Петро Самутин,
Генштабу Ген.-хор.
ДО 50-ТИРІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФОРМУВАННЯ ДИВІЗІЇ — МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ ВІЙСЬКА УКРАЇНСЬКОГО
Найкращому з найкращих, Велитневі духа з-під Базару, ройовому VІ-ої Січової Стрілецької д. СТЕПАНОВІ ЩЕРБАКОВІ присвячую.
Автор
Дня 8-го лютого 1970 року минуло 50 років організації і формування Дивізії. Цей день її колишні члени відзначили як дивізійне свято.
І. РІК 1920.
Польсько-українська політична і військова конвенція
21-го квітня 1920 року увійшла в життя польсько-українська політична конвенція, а 24-го квітня того ж року була підписана військова конвенція. З українського боку військову конвенцію підписали: генштабу генерал Сінклер і підполковник Дідковський, з боку польського майор Валерій Славек і капітан Вацлав Єнджеевич.
Військова конвенція творила інтегральну частину політичної та входила в життя рівночасно і зобов'язувала аж до часу підписання тривкого договору поміж урядами українським і польським. На підставі тієї конвенції Польща зобов'язалася достарчити українцям матеріялів і виряду, потрібних до повного вивінування трьох (3) дивізій піхоти, враховуючи всі потрібні допоміжні частини.
Тут треба пригадати, що нав'язання військових контактів між українцями і поляками припадає десь на кінець травня 1919 року. З наказу маршала Й. Пілсудського в цьому часі був висланий представник ІІ-го Розвідкового Відділу польського Генерального Штабу, як делегат до Головної Команди Української Армії. Делегат мав за завдання спровадити представника від Української Армії, як репрезентанта Головного Отамана С. В. Петлюри. Делегатом з польського боку був член Польської Військової Організації Заглоба, в пізнішому майор Заглоба-Мазуркевич. Переодягненому в уніформу українського полоненого йому вдається щасливо перейти фронт та дібратись до Штабу Головного Отамана в Чорному Острові (на лінії Проскурів-Підволочиська). Від того часу йдуть перетрактації і виміна думок між українцями і поляками. (Прошу дивитись: Виправа Кійовська» — 1920 року — генерал Тадеуш Кутшеба, б. шеф 3-ої Армії польської. Варшава 1937 р., сторінка 51).
Виконання постанов польсько-української військової конвенції йшло дуже поволі, гальмуючи бажання формування дивізій.
II. Наслідки Любарської катастрофи
Після нашої катастрофи в районі: Миропіль-Чарторія-Любар осінню 1919 року — частина нашої Армії з наказу Головного Отамана вирушає в Зимовий похід в команді генерала Михайла Омельяновича-Павленка (старшого), решта Армії: ранені, хворі, нездібні до тяжкого походу — попадає до Польщі і була інтернована.
Головний Отаман С. В. Петлюра теж опинився на еміґрації в Польщі. Невдачі нашої збройної боротьби, понесені жертви, брак союзників в боротьбі з Москвою, змушує наше Головне Командування до аналізи пройденого шляху боротьби, шукання причин наших невдач, шукання нових доріг, що і привели до так званого «Варшавського договору» 3 квітня 1920. Цей договір постав в дуже несприятливих для нас обставинах, інших союзників на той час взагалі не існувало.
III. Кадри до організації VІ-ої (1-ої) Січової Стрілецької дивізії:
Кадрами до організації VІ-ої (1-ої) Січової Стрілецької дивізії послужили полонені й інтерновані стрільці, підстаршини і старшини Української Армії, що опинилися в таборах полонених і інтернованих на терені Польщі та окупованих Західніх землях.
Цими таборами були: 1) Луцьк на Волині, 2) Личаків-Львів, лише частинно, 3) Домбє, 4) Вадовиці, 5) Ланцут коло Ярослава над Сяном. Першим збірним пунктом був табір Ланцут. Сюди транспортується наших стрільців, підстаршин і старшин з решти таборів. Всі вони виснажені тифом і страшним недоїданням по таборах. Харчі і в самому таборі Ланцут були дуже злі. Наші вояки, що прибували до табору Ланцут, репрезентували всі бойові частини Армії УНР та всі землі України і тому VІ-а Січова Стрілецька дивізія була соборною — в повному розумінні цього слова. Це були вояки, що мали за собою трирічний бойовий стаж нашої визвольної боротьби, глибоку ідею та віру в нашу остаточну перемогу. На цьому місці дозволяю собі відповісти пок. д-рові Семенові Шевчукові, що видав книжку: «Пора сказати правду про наші визвольні змагання — добитися волі для Галицької Землі», Торонто, Канада — 1965 р. Сторінка 194. Цитую: «Тут треба сказати й те, що в поході поляків на Київ брали вправді участь дві дивізії з Армії УНР, але Петлюрі не вільно було приймати до тих дивізій галичан; жадання таке поставили Петлюрі поляки, а Петлюра на це погодився».
Історичною правдою залишається, що на початку організації VІ-ої С. Стрілецької дивізії з табору полонених з Луцька прибула група старшин, та між ними була досить показна репрезентація старшин з Галицької Армії. Власне Командиром 1-ої (16-ої) Бриґади був призначений сотник Роман Сушко, начальником Культурно-Освітнього Відділу сотник Гриць Гладкий — старі УСС і СС, обидва особисто знані Головному Отаманові С. В. Петлюрі. В пізнішому побачимо, що старшини Галицької Землі займали поважні позиції на командних і штабових становищах дивізії. Різниці між старшинами галичанами і наддніпрянцями не було жодної. Ми жили як рідні брати та ніхто ніколи не питав — з яких земель походить чи якої він віри. Сьогодні ми згадуємо про цих старшин і стрільців, як найкращих наших побратимів. Збруч був давно між нами засипаний — ми були соборниками в дії, а не в теорії.
IV. Командир дивізії і його Начальник Штабу
Перед Головним Командуванням Армії УНР постало трудне питання: а) призначення командира дивізії, б) призначення начальника штабу. Треба було віднайти кращих серед найкращих, що могли вив'язатись з покладеного на них завдання. Треба було віднайти старшин не тільки з бойовим досвідом, але добрих організаторів і працівників штабу. В рахубу не могли входити старшини, що знаходились в Зимовому Поході. Знаючи добре думку поляків про нас та їх специфічне наставлення до нашого війська, Головне Командування надавало персональній обсаді Командирів дивізій і Начальників Штабів дивізій — велику вагу.
Нарешті запало рішення: 1-го січня 1920 року — до місця постою Головного Отамана С. В. Петлюри — був викликаний підполковник генерального штабу Марко Безручко і призначений Командиром 1-ої (VІ-ої) С. С. дивізії. Начальником штабу був призначений підполковник генерального штабу Всеволод Змієнко. Обидва вони один одного добре знали з праці в корпусі СС. Євгена Коновальця.
Майбутність показала, що кращого вибору і не могло бути. Так після довгих нарад і роздумувань був створений «мізок дивізії».
Перед цими двома старшинами генштабу ставало знову ж трудне завдання: а) перед командиром дивізії — віднайти і призначити добрих командирів бригад, куренів, артилерії, технічної обслуги та запілля, б) перед начальником штабу — підібрати добрих працівників штабу. Як перший так і другий — добре вив'язались з своїх обов'язків.
V. Організаційні фази дивізії:
Перша фаза: Це табір інтернованих: Ланцут. Сюди стягувались наші вояки з інших таборів інтернованих. Треба було привести до нормального фізичного стану стрільців, підстаршин і старшин, тому в першу чергу звернено увагу на відживлення.
Створено старшинську сотню та призначено на її першого командира сотника Володимира Лотоцького. Ще багато стрільців та старшин перебувало в таборовому шпиталі хворих на тиф. Над хворими прийшлося багато попрацювати нашому медичному персоналові. Працював цей персонал не покладаючи рук і на цьому місці належить їм щира подяка від нашого вояцтва. Всіх прибуваючих відразу направляли до лазні і зараз же передягали в нову англійського зразку уніформу. Так почалася з великим накладом сил і енергії перша фаза організації дивізії.
VI. Верифікаційна Комісія:
Командир дивізії і його начальник штабу надавали великої ваги старшинським ранґам (ступням), дійсним а не присвоєним по посадах. Треба було скінчити гру в «отамани» і «отаманчики», та нарешті перейти на положення регулярної армії і поставити кожного на своє місце. В цій цілі була створена Верифікаційна Комісія, завданням котрої і було встановити для кожного старшини його дійсну рангу (ступінь), що її він мав перед вступом в ряди українського війська в чужих арміях. Комісія мала до своєї диспозиці: а) «Русскій Інвалід», б) австрійські і німецькі відповідні річники. Комісія працювала з повним накладом сил та багатьом «старшинам» — зробила дуже прикрі несподіванки. Чи кому подобалось, чи ні, мусіли погодитись на остаточні рішення Комісії. В кожному разі, Комісія виконала покладені на неї завдання і надала старшинському складові дивізії — його дійсне обличчя. Не обійшлося і без втручання «гори», щоби рятувати своїх «отаманів», але це були винятки і може 2-ох проскочило, як кажуть, «фуксом». Це вже ролі не грало — такі «фукси» мусіли шукати в пізнішому «ліпшого пристановища». Головою Верифікаційної Комісії був полк. Абаза. Йому треба завдячувати пізніше життя дивізії, здисциплінованїсть, бойові дії і солідарність старшинського складу дивізії.
В дальшому йшло формування і організація кадрів, творення маршових сотень і транспорт до фортеці Берестя-Л.
Друга фаза — фортеця Берестя-Л.:
а) продовження формування по першій фазі, б) розгортання відділів дивізії за організаційною структурою; в) підбір і призначення командного складу: бригади, курені, сотні, чоти; г) зграння старшинського складу дивізії: відправи, відчити-доповіді; д) інтенсивний вишкіл: муштра, тактика, стрілецтво, внутрішня дисципліна, шкільні і бойові стріляння, матеріяльна частина; є) організація спеціяльних курсів для підготовки господарчих старшин (згідно з станом у польському війську); ж) культурно-освітня праця серед старших і стрільців.
Третя фаза — Бердичів-Київ:
а) Поповнення старшинських, підстаршинських і стрілецьких кадрів; б) дальший інтенсивний вишкіл; в) остаточне розгортання двох бригад піхоти; г) формування гарматньої бригади; д) укомплектування станів дивізії; є) поповнення кіньми; ж) організація таборів дивізії; і) культурно-освітня праця серед старшин і стрільців дивізії. Пропаґанда серед населення; к) бойовий вишкіл та підготова відділів до майбутніх завдань; л) налагодження зв'язків з повстанцями та партизанськими загонами на лівому і правому березі Дніпра. Особистий контакт з тими організаціями спеціяльно призначених і вишколених старшин.
VII. Організаційна структура дивізії:
Прийнята була і затверджена Головним Командуванням Армії УНР наступна організаційна структура дивізії. (Підставою була організаційна структура польської дивізії піхоти воєнного часу):
А. Командир Дивізії, помічник командира дивізії. Б. Штаб дивізії — Начальник Штабу.
Відділи Штабу дивізії: а) 1-ий Відділ Організаційний, б) ІІ-ий Відділ Офензива і дефензива (розвідка і контррозвідка), в) ІІІ-ий Відділ Оперативний, г) ІV-ий Відділ Постачання з референтурами: одягова, харчова, зброї і амуніції; майстерні: направа зброї, шевська і кравецька, д) V-ий Відділ Інспекторський, є) VІ-ий Відділ Культурно-освітній.
В. Комендант Штабу дивізії, Г. Штабова Сотня дивізії (піша) плюс чота тяжких скорострілів, Д. Кінна чота при Штабі дивізії, Є. Сотня зв'язку (лучби), Ж. Обоз Штабу дивізії (підлеглий комендантові Штабу дивізії), 3. Дивізійний польовий шпиталь на чолі з дивізійним лікаром і санітарним персоналом, І. Ветеринарний лікар дивізії, К. Дивізійний Суд і Прокуратура, Л. Дивізійний священик, М. Польова пошта дивізії, Н. Старшини для зв'язку з польським командуванням і відділами та українською військовою місією у Варшаві. (Повинні добре володіти польською мовою), О. Газовий старшина дивізії.
VIII. Стрілецькі бригади:
а) Три стрілецькі бриґади: І, II і III. В пізнішому 16. 17 і 18. б) Кожна бригада — три стрілецькі курені. Курінь — три сотні: 1, 2,3 і сотня тяжких скорострілів. в) 16-а Стрілецька бригада — курені: 46, 47 і 48. г) 17-а Стрілецька бригада — курені: 49, 50 і 51. д) 18-а Стрілецька бригада — курені 52, 53 і 54.
IX. Гарматна бригада:
а) Склад: 16, 17 і 18 гарматні курені легкої польової гармати. б) Курінь — три батареї: 1, 2, 3-я. Батарея — 4 гармати, в) Тяжкий гарматний курінь в складі двох батарей, д) Парк бриґади.
X.Технічний курінь:
а) Склад: три сотні — саперна, технічна і зв'язку.
XI. Кінний Курінь:
Склад — дві сотні кінноти плюс півсотня тяжких скорострілів.
За весь час свого існування дивізія не осягнула етатів своєї організаційної структури та в часі переходу Збруча (21-го листопада 1920 року) складалася лише з двох Стрілецьких бригад: 16 і
17, в кожній бригаді було лише по два Стрілецькі курені — 46, 47 і 49 та 50. Гарматна бригада мала лише два гарматні курені: 16 і 17, а батареї не мали свого повного складу. Слабенький кінний курінь. Добре зорганізований технічний курінь. Брак дивізійного обозу, що дуже впливало на маневровість дивізії, обтяженої цивільними підводами. Брак польового шпиталю та відповідного етатового медичного персоналу.
XII. Запасова бригада:
Початком формування і організації Запасної бриґади була фортеця Берестя-Л.
(Прошу дивитись: «Праці Українського Наукового Інституту». Том 15. Серія Історична. Книга 2, Варшава 1933. Українсько-московська Війна в документах, Ч. І. Оперативні документи Штабу Армії Української Народньої Республіки, з передмовою і під редакцією Генерального Штабу генерала В. Сальського. Документи впораядкував генерал П. Шандрук. Організація (1-ої) VІ-ої дивізії — сторінка 2. — ПС).
...У місті Бересті було започатковано формування VІ-ої Стрілецької дивізії і на укомплектування її було призначено всіх інтернованих у Польщі вояків, там же було започатковано формування VІ-ої Запасової бриґади. Формування VІ-ої Стрілецької дивізії згідно з наказом Головної Команди з дня 8-го лютого 1920 року № І. покладено було на полковника Генерального Штабу Марка Безручка. З огляду на те, що місцем формування було призначено Берестє, праця організаційна відбувалась в умовинах розмірно сприятливих...»
XIII. Чисельний стан дивізії:
Табір Ланцут — на день 8-го лютого 1920 року а) Старшин — 340, б) Стрільців — 2,980.
Фортеця Берестє — на день 22-го квітня 1920 року після одержання наказу вирушити в Україну: Старшин — 239, стрільців — 1,886, коней — 346, гармат — 4, кулеметів — 36.
Кидається в вічі різниця станів 8-го лютого 1920 року (Ланцут) і стан на день 22-го квітня 1920 року. Ця різниця виносить: старшин — 101, стрільців —1,094, це все те, що знаходилося ще в шпиталях в Ланцуті і Бересті, в старшинській сотні, Запасовій бригаді, що не було здатне через фізичний стан брати участь в поході. В пізнішому старшини і стрільці мали поповняти ряди дивізії.
ХРОНОЛОГІЧНІ ДАТИ VІ-ої СІЧОВОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ
1920 рік — місяць лютий.
8-го Наказ 1-й (VІ-й) Стрілецькій Дивізії про початок формування.
12-го Призначення Регістраційної (Верифікаційної) Комісії для перевірки старшинських рангів під головуванням полковника Абази.
18-го Призначення підполковника Чміля — командиром 1-го куреня 1-ої (16-ої) Бригади полковника Насонова командиром Гарматнього полку.
Місяць березень:
4-го Початок формування Штабу дивізії.
6-го Початок формування Управління дивізійного Інженера (Штабу Технічного куреня).
9-го — 20-го Переїзд Штабу дивізії до фортеці Берестя.
21-го Перша стрілецька дивізія дістала назву: VІ-а Стрілецька Дивізія.
Призначення Командиром запасової Бригади генерал-хорунжого Фединюка-Білинського.
Влаштування першої Касової Комісії при VІ-й дивізії під головуванням підполковника Будного.
24-го Прибуття до фортеці Берестє Гарматнього полку.
25-го Початок формування 6-ої Гарматньої бригади.
31-го Призначення сотників: Сушка і Воронова — командирами 1-ої (16-ої) і 2-ої (17-ої) бригад.
Місяць квітень:
1-го Початок формування 1-ої (16-ої) і 2-ої (17-ої) бриґад.
6-го Сформування 2-ої (17-ої) бригади у першій фазі.
21-го Наказом Головної Команди — командир дивізії підполковник генштабу Безручко підвищений в полковники.
Наказом Наказом Головної Команди Начальник Штабу дивізії підполковник генштабу Змієнко підвищений в полковники.
22-го Дивізія одержала наказ вирушити в Україну.
23-го Випуск скінчивших Господарські Курси при Експозитурі Міністерства Справ Військових у фортеці Берестє.
24-го Дивізія одержала прапор і грамоту від Головного Отамана Військ УНР.
Місяць травень:
2-го Дивізія трьома ешеломами прибула до Бердичева.
6-го Дивізія вирушила по залізниці в район скупчення Ш-ої Польської армії для наступу на Київ.
Поїздка Начальника Генштабу полковника Змієнка зі зв'язковим старшиною поручником Марушевським, (Польського війська — ПС) до 1-ої дивізії леґіонів для з'ясування бойових обставин.
8-го Дивізія вступила з Київ і 9-го травня брала участь в урочистій дефіляді всіх військ, що зайняли Київ. Частини дивізії розташувались в будинку бувшої Констянтиновської Військової Школи на Печерську.
23-го Приїзд Головного Отамана Військ УНР в Київ.
31-го Концерт дивізійного хору в саді Купецького Зібрання — з агітаційною метою.
Місяць червень:
6-го Відкриття "Стрілецького Клюбу" в Києві.
9-го Дивізія зайняла бойовий відтинок на річці Ірпень — від шоси Київ-Житомир включно до села Забор'є.
10-го Наказ дивізії про відворот на річку Тетерів по шляху: Київ-Житомир до повороту на село Березівку — через села: Колоншину — німецьку колонію та розташуватись в Гавронщині.
12-18-го Відворот через Вишневичі на Ігнатполь.
18-20-го Бої в районі Ігнатполя.
21-23-го Відворот дивізії з району Михайлівка-Васьковичі на річку Уборть (Уборч) — до зайнятої позиції — Юрова-Копище.
23-го Випад на Словечко. Бій у селах Рудні-Кованьки.
24-го Початок боїв під селом Перга.
Місяць липень:
Від 24-го червня по 6-го липня 1920 року бої в районі Перга.
6-11-го Відворот дивізії через Журжевичі-Біловіж-Рудня-Залавя-Бережниця-Володимирець — на лінію річки Стирі у Рафаїловки. (Примітка: Під час боїв в районі села Перга від 24-го червня по 6-го липня 1920 року — Штаб дивізії мав своє місце постою в селі Журжевичі у місцевого священика — ПС).
13-23-го Бої та сутички в районі сіл: Більська Воля-Мудьчиці-Борова-Новоселки. Ліквідація большевицького прориву у село Єзерці.
24-го Перехід у групову резерву в село Більська Воля.
26-29-го Відворот в район села Грив'ятків подорозі: Серхово-Красин-Лешнівка-Набруська-Малий і Великий Обвір-Карпилівка-Черемошно і стати в районі: Грив'ятків-Козлиничі.
30-го Наказ дивізії перейти через села: Уховець-Стеблів- Білін-Колодниця і стати резервою в місті Ковель.
Місяць серпень:
2-5-го Наказ дивізії відійти однією колоною через села: Нові Тополі-Руду-Скіби-Любомль-Теребійки-Римачі, а другою колоною через села: Хворостів-Вишнів-Коцюри-Теребійки-Римачі-Березниці і далі вкупі через Дорогузк і розташуватись в районі Серебрище.
24-го Приїзд Головного Отамана в Бар для перегляду дивізії.
Місяць листопад:
10-го Перехід дивізії в район Попівці. Вечірня сутичка за Попівці.
30-го Перехід у Бірки Великі.
Так коротко подає нам життя і дії дивізії Оперативний Відділ VІ-ої Січової Стрілецької дивізії. (Виписав з малими редакційними змінами із журнала Збірника VІ-ої Січової Стрілецької дивізії пполковник Микола Битинський — кол. Начальник Культурно-Освітн. Відділу дивізії).
В другій половині року 1921 (докладної дати бракує — ПС), частина дивізії під командою Начальника Штабу дивізії полковника генштабу Всеволода Змієнка виїхала до табору інтернованих біля міста Стршалково (Познанщина), — а частина до табору інтернованих Щипюрно — коло міста Каліша, під командою генштабу ген.-хор. Марка Безручка.
По якомусь часі обидві частини були сполучені і перебували в таборі Щипюрно, де була створена "Група Інтернованих Армії УНР" в Команді генерал-хор. генштабу Марка Безручка. Начальником Штабу Групи був призначений генштабу ген.-хор. В. Змієнко (на той час вже був підвищений до ранґи ген.-хор. Армії УНР).
З табору інтернованих Щипюрно VI-та Січова Стрілецька дивізія, разом з іншими частинами Армії УНР була перенесена до табору інтернованих Ч-10 біля міста Каліш, був це рік 1924-25, докладна дата не відома. Десь в році 1925 табір Ч-10 був перейменований в "Українську Станицю" — вільну оселю з власним українським Управлінням.
(Проловження буде тут же!)
Генштабу Ген.-хор.
ДО 50-ТИРІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ФОРМУВАННЯ ДИВІЗІЇ — МАТЕРІЯЛИ ДО ІСТОРІЇ ВІЙСЬКА УКРАЇНСЬКОГО
Найкращому з найкращих, Велитневі духа з-під Базару, ройовому VІ-ої Січової Стрілецької д. СТЕПАНОВІ ЩЕРБАКОВІ присвячую.
Автор
Дня 8-го лютого 1970 року минуло 50 років організації і формування Дивізії. Цей день її колишні члени відзначили як дивізійне свято.
І. РІК 1920.
Польсько-українська політична і військова конвенція
21-го квітня 1920 року увійшла в життя польсько-українська політична конвенція, а 24-го квітня того ж року була підписана військова конвенція. З українського боку військову конвенцію підписали: генштабу генерал Сінклер і підполковник Дідковський, з боку польського майор Валерій Славек і капітан Вацлав Єнджеевич.
Військова конвенція творила інтегральну частину політичної та входила в життя рівночасно і зобов'язувала аж до часу підписання тривкого договору поміж урядами українським і польським. На підставі тієї конвенції Польща зобов'язалася достарчити українцям матеріялів і виряду, потрібних до повного вивінування трьох (3) дивізій піхоти, враховуючи всі потрібні допоміжні частини.
Тут треба пригадати, що нав'язання військових контактів між українцями і поляками припадає десь на кінець травня 1919 року. З наказу маршала Й. Пілсудського в цьому часі був висланий представник ІІ-го Розвідкового Відділу польського Генерального Штабу, як делегат до Головної Команди Української Армії. Делегат мав за завдання спровадити представника від Української Армії, як репрезентанта Головного Отамана С. В. Петлюри. Делегатом з польського боку був член Польської Військової Організації Заглоба, в пізнішому майор Заглоба-Мазуркевич. Переодягненому в уніформу українського полоненого йому вдається щасливо перейти фронт та дібратись до Штабу Головного Отамана в Чорному Острові (на лінії Проскурів-Підволочиська). Від того часу йдуть перетрактації і виміна думок між українцями і поляками. (Прошу дивитись: Виправа Кійовська» — 1920 року — генерал Тадеуш Кутшеба, б. шеф 3-ої Армії польської. Варшава 1937 р., сторінка 51).
Виконання постанов польсько-української військової конвенції йшло дуже поволі, гальмуючи бажання формування дивізій.
II. Наслідки Любарської катастрофи
Після нашої катастрофи в районі: Миропіль-Чарторія-Любар осінню 1919 року — частина нашої Армії з наказу Головного Отамана вирушає в Зимовий похід в команді генерала Михайла Омельяновича-Павленка (старшого), решта Армії: ранені, хворі, нездібні до тяжкого походу — попадає до Польщі і була інтернована.
Головний Отаман С. В. Петлюра теж опинився на еміґрації в Польщі. Невдачі нашої збройної боротьби, понесені жертви, брак союзників в боротьбі з Москвою, змушує наше Головне Командування до аналізи пройденого шляху боротьби, шукання причин наших невдач, шукання нових доріг, що і привели до так званого «Варшавського договору» 3 квітня 1920. Цей договір постав в дуже несприятливих для нас обставинах, інших союзників на той час взагалі не існувало.
III. Кадри до організації VІ-ої (1-ої) Січової Стрілецької дивізії:
Кадрами до організації VІ-ої (1-ої) Січової Стрілецької дивізії послужили полонені й інтерновані стрільці, підстаршини і старшини Української Армії, що опинилися в таборах полонених і інтернованих на терені Польщі та окупованих Західніх землях.
Цими таборами були: 1) Луцьк на Волині, 2) Личаків-Львів, лише частинно, 3) Домбє, 4) Вадовиці, 5) Ланцут коло Ярослава над Сяном. Першим збірним пунктом був табір Ланцут. Сюди транспортується наших стрільців, підстаршин і старшин з решти таборів. Всі вони виснажені тифом і страшним недоїданням по таборах. Харчі і в самому таборі Ланцут були дуже злі. Наші вояки, що прибували до табору Ланцут, репрезентували всі бойові частини Армії УНР та всі землі України і тому VІ-а Січова Стрілецька дивізія була соборною — в повному розумінні цього слова. Це були вояки, що мали за собою трирічний бойовий стаж нашої визвольної боротьби, глибоку ідею та віру в нашу остаточну перемогу. На цьому місці дозволяю собі відповісти пок. д-рові Семенові Шевчукові, що видав книжку: «Пора сказати правду про наші визвольні змагання — добитися волі для Галицької Землі», Торонто, Канада — 1965 р. Сторінка 194. Цитую: «Тут треба сказати й те, що в поході поляків на Київ брали вправді участь дві дивізії з Армії УНР, але Петлюрі не вільно було приймати до тих дивізій галичан; жадання таке поставили Петлюрі поляки, а Петлюра на це погодився».
Історичною правдою залишається, що на початку організації VІ-ої С. Стрілецької дивізії з табору полонених з Луцька прибула група старшин, та між ними була досить показна репрезентація старшин з Галицької Армії. Власне Командиром 1-ої (16-ої) Бриґади був призначений сотник Роман Сушко, начальником Культурно-Освітнього Відділу сотник Гриць Гладкий — старі УСС і СС, обидва особисто знані Головному Отаманові С. В. Петлюрі. В пізнішому побачимо, що старшини Галицької Землі займали поважні позиції на командних і штабових становищах дивізії. Різниці між старшинами галичанами і наддніпрянцями не було жодної. Ми жили як рідні брати та ніхто ніколи не питав — з яких земель походить чи якої він віри. Сьогодні ми згадуємо про цих старшин і стрільців, як найкращих наших побратимів. Збруч був давно між нами засипаний — ми були соборниками в дії, а не в теорії.
IV. Командир дивізії і його Начальник Штабу
Перед Головним Командуванням Армії УНР постало трудне питання: а) призначення командира дивізії, б) призначення начальника штабу. Треба було віднайти кращих серед найкращих, що могли вив'язатись з покладеного на них завдання. Треба було віднайти старшин не тільки з бойовим досвідом, але добрих організаторів і працівників штабу. В рахубу не могли входити старшини, що знаходились в Зимовому Поході. Знаючи добре думку поляків про нас та їх специфічне наставлення до нашого війська, Головне Командування надавало персональній обсаді Командирів дивізій і Начальників Штабів дивізій — велику вагу.
Нарешті запало рішення: 1-го січня 1920 року — до місця постою Головного Отамана С. В. Петлюри — був викликаний підполковник генерального штабу Марко Безручко і призначений Командиром 1-ої (VІ-ої) С. С. дивізії. Начальником штабу був призначений підполковник генерального штабу Всеволод Змієнко. Обидва вони один одного добре знали з праці в корпусі СС. Євгена Коновальця.
Майбутність показала, що кращого вибору і не могло бути. Так після довгих нарад і роздумувань був створений «мізок дивізії».
Перед цими двома старшинами генштабу ставало знову ж трудне завдання: а) перед командиром дивізії — віднайти і призначити добрих командирів бригад, куренів, артилерії, технічної обслуги та запілля, б) перед начальником штабу — підібрати добрих працівників штабу. Як перший так і другий — добре вив'язались з своїх обов'язків.
V. Організаційні фази дивізії:
Перша фаза: Це табір інтернованих: Ланцут. Сюди стягувались наші вояки з інших таборів інтернованих. Треба було привести до нормального фізичного стану стрільців, підстаршин і старшин, тому в першу чергу звернено увагу на відживлення.
Створено старшинську сотню та призначено на її першого командира сотника Володимира Лотоцького. Ще багато стрільців та старшин перебувало в таборовому шпиталі хворих на тиф. Над хворими прийшлося багато попрацювати нашому медичному персоналові. Працював цей персонал не покладаючи рук і на цьому місці належить їм щира подяка від нашого вояцтва. Всіх прибуваючих відразу направляли до лазні і зараз же передягали в нову англійського зразку уніформу. Так почалася з великим накладом сил і енергії перша фаза організації дивізії.
VI. Верифікаційна Комісія:
Командир дивізії і його начальник штабу надавали великої ваги старшинським ранґам (ступням), дійсним а не присвоєним по посадах. Треба було скінчити гру в «отамани» і «отаманчики», та нарешті перейти на положення регулярної армії і поставити кожного на своє місце. В цій цілі була створена Верифікаційна Комісія, завданням котрої і було встановити для кожного старшини його дійсну рангу (ступінь), що її він мав перед вступом в ряди українського війська в чужих арміях. Комісія мала до своєї диспозиці: а) «Русскій Інвалід», б) австрійські і німецькі відповідні річники. Комісія працювала з повним накладом сил та багатьом «старшинам» — зробила дуже прикрі несподіванки. Чи кому подобалось, чи ні, мусіли погодитись на остаточні рішення Комісії. В кожному разі, Комісія виконала покладені на неї завдання і надала старшинському складові дивізії — його дійсне обличчя. Не обійшлося і без втручання «гори», щоби рятувати своїх «отаманів», але це були винятки і може 2-ох проскочило, як кажуть, «фуксом». Це вже ролі не грало — такі «фукси» мусіли шукати в пізнішому «ліпшого пристановища». Головою Верифікаційної Комісії був полк. Абаза. Йому треба завдячувати пізніше життя дивізії, здисциплінованїсть, бойові дії і солідарність старшинського складу дивізії.
В дальшому йшло формування і організація кадрів, творення маршових сотень і транспорт до фортеці Берестя-Л.
Друга фаза — фортеця Берестя-Л.:
а) продовження формування по першій фазі, б) розгортання відділів дивізії за організаційною структурою; в) підбір і призначення командного складу: бригади, курені, сотні, чоти; г) зграння старшинського складу дивізії: відправи, відчити-доповіді; д) інтенсивний вишкіл: муштра, тактика, стрілецтво, внутрішня дисципліна, шкільні і бойові стріляння, матеріяльна частина; є) організація спеціяльних курсів для підготовки господарчих старшин (згідно з станом у польському війську); ж) культурно-освітня праця серед старших і стрільців.
Третя фаза — Бердичів-Київ:
а) Поповнення старшинських, підстаршинських і стрілецьких кадрів; б) дальший інтенсивний вишкіл; в) остаточне розгортання двох бригад піхоти; г) формування гарматньої бригади; д) укомплектування станів дивізії; є) поповнення кіньми; ж) організація таборів дивізії; і) культурно-освітня праця серед старшин і стрільців дивізії. Пропаґанда серед населення; к) бойовий вишкіл та підготова відділів до майбутніх завдань; л) налагодження зв'язків з повстанцями та партизанськими загонами на лівому і правому березі Дніпра. Особистий контакт з тими організаціями спеціяльно призначених і вишколених старшин.
VII. Організаційна структура дивізії:
Прийнята була і затверджена Головним Командуванням Армії УНР наступна організаційна структура дивізії. (Підставою була організаційна структура польської дивізії піхоти воєнного часу):
А. Командир Дивізії, помічник командира дивізії. Б. Штаб дивізії — Начальник Штабу.
Відділи Штабу дивізії: а) 1-ий Відділ Організаційний, б) ІІ-ий Відділ Офензива і дефензива (розвідка і контррозвідка), в) ІІІ-ий Відділ Оперативний, г) ІV-ий Відділ Постачання з референтурами: одягова, харчова, зброї і амуніції; майстерні: направа зброї, шевська і кравецька, д) V-ий Відділ Інспекторський, є) VІ-ий Відділ Культурно-освітній.
В. Комендант Штабу дивізії, Г. Штабова Сотня дивізії (піша) плюс чота тяжких скорострілів, Д. Кінна чота при Штабі дивізії, Є. Сотня зв'язку (лучби), Ж. Обоз Штабу дивізії (підлеглий комендантові Штабу дивізії), 3. Дивізійний польовий шпиталь на чолі з дивізійним лікаром і санітарним персоналом, І. Ветеринарний лікар дивізії, К. Дивізійний Суд і Прокуратура, Л. Дивізійний священик, М. Польова пошта дивізії, Н. Старшини для зв'язку з польським командуванням і відділами та українською військовою місією у Варшаві. (Повинні добре володіти польською мовою), О. Газовий старшина дивізії.
VIII. Стрілецькі бригади:
а) Три стрілецькі бриґади: І, II і III. В пізнішому 16. 17 і 18. б) Кожна бригада — три стрілецькі курені. Курінь — три сотні: 1, 2,3 і сотня тяжких скорострілів. в) 16-а Стрілецька бригада — курені: 46, 47 і 48. г) 17-а Стрілецька бригада — курені: 49, 50 і 51. д) 18-а Стрілецька бригада — курені 52, 53 і 54.
IX. Гарматна бригада:
а) Склад: 16, 17 і 18 гарматні курені легкої польової гармати. б) Курінь — три батареї: 1, 2, 3-я. Батарея — 4 гармати, в) Тяжкий гарматний курінь в складі двох батарей, д) Парк бриґади.
X.Технічний курінь:
а) Склад: три сотні — саперна, технічна і зв'язку.
XI. Кінний Курінь:
Склад — дві сотні кінноти плюс півсотня тяжких скорострілів.
За весь час свого існування дивізія не осягнула етатів своєї організаційної структури та в часі переходу Збруча (21-го листопада 1920 року) складалася лише з двох Стрілецьких бригад: 16 і
17, в кожній бригаді було лише по два Стрілецькі курені — 46, 47 і 49 та 50. Гарматна бригада мала лише два гарматні курені: 16 і 17, а батареї не мали свого повного складу. Слабенький кінний курінь. Добре зорганізований технічний курінь. Брак дивізійного обозу, що дуже впливало на маневровість дивізії, обтяженої цивільними підводами. Брак польового шпиталю та відповідного етатового медичного персоналу.
XII. Запасова бригада:
Початком формування і організації Запасної бриґади була фортеця Берестя-Л.
(Прошу дивитись: «Праці Українського Наукового Інституту». Том 15. Серія Історична. Книга 2, Варшава 1933. Українсько-московська Війна в документах, Ч. І. Оперативні документи Штабу Армії Української Народньої Республіки, з передмовою і під редакцією Генерального Штабу генерала В. Сальського. Документи впораядкував генерал П. Шандрук. Організація (1-ої) VІ-ої дивізії — сторінка 2. — ПС).
...У місті Бересті було започатковано формування VІ-ої Стрілецької дивізії і на укомплектування її було призначено всіх інтернованих у Польщі вояків, там же було започатковано формування VІ-ої Запасової бриґади. Формування VІ-ої Стрілецької дивізії згідно з наказом Головної Команди з дня 8-го лютого 1920 року № І. покладено було на полковника Генерального Штабу Марка Безручка. З огляду на те, що місцем формування було призначено Берестє, праця організаційна відбувалась в умовинах розмірно сприятливих...»
XIII. Чисельний стан дивізії:
Табір Ланцут — на день 8-го лютого 1920 року а) Старшин — 340, б) Стрільців — 2,980.
Фортеця Берестє — на день 22-го квітня 1920 року після одержання наказу вирушити в Україну: Старшин — 239, стрільців — 1,886, коней — 346, гармат — 4, кулеметів — 36.
Кидається в вічі різниця станів 8-го лютого 1920 року (Ланцут) і стан на день 22-го квітня 1920 року. Ця різниця виносить: старшин — 101, стрільців —1,094, це все те, що знаходилося ще в шпиталях в Ланцуті і Бересті, в старшинській сотні, Запасовій бригаді, що не було здатне через фізичний стан брати участь в поході. В пізнішому старшини і стрільці мали поповняти ряди дивізії.
ХРОНОЛОГІЧНІ ДАТИ VІ-ої СІЧОВОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ
1920 рік — місяць лютий.
8-го Наказ 1-й (VІ-й) Стрілецькій Дивізії про початок формування.
12-го Призначення Регістраційної (Верифікаційної) Комісії для перевірки старшинських рангів під головуванням полковника Абази.
18-го Призначення підполковника Чміля — командиром 1-го куреня 1-ої (16-ої) Бригади полковника Насонова командиром Гарматнього полку.
Місяць березень:
4-го Початок формування Штабу дивізії.
6-го Початок формування Управління дивізійного Інженера (Штабу Технічного куреня).
9-го — 20-го Переїзд Штабу дивізії до фортеці Берестя.
21-го Перша стрілецька дивізія дістала назву: VІ-а Стрілецька Дивізія.
Призначення Командиром запасової Бригади генерал-хорунжого Фединюка-Білинського.
Влаштування першої Касової Комісії при VІ-й дивізії під головуванням підполковника Будного.
24-го Прибуття до фортеці Берестє Гарматнього полку.
25-го Початок формування 6-ої Гарматньої бригади.
31-го Призначення сотників: Сушка і Воронова — командирами 1-ої (16-ої) і 2-ої (17-ої) бригад.
Місяць квітень:
1-го Початок формування 1-ої (16-ої) і 2-ої (17-ої) бриґад.
6-го Сформування 2-ої (17-ої) бригади у першій фазі.
21-го Наказом Головної Команди — командир дивізії підполковник генштабу Безручко підвищений в полковники.
Наказом Наказом Головної Команди Начальник Штабу дивізії підполковник генштабу Змієнко підвищений в полковники.
22-го Дивізія одержала наказ вирушити в Україну.
23-го Випуск скінчивших Господарські Курси при Експозитурі Міністерства Справ Військових у фортеці Берестє.
24-го Дивізія одержала прапор і грамоту від Головного Отамана Військ УНР.
Місяць травень:
2-го Дивізія трьома ешеломами прибула до Бердичева.
6-го Дивізія вирушила по залізниці в район скупчення Ш-ої Польської армії для наступу на Київ.
Поїздка Начальника Генштабу полковника Змієнка зі зв'язковим старшиною поручником Марушевським, (Польського війська — ПС) до 1-ої дивізії леґіонів для з'ясування бойових обставин.
8-го Дивізія вступила з Київ і 9-го травня брала участь в урочистій дефіляді всіх військ, що зайняли Київ. Частини дивізії розташувались в будинку бувшої Констянтиновської Військової Школи на Печерську.
23-го Приїзд Головного Отамана Військ УНР в Київ.
31-го Концерт дивізійного хору в саді Купецького Зібрання — з агітаційною метою.
Місяць червень:
6-го Відкриття "Стрілецького Клюбу" в Києві.
9-го Дивізія зайняла бойовий відтинок на річці Ірпень — від шоси Київ-Житомир включно до села Забор'є.
10-го Наказ дивізії про відворот на річку Тетерів по шляху: Київ-Житомир до повороту на село Березівку — через села: Колоншину — німецьку колонію та розташуватись в Гавронщині.
12-18-го Відворот через Вишневичі на Ігнатполь.
18-20-го Бої в районі Ігнатполя.
21-23-го Відворот дивізії з району Михайлівка-Васьковичі на річку Уборть (Уборч) — до зайнятої позиції — Юрова-Копище.
23-го Випад на Словечко. Бій у селах Рудні-Кованьки.
24-го Початок боїв під селом Перга.
Місяць липень:
Від 24-го червня по 6-го липня 1920 року бої в районі Перга.
6-11-го Відворот дивізії через Журжевичі-Біловіж-Рудня-Залавя-Бережниця-Володимирець — на лінію річки Стирі у Рафаїловки. (Примітка: Під час боїв в районі села Перга від 24-го червня по 6-го липня 1920 року — Штаб дивізії мав своє місце постою в селі Журжевичі у місцевого священика — ПС).
13-23-го Бої та сутички в районі сіл: Більська Воля-Мудьчиці-Борова-Новоселки. Ліквідація большевицького прориву у село Єзерці.
24-го Перехід у групову резерву в село Більська Воля.
26-29-го Відворот в район села Грив'ятків подорозі: Серхово-Красин-Лешнівка-Набруська-Малий і Великий Обвір-Карпилівка-Черемошно і стати в районі: Грив'ятків-Козлиничі.
30-го Наказ дивізії перейти через села: Уховець-Стеблів- Білін-Колодниця і стати резервою в місті Ковель.
Місяць серпень:
2-5-го Наказ дивізії відійти однією колоною через села: Нові Тополі-Руду-Скіби-Любомль-Теребійки-Римачі, а другою колоною через села: Хворостів-Вишнів-Коцюри-Теребійки-Римачі-Березниці і далі вкупі через Дорогузк і розташуватись в районі Серебрище.
7-го Наказ дивізії зайняти район: Серебрище-Ігнатово-Страхослав і боронити місто Холм від налетів ворожої кінноти.
9-го Перехід дивізії в сільце Касілан.
13-го Випад на Чорніїв.
15-го Відхід дивізії в резерву армії в район Красностава.
19-го Перехід дивізії в місто Замостя.
20-31-го Бої та бійки в районі міста Замостя. Облога Замостя кіннотою Будьонного.
Місяць вересень:
1-го Перехід дивізії з Замостя в район Красностава-Великополе.
4-6-го На станції Красностав дивізія навантажилась і від'їхала чотирьома ешелонами до Армії УНР — через Люблін-Розвадів-Перемишль-Львів-Стрий-Станиславів і мала розвантажитись на станції: Єзупіль і Станиславів.
7-го Дивізія прибула до Армії УНР і розсташувалась в районі: Колодіївка-Вовчинець-Подпичари.
10-го Перехід дивізії в район: Тисьмениця-Надорожне-Тисьмениці-Пшеничники.
13-го Перехід дивізії в село Братишів.
14-го Дивізія увійшла в склад середньої групи і скупчилась в районі: Братишів-Антонівка.
15-го Вночі дивізія з боєм переправилась через річку Дністер і ввечорі досягла містечка Монастирище.
16-го Дивізія продовжувала марш через сс: Григорів-Переволока і з боєм зайняла с. Зелене.
17-го Марш дивізії через села: Зелене-Доброполе-Брикуля Стара, а 6-го Кінного куріня вздовж річки Стрипи на Бурканю-Брикулю Нову і Хмелівку.
18-го Дивізія продовжувала марш через висоту 355 і с. Остовчи на Теребовлю, де,
відпочинувши, рушила через Боришов-Ілавче-Сороцко, розташувалась на нічліг в сс. Познанка Гнила і Познанка Гетьманська.
19-го Перехід дивізії через сс: Зарибинці-Криве-Скалат і скупчення в сс. Чернишівка-Кочанівка-Іванівка.
Гарматній бій з ворожим борнепотягом на станції Підволочиськ.
20-го Марш одної бригади на Скалат і випад на Митницю і Колодієвку з метою знищити ворожу колону, яка залишилась у нас в запіллі і пробивалась на Тернопіль.
23-го Поворот одної частини дивізії з району Скалат через Городницю в с. Качанівка. Перехід дивізії в район с. Красне по дорозі: Качанівка-Іванівка-Туровка.
24-го Марш дивізії з с. Красного через місто Сатанів — на Кузьмин.
25-го Марш дивізії з міста Кузьмин через: Хмилівку-Фельштин-Кімичинці-Китиківці і розташування в районі Верхні Волковці.
27-го Перехід до Ружичної. — 50-й курінь боронить станцію Проскурів. Бійка під Шумовцями.
30-го Перехід через Ружичанку, Карповці-Баламутівку — в місто Михампіль.
Місяць жовтень:
1-го Перехід дивізії в район: Бениківці-Охримівці. Бій під Охримівцями.
2-6-го Бійки в районі Охримівці-Бениківці.
7-го Відхід дивізії в резерву в районі: Махиковці-Михампіль.
11-го Скупчення дивізії в районі: Мазники-Чичинці-Бониківці.
12-го Бій під Возниківцями.
13-го Дивізія з боєм зайняла: Женишківці-Євтухи.
14-го Бій пір Гармаками і Коварівкою. Відворот під Женишківцями.
15-го Наступ на місто Бар через Євтухи-Н. Гармаки і осягнення лінії Іванівці-Бар.
18-го Завішення зброї на відтинку цілої армії.
22-го Приїзд большевицької делегації, яку відправлено з польським старшиною до Проскурова.
24-го Приїзд Головного Отамана в Бар для перегляду дивізії.
Місяць листопад:
10-го Перехід дивізії в район Попівці. Вечірня сутичка за Попівці.
11-го Штаби у Володіївці. Наступ на Коцмазово. Протинаступ большевиків. Розбиття дивізії під Попівцями.
12-го VІ-й кінний курінь лавою трикратно атакує ворога і спасає артилерію та обози дивізії. Відворот під Володіївці.
12-20-го Відворот з боями через: Мар'янівці до Ялтушкова Підлісного, а потім далі через Ялтушко на Воньківці, Михампіль-Фельштин-Войтовці-Рабіївку-Янівш-Ожиговці.
21-го Перехід через річку Збруч. Складення зброї полякам.
22-го Перехід дивізії до села Супрунівка в Галичині.
25-го Здача полякам військового майна у Каменки, а потім перехід у село Романівку.
30-го Перехід у Бірки Великі.
Місяць грудень:
5-го Вантаження і переїзд дивізії трьома ешеломами через: Тернопіль-Львів-Перемишль-Розвадів-Колюшки-Скернивиці до міста Олександрово-Куявський (Польща).
5-го Вантаження і переїзд дивізії трьома ешеломами через: Тернопіль-Львів-Перемишль-Розвадів-Колюшки-Скернивиці до міста Олександрово-Куявський (Польща).
7-го Дивізія інтернована поляками за дротами в таборі біля міста Олександрово-Куявський.
Так коротко подає нам життя і дії дивізії Оперативний Відділ VІ-ої Січової Стрілецької дивізії. (Виписав з малими редакційними змінами із журнала Збірника VІ-ої Січової Стрілецької дивізії пполковник Микола Битинський — кол. Начальник Культурно-Освітн. Відділу дивізії).
В другій половині року 1921 (докладної дати бракує — ПС), частина дивізії під командою Начальника Штабу дивізії полковника генштабу Всеволода Змієнка виїхала до табору інтернованих біля міста Стршалково (Познанщина), — а частина до табору інтернованих Щипюрно — коло міста Каліша, під командою генштабу ген.-хор. Марка Безручка.
По якомусь часі обидві частини були сполучені і перебували в таборі Щипюрно, де була створена "Група Інтернованих Армії УНР" в Команді генерал-хор. генштабу Марка Безручка. Начальником Штабу Групи був призначений генштабу ген.-хор. В. Змієнко (на той час вже був підвищений до ранґи ген.-хор. Армії УНР).
З табору інтернованих Щипюрно VI-та Січова Стрілецька дивізія, разом з іншими частинами Армії УНР була перенесена до табору інтернованих Ч-10 біля міста Каліш, був це рік 1924-25, докладна дата не відома. Десь в році 1925 табір Ч-10 був перейменований в "Українську Станицю" — вільну оселю з власним українським Управлінням.
(Проловження буде тут же!)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар