X брала сотня участь в бою під Голуботовом, як резерва бриґади. В тому дні був перший ранений стрілець Семен Матусяк.

                                   19.X рано ціла бригада зі сотнею відступила до Улична.

                                    20.X відмаширували ми через Доброгостів в сторону Дрогобича.
                                 
                                     21.X бій під Дрогобичем. Там москалі приневолили цілу 129-ту бригаду до відвороту.
             
                                     23.X сотня здержувала відворот бригади з-під Уличного. Відворот бригади і сотні через Орів, Крушельницю до Корчина. По вісьмох днях перший раз могли ми дістати дещо провіянтів із магазину.

                                     26.X перший день бою під Вижнім Синевідським. Над вечір того дня брала сотня перший раз участь у рукопашньому бою на міст над Опором.

                                     27.X і 28.X дальші дні бою під Синевідськом.

                                      I.XI відійшли ми до Крушельниці; 3.XI на гору Комарницьке. Хоч бій на цій горі скінчився нашою перемогою, ми мусіли відступати назад до Нижнього Синевідська.

                                      7.XI вночі сотня із цілою бриґадою вернулася через Сколе, Козьову, Тухольку до Аннаберґу. По кількох днях злучилися ми в Климці з цілим курінем. Звідти відійшла сотня зі сотнею Дудинського до Гусного, щоб змінити сотні Дідушка і Носковського. Два дні посилала сотня патрулі. По здержанню напору москалів під Матьковом, відступила сотня через Климець до Вербяжа.

                                      21.XI змінила сотня із сотнею Дудинського в Тухольці сотні Барана і Горука. По чотирогодиннім побуті в Тухольці сотні під сильним напором москалів вернулися до Климця.

                                      24.XI одержав курінь Гриця Коссака приказ перевести наступ на Тухольку. Після успішного наступу сотня з курінем відступила до Климця, полишивши в неволі четаря Івана Калиняка і трьох стрільців. Від 25.XI до 10.XII повнила сотня що-другий день розвідчу службу з Бескиду в сторону Карльсдорфу. 7. XII відійшли із сотні до кінноти стрільці: старший десятний Роман Камінський, стрільці Іван Вітенко і Іван Віщук. В тім часі сімох стрільців попало до московської неволі: Василь Сидяга, Дмитро Ковальчук, Онуфрій Мацьків, Омелян Олійник, Федь Боровей, Ілько Ґраміняк і Іван Кочержук.

                                       11.XII загальний відворот з Бескиду до Підполоззя.          

                                       13. XII брала сотня разом із сотнею Чмоли участь в бою під Абранкою і під вечір вернулася долиною Ляториці до Сваляви.

                                        16.XII відійшли ми до Гукливого і на другий день злучилися з цілим куренем. Того дня мене відзначено в Гукливім.

                                       17.XII стан сотні 85 людей. Сотню поділено на дві чоти, одна під моїм проводом, інша під проводом ляйтнанта 6-го полку піходи Міліюша. До нього приділено один машиновий кріс. Оба ці відділи рушили того дня рано в сторону Волівця і Гукливого на розвідку.

                                        26. XII увійшли оба відділи до Гукливого. Патрулі ствердили, що в селі батальйон москалів. Того дня і наступного втратила сотня як полонених стрільців: Прокіп Романів, Олександер Постолюк, Олекса Смеречук, Іван Остропольський, Василь Чуфрида, Лесь Храпчук, Григорій Кметь, Стефан Копцюх, Юрко Кознюк, Михайло Крук, Семен Лехман, Петро Мацелюк, Ілько Підгайний, Семен Сидяга, Луць Тимочко та вістуни Франц Кальман і Осип Осадчук. Від 22. XII до 31. XII повнила сотня службу безпеки по черзі на Високім Верху, на Плаю і на Темнатику.

                                        1.1.1915 р. перейшов курінь на відпочинок до Сваляви.

                                        3.І відійшов цілий курінь до Поляни, наступного дня до Дицьковиці. В тім селі відсвяткували ми «Святий Вечір». Як делегати від Боєвої Управи явилися проф. Іван Боберський і д-р Володимир Старосольський і роздали святочні дарунки стрільцям.

                                        8.І відійшла сотня зі сотнею Носковського до Порошки, а на другий день до Туріямезе. Від 9.І до 22.І повнили обі сотні на переміну розвідчу службу в сторону Гавашкес і Збуня. 

                                        22.І пополудні відійшли обі сотні до лісничівки Прилуки.

                                        26.І обі сотні через Збунь до Зденьової і тут получилися з куренем. Того дня прилучилася до куреня сотня Семенюка, як 5-та сотня.

                                        27.І дальший похід до Ялового.

                                        28.І вийшла сотня із сотнею Носковського, як розвідчий відділ 129-ої бригади до Тисової. Тут попало 10 москалів у наш полон. Вечером того дня відійшли обі сотні з тим самим завданням до Медвежої, на другий день на Висовий Верх.

                                         30.І станули ми знову на Галицькій границі.   

                                                                                                                                                                                                       

                                         31.І зійшли сотні до Нової Розтоки.

                                          1.ІІ цілий курінь під проводом отамана Ґорука відійшов через Жупане на гору Станище.

                                          3. II увійшов цілий курінь до Лавочного. Курінь повнив службу, як розвідчий відділ і начислював 115 людей. По прибуттю до Лавочного, стверджено у 86-ох стрільців тяжке відмороження ніг. З моєї сотні відійшло до шпиталю 16 стрільців із-за відмороження ніг. З тої причини дістав курінь від 129 бригади чотироденний відпочинок. В тім часі я розділив сотні Чмоли поміж чотири сотні куреня.

                                          8. II відійшов цілий курінь до Славська, звідси через долину Рожанки на гору Татарівку. Тут одержав я приказ відійти на Маґуру зі своєю сотнею і сотнею Носковського і там охороняти задні частини нашої бриґади. Тут повнили обі сотні розвідну службу.   

                                          17.II передав я команду сотні хорунжому Петрові Прокоповому з причини занедужання.

                                           18.II і 19.II лежала сотня в розстрільній, наступного дня на приказ бригади злучилася з куренем. По триденнім відпочинку в селі Славську відійшла сотня до Рожанки;  чергового дня брала сотня участь у штурмі на Татарівку, спомагаючи батальйон Бондйого.

                                          25. II приділено сотню як резерву батальйону оберляйтнанта Корбеля. Наступного дня вечером виконала сотня приступ на московські позиції. Мойже по коліна в снігу — важко й безвихідно було наступати. Двадцять чотири години перележала сотня в окопах, в снігу, відбиваючи в безперестаннім напруженню два наступи москалів. На приказ Корбеля перейшла сотня з невигідної позиції до окопів на краю ліса і тут стояла сорок годин.

                                         1.III зійшов цілий курінь до Рожанки. Того дня перебрав я знову команду сотні. Від 1.III до 8.III повнила сотня на переміну з іншими сотнями розвідчу службу, а від 8.III до 19.III ту саму службу, але зі Славська.

                                         20.III генерал Флайшман подав до відома цілому куреневі зміни, які зайшли в організації стрілецтва. Вони були такі: знесено т. зв. «команду леґіону», натомість приділено до корпусної команди Михайла Галущинського, референта Українських Січових Стрільців. Утворено два самостійні курені під командою Гриця Коссака і д-ра Степана Шухевича. Усунено Боєву Управу у Відні від проводу над УСС, та віддано оба курені під безпосередню команду бригад згл. дивізії і корпусу Гофмана. Від цього часу мають УСС виконувати не тільки розвідчу службу, але теж усю іншу воєнну службу. Того самого дня відійшов я до 130-ої бригади до Скільського Грабівця.

                                         21.III одержав я приказ обсадити відтинок позиції на горі Кливі. До 4.VI повнила сотня службу в розстрільній. Того дня дістав я приказ відійти до Головецька і там злучитися з куренем. До 17.VI повнила сотня службу в розстрільній на горі Маківці. Того дня зійшла третя частина сотні під моїм проводом до Славська, щоб звідти відійти на двотижневий відпочинок до Коша у Варпалянці.

    Варпалянка, 28 червня 1915

(Інтерв'ю пхор. О. Назарука із сот. О. Букшованим. Оригінал в Архіві УСС.)

Травень-червень 1917 р.: Український національний рух у московській армії.

                                                                  СТАТУТ 

Українського військового гуртка «ПРОМІНЬ» при інж. роті 41-ої піх. див.

                                           1. Гурток має назву «Український Військовий Гурток «ПРОМІНЬ» при інж. роті 41-ої піх. див.

                                           2.Головним осідком гуртка має бути місце мешкання Інженерної роти 41-ої піх. див.

                                           3.Гурток має на меті з'єднання і здруження (побратимство) вояків, лікарів і військових урядовців української нації і прихильних до української ідеї під прапором 1) відродження України, 2) Россія — федеративна демократична республіка, в її складі — національно-територіяльна автономна Україна. Гурток має дбати про зміцнення військової дисципліни серед членів, піклуватись і поширювати національну самостійність, дбати про духовий розвиток  (у національних формах) своїх членів,   якщо сприятимуть обставини.

                                         4. Щоб досягти поставленої мети, гурток має: а) заводити бібліотеки (книгозбірні), читальні, улаштовувати вистави (спектаклі), читання, музично-літературні вечірки; б) стояти в тісній злуці з Українською Центральною Радою та Генеральним Українським Комітетом (у Києві), як керівниками українських організованих  культурних сил і заступниками  прав української  нації; в) засновувати нові українські військові гуртки в першу чергу в районі Іб-ого курпусу.    

(Дальші параграфи 5-26 нормують внутрішнє організаційне життя гуртка).

(Оригінал в архіві С. Ріпецького.)