ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

четвер, 20 листопада 2008 р.

Військовий журнал Перу про українські збройні змагання

КРИТИКА ТА БІБЛІОГРАФІЯ

                        З деяким опізненням дістали ми два числа військового журналу, який видає департамент військового вишколу у столиці Перу, Лімі. Є це один з найкращих журналів Південної Америки, а високий рівень редагування та добір авторів, причинилися до поширення журналу на всі держави світу. Слід тут згадати, що Перу, це мала, але висококультурна держава, а її збройні сили знаменито вишколені не тільки у високогірських теренах, але теж у партизанській боротьбі. Модерне узброєння і твердий вишкіл базуються на дуже цінній прикметі перуанців: вони сильно прив'язані до своєї історичної традиції, яка сягає часів культури інків, а в той же час приймають з ентузіязмом усе нове, модерне.

                         Журнал має назву „Ревіста Мілітар дель Перу" і виходить без перерви від 1904 року, книжками великого розміру, кожна від 180 до 280 сторінок. У двох числах 660 і 665-му знаходимо статті про українські збройні сили в другій світовій війні пера відомого військового коментатора і нашого співробітника Енріке Мартінеза-Кодо.

                            В числі 660-му на сторінках 67—81 автор подає перебіг боїв і походів УПА та коротку історію цієї військової організації, під наголовком "Повстанська війна в Україні". Є це стаття схожа на іншу, яку цей самий автор друкував у „Мілітері Ревю" і яку передрукував „Український Квартальник". Цікавим є, поза тим, вступне слово автора, в якому пояснює, чому саме пише на цю тему. Статтю вислав до згаданого журналу, беручи під увагу його поширення і ієрархію серед мілітарних періодиків світу, а тема українських повстанців особливо цікава для Південної Америки. По-перше тому, що в такий самий спосіб народи цього континенту воювали за свою свободу, по-друге, що в майбутньому партизанська війна матиме ще більше значення, як у другій світовій війні і тому автор своїми статтями про УПА звертає увагу професійних публікацій на те, що оборона континенту вимагає координації і виміни досвіду усіх народів у боротьбі за вдержання вільного життя.

                             Далі Мартінез-Кодо пригадує, що коли йде мова про партизанську війну в Україні, то вільний світ розуміє під ним комуністичних партизан під проводом „генерала" Хрущова, хоч вони були тільки фраґментом, зорганізованим москалями. Мовчанка про УПА, це вислід одного з багатьох „табу", які Москва організує на Заході, для затаєння правди про партизанську війну в Україні.

                               На закінчення автор кидає виклик вільному світові: 

                              „В 1941 році Гітлер зіґнорував поміч українського народу, яку міг дістати для боротьби проти большевизму. Чи знову повториться ця помилка стратегічна і тактична в дні „Д" третьої світової війни? Ось тут цікава тема для дискусії військових стратегів західнього світу!"

                              Редакція додає ще від себе у післяслові:

                             „Слабою стороною військової совєтськоі системи є численні елементи, ворожі комунізмові, які ждуть тільки зовнішньої помочі, щоб діяти на внутрішньому фронті СССР. Гітлер вчинив помилку, коли вирішив не допомагати повстанцям, дарма що треба було розбудувати протимосковські сили. Гітлер помилився, але його помилка може бути найвищою наукою для тих, що користатимуть з лекцій, які дає нам історія".

                              В іншому, 665-му числі „Ревіста Мілітар дель Перу" за вересень 1961 р. той самий автор друкує статтю п. н. „Під трьома прапорами" — Історія одного партизанського батальйону" — в якому описує бойові дії батальйону, зложеного з українців, який зорганізували німці і перекинули на західній фронт. Батальйон з боями і втратами, перейшов на сторону французьких „макі", під проводом свого командира майора Глоба. Після звільнення Франції, батальйон організаційно був приділений до чужоземних військ, а командир дістав високе бойове відзначення. Вичерпуюча праця Е.Мартінеза-Кодо (стор. 133— 148) прикрашена 5-ма ситуаційними плянами, спирається на українському джерелі (книжкове видання в Парижі, на жаль, не маю його тепер перед собою) і на інформаціях французьких військових кругів. Автор розглядає нашу історію 20-го віку, згадує, що українці й інші народи Сходу Европи не осягнули своєї незалежности, а про борців за волю України пише:

                           „Страх, фальшива вдячність, або ошуканство довели до цього, що ці віддані бойовики за волю Европи знайшлися в ситуації, де ошукано їхні зусилля і зраджено їхні ідеали. Нашим найбільшим бажанням є, щоб ці рядки читачі зрозуміли як пошану для тих воїнів, і як постійне мементо для великих лідерів західньої політики ..."

                            Автор закінчує свою працю резюме, з якого подаємо цікавіші для читачів місця:

                            „Цей епізод практично невідомий в історії останньої світової війни, залишає нам чимало наук, які можна розглядати з двох точок бачення, стратегічної і тактичної.

                            Стратегічна:

                           З цієї точки бачимо наглядно, що український народ має глибоко вроджену західню культуру, не бажає вживати зброї проти західніх альянтів і твердо рішений боротися проти всіх тоталітарних окупантів своєї землі. В тому розумінні великою наукою для західніх держав є можливість використати потенціял народу українського і його повстанців в боротьбі проти совєтського імперіялізму у випадку третьої світової війни . . .

                           Тактичні арґументи відносяться до аналізи терену, допомоги населення, організації повстанських груп, і т. п.

                          Не можна відмовити валиких заслуг у такому ширенні правди про українські справи теж Українському Інформаційному Видавничому Інститутові в Буенос-Айресі, якого цінним співробітником є Мартінез-Кодо. І коли сьогодні організується на терені ЗДА Публіцистично-науковий Інститут із подібними завданнями, то слід цю інціятиву тільки привітати і побажати, щоб нова організація досягла подібних успіхів, та щоб між обидвома настала корисна для української справи співпраця.

Ю.Т.К.
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації