З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ

До Хвальної Редакції "Вісті Комбатанта".

Прочитавши з зацікавленням статтю  Р. Крохмалюка "Станиця Військової Управи у Відні" (гл. "Вісті Комбатанта" ч. 6. 1970), хочу ствердити, що вона є дуже цікавим причинком до історії Дивізії "Галичина" в останніх місяцях війни 1944/45. Треба привітати спробу кожного автора описати певні історичні особи або події тим більше, що не маємо багато джерельних статтей в наших журналах.

Кожний автор таких історичних причинків завжди може допуститися певних історичних неточностей із уваги на брак відповідної документації. Отже і в статті п. Крохмалюка вкрались також деякі неточності, які хочу справити або доповнити.

У згаданій статті говориться, що (стор. 21) "до Військової Управи у Відні вступали не лише вояки І УД, але й інших українських військових з'єднань, як напр. Українського Леґіону, що з початком 1945 р. оформився у Німеччині як Друга Українська Дивізія під командою полк. П. Дяченка і брала участь в боях з большевиками на Чехах вже при самому кінці війни".

В українській номенклятурі 2-га Дивізія, згл. Протипанцирна Бригада, якою командував полк. П. Дяченко, мала і німецьку назву і як така цілковито підлягала німецькому командуванню. Якесь українське надрядне командування для Протипанцирної Бригади не існувало, (про це дехто пише для самореклями щойно тепер), а її початком не був ніякий Український Легіон.

Тут дозволю собі з прикрістю зауважити, що кол. вояки Протипанцирної Бригади дотепер не відчувають потреби ані себе якось згуртувати, ані не піддержують зв'язків з дійсно бойовим своїм командиром, полковником П. Дяченком.

У згаданій статті Р. Крохмалюка вкралася ще одна неточність, коли він згадує про так зв. "Волинський Легіон Самооборони". І так у статті сказано: "В околиці міста Ґрац, в Австрії, знаходився "Волинський Легіон Самооборони", що його відтягли з Волині на захід. Цей Легіон, якого стрільці теж відвідували Військову Управу, був з початком березня 1945 р. включений до 1-ої УД. Волинський Легіон мав тоді понад 500 стрільців, 20 українських старшин та п'ять німецьких старшин. На чолі того Легіону стояв поручник Личманенко, душпастирем Легіону був о. Йов Скакальський".

 В дійсності "Український Легіон Самооборони" — така була його офіційна назва — розмістився з початком 1945 р. в околиці містечка Шпільфельд над рікою Муром. До Шпільфельду приїхав УЛС зіалізничим транспортом з Моравії. Не всі 20 старшин, що про них згадує п. Р. К., мали яке-небудь командне призначення. Деякі з них, після звільнення з служби в Дивізії "Галичина" тільки користувалися гостинним пристановищем в Легіоні. Від трагічної смерти 1-го к-та УЛС полк. Квітки — літом 1944 р. аж до моменту переходу УЛС в склад Дивізії "Галичина" комендантом УЛС був полк. Володимир Гарасименко. Пор. Личманенко був одним з старшин, але не комендантом Легіону. Крім п'яти німецьких старшин було ще і 3-ох підстаршин-німців. Головним душпастирем УЛС був о. Палладій Дубицький, а о. Йов Скакальський був його сотрудником. Політично УЛС підлягав ОУН під проводом полк. А. Мельника.

В часі прилучення УЛС до Дивізії "Галичина", в його складі знаходилися також вояки інших українських формацій, які чи то одинцем чи групово включилися до нього.


Орест Корчак-Городиський
бунч. УЛС і Дивізії "Галичина"