Недавно громадяни України мали можливість побачити цікавий і актуальний кінофільм, що складається із 10-ти частин під назвою „Собор на крові" що його створила кіностудія „Телекон" на замовлення телеканалу „1+1". Ми не знаємо, яке завдання отримала кіностудія від телеканалу, проте без сумніву кінофільм створено на актуальну тему про боротьбу українського народу за незалежну і соборну державу. Творці кінофільму показали, що після Визвольних змагань 1918-1921 років основним борцем за незалежність і соборність була ОУН і її лідери Євген Коновалець, Андрій Мельник, Степан Бандера та Роман Шухевич. При цьому показано, що ОУН шукала і знайшла союзника в особі Адольфа Гітлера з його нацистською партією, проти якого пізніше виступив майже весь світ, а головним ворогом для ОУН був Йосиф Сталін, що стояв на чолі імперської російської комуністичної партії СРСР, яка намагалася панувати над світом. Між цими двома потугами йшла боротьба за панування над Україною, а ОУН маневрувала між ними. В українській націоналістичній літературі, яка виходила після Другої світової війни у діяспорі, ми ніде не зустрічали повідомлень, що полковник Євген Коновалець особисто зустрічався з Адольфом Гітлером та його міністром Альфредом Розенберґом, також, що відомий німецький парашутист Отто Скорцені, який визволив із британського полону італійського диктатора Беніто Муссоліні, також перекинув з більшовицького тилу до Німеччини Степана Бандеру. У кінофільмі не показано голодомору і геноциду українського народу, що його в мирний час здійснили більшовики, також недостатньо подано відомостей про дивізію „Галичина"
Автори фільму сказали, що це А. Мельник організував дивізію „Галичина". Це не відповідає дійсності. Мельниківська фракція ОУН не підтримувала і не заперечувала організацію дивізії. Щодо бандерівської фракції - там були різні погляди. Сам Р. Шухевич посилав у дивізію членів ОУН. З української сторони дивізію творили ветерани Визвольних змагань з часів 1-ої світової війни. Вони і члени двох фракцій ОУН у дивізії проявляли між собою дружбу. Мельник і Бандера в той час перебували в німецькому концтаборі і не могли проявляти свої погляди на дивізію. Основний висновок із кінофільму це те, що в ньому показано, що Сталін перехитрив усіх і Гітлера, і ОУН-УПА, і західних альянтів, і зумів створити на крові соборну Україну, а це насправді було блефом. Україна за період радянської окупації втратила 30 мільйонів своїх громадян.
Про кінофільм „Собор на крові" негайно відреаґував голова Комітету Верховної Ради України Леонід Грач статтею „Нам нужна соборность, которая победит национализм" в комуністичній газеті „Киевский вестник" у № 84(6353) за 14 серпня цього року (наклад 184785 примірників). А відома Наталія Вітренко в інтерв'ю 5-му каналу телебачення, хоч і не згадала про кінофільм, але теж хоче соборности України, та у ній Галичина і Закарпаття повинні мати автономію. Мабуть, Галичина за націоналізм, що його там Схід України не може побороти. А Закарпаття напевне за „русинство", яке недавно знову там появилося. Н. Вітренко забула, що Буковина теж довгі роки перебувала під Австро-Угорщиною. Можливо пані Вітренко хоче закрити галичан та закарпатців в окремі резервації, як це зробили американці з індіянами, а буковинців віддати румунам.
Володимир МАЛКОШ, Івано-ФранківськP.S. Сини о. Гавриїла Костельника не були вояками УПА, як сказано у фільмі, а в дивізії „Галичина".
Публікації
