СТЕПАН ВИННИЧУК

                 Степан Винничук народився 23 грудня 1892 р. в селі Підгайчики, пов. Коломия, Західня Україна, в родині національно свідомих хліборобів. З вибухом 1-ої світової війни покликано його до австрійської армії, де дослужився до ступеня  "старшого десятника". По упадку Австрії зголосився добровольцем до Української Галицької Армії, з якою брав активну участь в цілій збройній кампанії, маючи військовий хист, осягнув найвищий підстаршинський ступінь "булавного".                    

                У Листопадовім перевороті взяв активну участь, розброївши у свому селі при допомозі односельчан більший відділ мадярського війська, що там був розташований та і станицю місцевої поліції, яка складалася з поляків. В тім часі Степан Винничук мав вже завершений український державницький світогляд, і він став активним громадянином в апараті  Української  Держави.

                  За час польської окупації Степана Винничука постійно переслідували, а під час пацифікації карний відділ польських уланів його важко побив. Незважаючи на переслідування польської влади Степан Винничук весь час активно працював в суспільному житті своєї громади, в якій дуже помічним йому був його син Василь.

                   У другій світовій війні зазнав найбільшого горя, бо прийшлося йому пережити знищення цілої його родини. Найстаршиго сина Петра заарештувало німецьке ґестапо, як українського партизана і замордувало у в"язниці, другий син Іван, як довідався  про  вбивство Петра,  помер з розпуки за ним. Після вбивства Петра самого Степана Винничука звільнили з в'язниці. Коли прийшла червона армія, Степан Винничук був переслідуваний, як український націоналіст, тому мусів скриватися, зате арештували його дружину і вивезли на Сибір, де вона й померла. А Степан покинув рідну землю та скитався, спершу по європейських краях, а закінчив своє скитання в ЗСА, де доживав життя.

                 Іван Куриляк