ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

понеділок, 29 квітня 2013 р.

ДОКУМЕНТИ ДО ІСТОРІЇ УД УНА

    (З Архіву "Вісті Комбатанта")

                                 Передруковуючи   архівні   матеріяли,   зберігаємо в них оригінальну мову і правопис.

ДОКУМЕНТ Ч.13

                                                                         28 КВІТНЯ 1943 Р.
                    ПРОГОЛОШЕННЯ АКТУ ТВОРЕННЯ ДИВІЗІЇ "ГАЛИЧИНА" У ЛЬВОВІ

                                У залі засідань колишнього Намісництва зібралися представники уряду, нац.-соц. партії, війська, представники УЦК, голови УОК, комбатанти Української Галицької Армії, представники преси. Між почесними гістьми Губернатора — ген. В. Курманович, колишній шеф ген. штабу УГА.    

                                Год. 9.25. Під звуки фанфар входить Губернатор д-р ВЕХТЕР. Військова оркестра грає українські маршові пісні.

                                Шеф Уряду Губернатора, д-р Бауер, привітав представників уряду, партії й війська, а зокрема українських комбатантів. Провідника УЦК проф. В. Кубійовича й ген. В. Курмановича. Прочитав листа від колишнього команданта IІ корпусу УГА, ген. А. Кравса, який виправдує свою відсутність недугою та бажає успіхів у розпочатому ділі.

                                 Зчерги виголосив промову Губернатор д-р Вехтер, який сповістив приявних, що Фюрер Великонімеччини дав згоду на сфомування з українських добровольців "С. С. - Стрілецької Дивізії Галичина". Промову закінчив Губернатор прочитанням заклику до боєздатної української молоді Галичини, вступати в ряди тієї військової формації.

                                 Президент Уряду Генерального Губернатора, д-р Льозакер прочитав Маніфест Генерального Губернатора д-ра Франка до населення Галичини зі нагоди урочистого акту.

                                Промовами Провідника УЦК проф. В. Кубійовича та представника українських комбатантів інж. М. Хронов'ята закінчилася офіціальна частина державного акту в палаті Намісництва.

                                                             У СВЯТОЮРСЬКОМУ ХРАМІ                                         ;

                                   Год. 11.15. Губернатор і його почет прибули до храму св. Юра, що виповнився вщерть колишніми комбатантами УГА з усієї Галичини. Читану Службу Божу відправив Високопреосщений Кир Йосиф у сослуженні крилошан: о. Р. Лободича й о. д-ра Г. Костельника. Проповідь виголосив о. д-р В. Лаба, колишній польовий духовний УГА.


                                                                      ВІЙСЬКОВА УПРАВА


                                  Після спільного прийняття в залях Касина на вул. Парковій ч. 8, Губернатор прийняв о год. 16.15 уконституовану Військову Управу й її уповноважених. Д-р Бауер з'ясував завдання Військової Управи і уповноважених затвердив Губернатор на внесок УЦК.

                                   До Військової Управи належать: полк. Альфред Бізанц, о. д-р Василь Лаба, дир. Осип Навроцький, інж. Андрій Палій, д-р Любомир Макарушка, Євген Пиндус, мец. Іван Рудницький, мґр. Михайло Кушнір, ред. Степан Волинець, інж. Юрій Крохмалюк, д-р Володимир Білозор, інж. Михайло Хронов'ят та проф. Зенон Зелений.

                                                                           УРИВКИ З ПРОМОВ

                                    Губернатор д-р Вехтер:

                                     "...ця Галичина майже два роки переживала большевизм, пізнала большевизм, не тільки з паперових описів і теоретичних описів, але пізнала у повній дійсності, у безпосередній почві і впливі на щоденне життя. Вона пізнала його в його пустій зрівняльності, в його виключенні всього індивідуального життя, в його сірому недовір'ї всіх проти всіх, в його знищенні всього доброго і гарного та в його підношенні всього низького і поганого. Вона пізнала його теж в його брутальних діях підчас масових мордів та заслань, безчисленних тисяч.

                                     ...Те населення Галичини, що належить тому до тих нечисленних областей Середньої Европи, які пізнали совєтську владу безпосередньо зайняло своє правильне місце. Воно унаслідок безпосереднього пізнання поставилося ясніше та міцніше, як хтонебудь інший, на ґрунт Европи та борониться усією силою проти повороту совєтських світощасливителів.

                                     Тому зрозуміло, що раз-у-раз з усіх шарів галицько-українського населення підношено бажання, як вояки зі зброєю в руці протиставитися большевизмові та цим робом взяти безпосередню участь у боротьбі за забезпеку батьківщини, за забезпеку і майбутнє Европи...

                              Проф. В. Кубійович:

                                     "...Сьогодні для українців Галичини справді історичний день, бо нинішнім державним актом здійснюється одно з найщиріших бажань українського народу — зі зброєю в руках взяти участь в боротьбі з большевизмом. Це бажання, висловлюване при різних нагодах від 22 червня 1941 р., було вислідом переконань не лише провідних кіл, але й цілого народу, що большевизм є нашим найбільшим ворогом, який несе нам не лише матеріяльну й духову руїну, але також національну смерть. Доля призначила нашому народові першому розправитися з большевизмом. 25 літ тривала ця розправа, спершу як збройна боротьба, а опісля як уперте непомітне змаганні в усіх ділянках людського існування...

                            Інж. М. Хронов"ят

                                   "...У 1918 р., коли для інших війна вже скінчилася, ми сформували за короткий час стотисячну Українську Галицьку Армію, а потім воювали два роки переважно проти московського большевизму.

                                    Ми вже тоді, 25 літ тому, майже зовсім не маючи воєнного матеріалу, вели війну з найбільшим ворогом Европи, але від тодішньої Европи не зазнали ми ні допомоги, ні зрозуміння.

                                   Якщо ми були в тій війні переможені, то переміг нас не ворог у бою, а тиф, від якого, в наслідок недостачі медичних та санітарних засобів, згинуло а Галицькій Українській Армії 40,000 чоловіка.

                                     Коли ж тепер нам запропоновано приймати участь в цій боротьбі, побіч інших народів, зі зброєю в руках, ми, українські комбатанти, відповідаємо сьогодні те саме, що у 1914, 1918 і 1941 рр.

                                        "Ми — учасники української визвольної війни, готові до бою".

                                        Готова до бою і та українська молодь, що вихована в нашому дусі..."


("Наші Дні" — Львів, ч. 5, травень 1943)

В музеї політв'язнів у Тернополі відкрили експрес-виставку


понеділок, 15 квітня 2013 р.

КОМАНДНИЙ СКЛАД VI-ої СІЧОВОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ 1920 Р.

Петро Самутин                                                                      
Генштабу, генерал-хорунжий

                                                      А. У фортеці Берестя Литовське, квітень 1920 р.


1.  Марко БЕЗРУЧКО (1883 — 1944) полковник генштабу, командир дивізії з Великого                       Токмака, Запоріжжя. Помер у Варшаві, Польща, 10 лютого 1944 р. Похований на цвинтарі Воля.
2.   Всеволод ЗМІЄНКО  (1884 — 1938)   полковник  генштабу,  начальник штабу дивізії, з Одеси. Помер 30 жовтня 1938 р. у Варшаві, Польща. Похований на цвинтарі Воля.
3.   НН. ЩЕРБАНІВ, сотник генштабу.
4.   Петро СЕРГА, поручник,  начальник 2 Відділу Штадиву  (офензива-дефензива). Помер. Дата невідома.
5.   НН.  ЩЕРБАНІВ, сотник генштабу, начальник 3 Відділу Штадиву, (оперативний).
6.   НН. СКАКУН, полковник, начальник 4 Відділу Штадиву (постачання), з Харківщини.
7.  Микола   ЯНЧЕВСЬКИЙ,   полковник,   начальник   5   Відділу   Штадиву (інспекторський), з Києва.
8.   Гриць  ГЛАДКИЙ,  сотник, начальник 6 Відділу Штадиву  (культосвітній), з Галичини. Згинув трагічно у Львові 1936 р.
9.   НН. ГРОМИКО, сотник, командант штабу дивізії, з Білорусі.
10.  Петро САМУТИН, хорунжий,  командир чоти штабової  сотні,  з  Полтавщини.
11.   Олекса КОСТЮЧЕНКО   (1892 —  1940),  поручник, газовий старшина дивізії, з Харкова. Розстріляний москалями в Харкові 1940 р.
12.   Михайло ВЕРГУН, сотник, помічник начальника постачання дивізії, з Харківщини. Обікравши касу дивізії втік до совєтів з табору Олександрів Куявський, Польща.
13.   Ілько КОТОВИЧ, поручник, зв'язковий старшина дивізії при дипломатичній місії у Варшаві. Живе в Аргентині. Родом з Полтавщини.
14.   Роман СУШКО, підполковник, командир бригади, з Галичини. Згинув з руки невідомого злочинця 14 січня 1944 р. у Львові.
15.   Володимир ЛОТОЦЬКИЙ, сотник, старший адьютант бригади, з Чернігівщини. Розстріляний москалями 21. 11. 1921 р. (Базар — 359).
16.   Віктор ОМЕЛЬЧЕНКО, хорунжий, молодший   адьютант  бригади, з Кубані.
17.   НН. ДОРОШЕНКО, сотник, рахівничий старшина бригади, з Полтавщини.
18.   НН. ЧМІЛЬ, підполковник, командир 46 стрілецького куреня,  з Чернігівщини.                        
19.   НН. ТРЕТЯКІВ, сотник, помічник командира 46 стрілецького куреня.
20.   Дмитро ЛШИЦЬКИИ  (нар. 1892),  сотник,  адьютант 46 стрілецького куреня.                                                                          
21.   НН. ГРИГОРЯК, сотник, командир 1-ої сотні.
22.   НН. БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ, поручник, командир 2-ої сотні,
24.   Андрій  БАРАБАНІВ,   хорунжий,   командир   2-ої  кулеметної  півсотні,
23.   НН. ПУДЛО, поручник, командир 1-ої кулементної півсотні, з Полтавщини. Помер у Польщі. Місцевість і дата невідомі.
25.   НН. БУДНИЙ, підполковник, начальник господарчої частини.
26.   НН. ТАРНАВСЬКИЙ, д-р мед., курінний лікар, з Галичини.
27.   НН. СНІГОВСЬКИЙ, сотник, командир 47 стрілецького куреня.
28.   НН. ЯНІШЕВСЬКИЙ, поручник, адьютант куреня.
29.   НН. КОНСТАНТИНІВ, сотник, командир 1-ої сотні, з Волині.
30.   НН. СОРОЧАН, поручник, командир 2-ої сотні.
31.   Леонід ГОЛОВКО, сотник,  командир 1-ої кулеметної півсотні,  з Київщини.
32.   НН. ЛИТВИНЧУК, хорунжий, командир 2-ої кулеметної півсотні.

                                                          II. (17-та)  Стрілецька Бригада

33.   Олекса ВОРОНІВ,   підполковник,   командир  бригади,   з  Харківщини. Помер у Польщі, місцевість і дата незнані.
34.   Микола  РОСІНЕВИЧ,   сотник,  старший  адьютант  бригади,   з  Чернігівщини. Замучений москалями у Празі в 1945 р.
35.   НН.  СТРОНЦЩЬКИИ,   сотник,   молодший  адьютант   бригади,   з  Галичини.
36.   Іван ПАНЧЕНКО, хорунжий, рахівничий старшина бригади, з Харківщини. Помер у квітні 1973 р. в ЗСА; похований у Бавнд Брук, Н. Дж.
37.   Віктор МАЛЕЦЬ  (1896-1969),  сотник,  командир 48 стрілецького куреня, з Харківщини. Помер в Англії 19 липня  1969 р., похований на цвинтарі Ганесборі, Лондон.
38.   НН.   ГАУПТ,  барон,   поручник,   адьютант  48   стрілецького   куреня,   з Австрії.
39.   Олександер ОСЬМАК, сотник, рахівничий старшина куреня, з Полтавщини. Помер у Польщі, місцевість і дата невідомі.
40.   НН. ЯКИМАХА,  сотник, командир 1-ої сотні.
41.   Гриць ОСЬМАК, сотник, командир 2-ої сотні, з Полтавщини.
42.   НН.  ГЕОРГІЄВ,  сотник,  командир  1-ої кулеметної півсотні,  з Чернігівщини.
43.   НН. ЄФИМІВ, хорунжий, командир 2-ої кулеметної півсотні, з Волині.
44.   Борис ВЕРГЕЛЕС, сотник, командир 49 стрілецького куреня,  з Харківщини. Помер у Польщі, дата і місцевість невідомі.
45.   Кость РЕУТІВ (1896 -1968), поручник, адьютант куреня, з Харківщини. Помер 3 квітня 1968 р. в Гартфорді, ЗСА.
46.   НН.   РЕМБАЛОВИЧ,   сотник,   командир   1-ої   сотні,   з   Чернігівщини. Згинув у бою під Бродами в 1944 р. як старшина дивізії "Галичина".
47.   НН. СТУКАЛО, сотник, рахівничий старшина, з Волині.
48.   Іван СИДОРЕНКО, сотник, командир 2-ої сотні, з Київщини.
49.   НН. ВЕРНИГОРА, сотник, командир 1-ої кулеметної півсотні, з Чернігівщини.
50.   НН. ЛУТЦ, поручник, командир 2-ої кулеметної півсотні.

                                                         6-тий ГАРМАТНИЙ ПОЛК

51.   НН. НАСОНОВ, полковник, командир полку, з Московщини.
52.   Яків ДЗЮБЕНКО, сотник, помічник командира полку, з Полтавщини.
53.   НН. КАЩЕНКО, поручник, адьютант полку.
54.   Віктор ФІЛІНОВИЧ, сотник, командир 1-ої батареї, з Київщини.
55.   НН. МОРОЗІВ, сотник, командир 2-ої батареї.
56.   НН. КУНАХОВИЧ, хорунжий, начальник постачання.         
57.   НН. ГАВРИЛЬЦІВ, д-р., полковий лікар.

                                                           6-тий  ТЕХНІЧНИЙ КУРІНЬ

58.   Інж. Володимир БОКІТЬКО, сотник, командир куреня, з Полтавщини. Помер у Каліші, Польща, дата невідома.
59.   Василь КУЧЕРЕНКО, хорунжий, адьютант куреня, з Київщини.
60.   НН. СЕВАСТЬЯНІВ, поручник, командир 1-ої саперної сотні, з Харківщини. Помер у Франції, дата невідома.
61.   Федір ДИМАР, сотник, командир 2-ої саперної сотні. Тепер священик, живе в ЗСА.
62.   Арнольд АРНДТ, сотник, командир залізничної сотні, з Москви. Помер у Польщі, Яблонна, дата невідома.
63.   НН. МЕХЕДА, поручник, командир польового парку, з Чернігівщини (Носівка).
64.   Микола БИТИНСЬКИЙ, поручник, курінний старшина для доручень, з Літина, Поділля; помер у Торонті, Канада, в березні 1973 р.

                                                               6-тий  КІННИЙ  КУРІНЬ

65.   НН. ЯНЧЕВСЬКИЙ, підполковник, командир куреня.
66.   НН. КУРДУБАН, поручник, адьютант куреня.
67.   НН. ВАСИЛІВ, поручник, командир 1-ої сотні.
68.   Володимир ГЕРАСИМЕНКО, сотник, командир 2-ої сотні, з Катеринославщини.
69.   НН. КАМЕНСЬКИЙ, сотник, командир кулеметної півсотні.

                                                                        РЕЗЕРВА СТАРШИН

70.   НН. РОМАНІВСЬКИЙ, підполковник, начальник резерви старшин.
71.   НН. ЛЯШ-ГУСАРІВ, сотник, помічник начальника резерви старшин, з Москви (з роду українець).
72.   НН. АБАЗА, полковник, голова верифікаційної комісії, з Полтавщини.
73.   НН. ФЕДИНЮК-БІЛИНСЬКИЙ, генерал-хорунжий, командир 6-ої запасової бригади.

                      Бракує списків молодших старшин командного складу, резерви старшин і запасної бригади.

                      В часі перебування дивізії в Ланцуті і фортеці Берестя Литовське, були підвищені в наступні ранґи з підполковників у полковники: Марко Безручко, командир дивізії та Всеволод Змієнко, начальник штабу, обидва старшини генералнього штабу. З сотників у підполковники два командири бригад: Роман Сушко і Олекса Воронів.

                                                             КОМАНДНИЙ СКЛАД ДИВІЗІЇ

                              Б. Під час останнього наступу під селом Попівцями на Поділлі
(10 і 11 листопада 1920 року, рівно за десять днів перед переходом річки Збруча і складення зброї полякам та інтернування).

1.   Марко БЕЗРУЧКО, генштабу генерал-хорунжий, командир дивізії.
2.   НН. БУДНИЙ, підполковник, помічник командира дивізії.
3.   Всеволод ЗМІЄНКО, генштабу полковник, начальник штабу дивізії.
4.   НН. ШОБЕР (німець), генштабу сотник, начальник організаційного відділу.
5.   Василь СОЛОВЧУК, хорунжий, начальник розвідчого відділу, з Галичини. Помер в Ляйпціґу, Німеччина, дата невідома.
6.   НН. КУШНІРИК, хорунжий, начальник  контррозвідчого відділу,  з Галичини.
7.   Андрій ДОМАРАЦЬКИЙ, поручник, начальник оперативного відділу, з Галичини. Помер у Польщі, місцевість і дата невідомі.
8.   Олекса КОСТЮЧЕНКО, поручник, начальник інспекторського відділу, з Харкова.
9.   Сергій ГУДВІЛ, хорунжий, помічник начальника інспекторського відділу, з Києва. Перебував у Франції, опісля виїхав до УРСР, дата невідома.
10.   Гриць ГЛАДКИЙ, сотник, начальник культурно-освітнього відділу, з Галичини.
11.   Іван ЛИПОВЕЦЬКИЙ, хорунжий, старшина культ.-освітнього відділу. Живе в Канаді (Торонто).
12.   НН. МАТУХНО, хорунжий, начальник зв'язку при штабі дивізії.
13.   Микола РОСІНЕВИЧ, сотник, газовий старшина дивізії, з Чернігівщини.
15.   Петро  САМУТИН, хорунжий,  командир штабової сотні  і  1-ої  чоти штабової сотні, з Полтавщини. Живе в ЗСА.
16.   Сергій ГОРЯЧКО,  поручник,  командир 2-ої чоти штабової сотні,  з Херсонщини. Помер в Австралії 1967 р.
17.   Михайло ТУРОК, хорунжий, командир 3-ої чоти штабової сотні, з Галичини.  Учасник 2-го Зимового походу, розстріляний москалями в Києві 1921 р.
18.   НН. ГЕТЬМАНЕЦЬ, хорунжий, командир кулеметної чоти штабової сотні, з Галичини.
19.   НН.ГАЙДАЙ-СОКИРА, хорунжий, молодший старшина штабової сотні, з Чернігівщини.                                                                        
20.   Тадей НЕТРЕБА, сотник,  командир кінної півсотні штадиву, з Кубані. В пізнішому архимандрит. Помер у Франції, дата невідома.
21.  НН. ПАШКІВСЬКИЙ, сотник, начальник обозу: штадиву.
22.   Антін МАКСИМ, сотник, харчовий старшина штадиву. З Галичини (Ярослав).                                      
23.   Михайло НОВИЦЬКИЙ, адміністративний хорунжий, рахівничий старшина штадиву. Виїхав до УРСР в 1922 р.
24.   Семен ШКРЯБІЙ, хорунжий, адміністративний помічник рахівничого старшини штадиву. Жив у Люксембурзі.
25.   Богдан  ГНАТЕВИЧ,  поручник,   старшина  до спеціяльних  доручень при штабі дивізії, з Галичини. Помер в Чехії, дата невідома.
26.   Тиміш СИНЕЛЬНИК, поручник,  старшина до спеціяльних доручень при штабі дивізії.                                        
27.   Василь БЕЛЕЙ, поручник, старшина для спеціяльних доручень при штабі дивізії, з Галичини. В пізнішому священик. Помер, дата невідома.    
28.   Петро САГАЙДАЧНИЙ, хорунжий, старшина до спеціяльних доручень при штабі дивізії, з Галичини. Живе в ЗСА.
29.   НН. КОССАК, хорунжий, старшина контррозвідки, з Буковини.
30.   Володимир ПИЛИПЕЦЬ, хорунжий, зв'язковий старшина, пілот при польській дивізії кінноти, з Галичини. В пізнішому священик, помер 6 березня 1968 р. Похований у Бавнд Брук, Н. Дж.
31.   Олександер ПУЛЮЙ, хорунжий, зв'язковий старшина до польських  частин, з Відня. Живе у Баварії, Зах. Німеччина.
32.   Степан ШАБАЛІН, адміністр. хорунжий, диригент дивізійного хору, з Москви. Помер у ЗСА, дата невідома.
33.   НН. БОВА, поручник, диригент струнної оркестри, дивізії.
34.   НН. МОРОЗОВСЬКИЙ, д-р мед., дивізійний лікар.
35.   НН. ЯНІШЕВСЬКИЙ, полковник, правник, голова дивізійного суду.
36.   НН. ЯНСОН, поручник, правник, прокурор дивізії, з Естонії.
37.   Михайло ВЕРГУН, підполковник, начальник постачання дивізії,
38.   Іван ПАНЧЕНКО, хорунжий, начальник канцелярії постачання дивізії, з Харківщини.
39.  Лука ВАКУЛОВИЧ, адміністр. хорунжий, діловод постачання дивізії, з Волині. Згинув трагічно в Острозі на Волині.
40. Данило ВОЛОШИН, адміністр. хорунжий, одяговий референт начальника постачання дивізії, з Полтавщини. Вивезений совєтами з табору Каліш, Польща, 1945 р.    
41.   Петро ВАСИЛІВ, хорунжий старшина при начальнику постачання дивізії, одяговий референт. Помер у Франції 14 травня 1969 р.
42.   НН. ЛУГОВИЙ, хорунжий,  харчовий референт при начальнику постачання, з Харківщини. Виїхав до УРСР в 1922 р.
43.   Алібей БАЛАТУКІВ, хорунжий, референт зброї, татарин з Криму.
44.  НН.  ШЕЛУХА-ЗОЗУЛЯ, хорунжий, референт зброї, з Київщини.
45.   Леонід БОБИРІВ, хорунжий, завідувач кравецькою майстернею. Помер в Дітройті, ЗСА.              
46.   Фелікс СВІРЧЕВСЬКИЙ, хорунжий, завідувач шевською майстернею, з Поділля. Виїхав до УРСР в 1922 р.
47.   Сергій  ЛАПЧЕНКО-СЛАВОВИЧ, поручник, старшина в диспозиції начальника постачання. Помер в Каліші, Польща.         :
48.    НН. БІЛІНІЧЕНКО, адміністр. хорунжий, старшина в диспозиції начальника постачання, з Полтавщини. Виїхав до УРСР в 1922 р.
49.   Гаврило  ГАЛУШКА,  адміністр.  поручник,  в диспозиції начальника постачання. Помер у Франції, дата невідома.
50.   Тодось КОВАЛЕНКО, адміністр. хорунжий, діловод рахівничого старшини при штабі дивізії, з Поділля.        
51.   НН. БАСКЕВИЧ, адміністр. хорунжий, в диспозиції рахівничого старшини при штабі дивізії.
52.   Микола КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ, адміністр, хорунжий,  дивізійний артист маляр. Живе в.Аргентині.
53.   НН. ГНІДЬ, хорунжий, помічник харчового старшини при штабі дивізії.                                      
54.   НН. ДІДКО-КОЛОМАЦЬКИЙ, хорунжий, начальник розвідки при комендатурі в Києві.
55.   НН. ОРЕЛ-ОРЛЕНКО, хорунжий, помічник начальника розвідки при комендатурі в Києві., Виїхав, до Франції в 1924 році і там перейшов на службу совєтів. Аґент розвідки совєтів.
58.    Василь КРАВЧУК, адміністр. сотник, начальник польової пошти дивізії.                                                        
57.   НН.. МАРЧЕНКО, адміністр. хорунжий; помічник начальника полкової пошти дивізії.                                        
58.   НН. ГНАТЧЕНКО, сотник, в диспозиції начальника штабу дивізії.
59.   НН. ЗУБКО-МАКІЄВСЬКИЙ, сотник, в диспозиції начальника штабу дивізії, з Київщини.
60.   Іван РОГУЛЬСЬКИЙ, полковник, в місяці травні 1920 року перебував в диспозиції командира дивізії, з Галичини.
61.   Іван АНДРУХ, підполковник, в місяці травні 1920 року перебував в диспозиції командира дивізії, з Галичини:              
62.   Осип ДУМИН, сотник, в травні місяці. 1920 року перебував в диспозиції командира дивізії, з Галичини. З 1945 року доля його невідома.

                                              КОМАНДНИЙ СКЛАД 16-ої Стрілецької Бригади

63.   Роман СУШКО, полковник, командир бригади, з Галичини.
64.   Володимир ЛОТОЦЬКИЙ, сотник, старший адьютант бригади, з Чернігівщини.
65.   Степан РЕДЬКА, сотник, молодший адьютант бригади.
66.   НН. ДОРОШЕНКО, сотник, господар бригади.

67.   НН. КУРКЧІ, хорунжий, начальник зв'язку бригади, з Полтавщини.
68.   Іван ДЗЯЧКІВСЬКИЙ,  поручник,  скарбник  бригади. Розстріляний москалями 21. XI.  1921.  "Базар-359".
69.   НН. ЛІНИЦЬКИЙ, начальник обозу.
70.   НН. ТАРНАВСЬКИЙ, д-р мед., поручник, бригадний лікар, з Галичини.
71.   НН. ГРИГОРЯК, сотник, командир 46 стр. куреня.
72.   НН. СТЕФАНИШИН, сотник, командир (2) 46 стр. куреня, з Галичини. Згинув у бою під ст. Коростень. ІІ-ий Зимовий похід, 1921 рік.
73.   НН. ВАСИЛІВ, сотник, адьютант 46 стр. куреня.
74.   НН. КОЗАК, сотник, командир 1-ої сотні.
75.   НН. БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ, поручник, командир 2-ої сотні.
76.   НН. ДАНИЛЕНКО, поручник, командир 3-ої сотні.
77.   НН. ПУДЛО, хорунжий, командир кулеметної сотні.
78.   НН. ПАК, підхорунжий, в. о. курінного лікаря.
79.   Христина СУШКО, санітарний поручник, лікарський помічник, з Таврії. В 1967 році померла в ЗСА.
80.   Леонід ГОЛОВКО, сотник, командир 47 стр. куреня.
81.   Федір ЯНІШЕВСЬКИЙ, поручник,  адьютант куреня.  Розстріляний москалями 21. XI. 1921. "Базар-359".
82.   НН. РУСЕНКО, поручник, командир 1-ої сотні.
83.   НН. МАСЛЯНКА, поручник, командир 2-ої сотні.
84.   НН. СЕМЕНЮК, поручник, командир 3-ої сотні.
85.   НН. КУПРАНЕЦЬ, поручник, командир кулеметної сотні.
86.   НН. КЛОКУН, поручник, командир кулеметної сотні (2). В липні 1920 року убитий в бою під селом Перга на Поліссі, на річці Уборть, похований в селі Журжевичі.
87.   Остап ВАХНЯНИН (1890 -1940), хорунжий, курінний лікар, з Галичини. Помер на Закарпатті.

                                                       Старшини 16-ої стр. Бригади

                                               Службовий приділ докладно невідомий.

88.   Андрій БАРАБАНІВ, хорунжий, з Полтавщини.
89.   Іван ДАРАГАН, хорунжий, з Полтавщини. Розстріляний москалями 21. XI. 1921 р. "Базар-359".
90.   Теодор МИКУЛЯК, хорунжий, з Галичини.

                                               КОМАНДНИЙ СКЛАД 17-ої Стрілецької Бригади

91.   Олекса ВОРОНІВ, полковник, командир бригади, з Харківщини.
92.   Борис ВЕРГЕЛЕС, сотник, заступник командира бригади.
93.   НН. СТРОНЦЩЬКИЙ, сотник, старший адьютант.
94.   Кость РЕУТІВ, поручник, молодший адьютант.
95.   НН. ТОНКОШКУР, сотник, господар бригади, з Поділля.
96.   Михайло ШКУЛЬСЬКИЙ, поручник, зв'язку, з Київщини. Помер 19 жовтня 1969 р. у Ченстохові, Польща.
97.   НН. ЗІВАКО, хорунжий, помічник начальника зв'язку, з Поділля.
98.   НН. ВИСОЦЬКИЙ, адміністр. хорунжий, харчовий старшина.
99.   Антін ВЕРГЕЛЕС, хорунжий, начальник обозу, з Харківщини.
100.   Юрко БАРЧЕНКО, сотник, бригадний лікар. Помер у Харбині, Манджурія, дата невідома.
101.   Семен ГРЕБІНСЬКИЙ, хорунжий, завідувач старшинським зібранням, з Київщини. Розстріляний німцями у Львові під час 2-ої світової війни, дата невідома.
102.   НН. ВЕРНИГОРА, сотник, командир 49-го стр. куреня.
103.   НН. ГАУПТ, барон, поручник, адьютант куреня, з Австрії.
104.   НН. ДЯЧЕНКО, поручник, адьютант куреня.
105.   НН. МАКАРУК, хорунжий, командир 1-ої сотні.
106.   НН. СЕЛЯНИК, хорунжий, командир 2-ої сотні.
107.   НН. ДВОРСЬКИЙ, хорунжий, командир 3-ої сотні.
108.   Федір САВЧУК, хорунжий, командир кулеметної сотні, з Харківщини. Народ. 1897 р. Помер 18 січня 1969 р. Похований, в С. Бавдн Брук, Н. Дж., ЗСА.
109.   НН. ГЕОРГІЄВ, сотник, командир 50-го стріл, куреня.
110.   НН. ЧОХА, хорунжий, адьютант куреня, з Чернігівщини.
111.   НН. КРИЖАНОВСЬКИЙ, хорунжий, командир 1-ої сотні.
112.   НН. ШДГАЄВСЬКИЙ, хорунжий, командир 2-ої сотні.
113.   НН. ЛОГВИН, хорунжий, командир 3-ої сотні.
114.   НН. ДІОНІСЬЄВ, ранґа невідома, курінний лікар.

                                                                Старшини 17-ої стрілецької Бригади

                                                              службовий приділ докладно  невідомий

116.   Леонід ГАМАЛЬ, сотник, з Кременчука, Полтавщина. Помер в Німеччині, табір Майнц-Кастель, дата невідома.
117.   Микола ПЛАТОНІВ, поручник, з Чернігівщини.
118.   НН. КОВАЛЬ-ШОСТОКРИЛ, поручник.
119.   Олекса КАРМАН (нар. 1894 р.), поручник, з Київщини.
120.   НН. МАЙКА, поручник.
121.   НН. ХОМЕНКО, хорунжий.
122.   Микола БУГРИМ, хорунжий. Жив у Німеччині.
123.   Борис СТАВИНСЬКИЙ, хорунжий, з Поділля. Помер у ЗСА. Похований в С. Бавнд Брук.
124.   Валерій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, хорунжий, з Києва.
125.   НН. ПАВЛЮК, хорунжий.
126.   Олекса МАРТІЯНІВ, хорунжий, з Вороніжчини. Помер у Польщі, дата невідома.
127.   НН. ОХОТЕНКО, хорунжий.                                          
128.   НН. ОРЖЕХІВСЬКИЙ, хорунжий.
129.   Кіндрат ЗАБОЛОТНИЙ, (ранґа ?)
130.   Митрофан ГРОХ, хорунжий. Розстріляний москалями 21. XI. 1921 р. "Базар-359".
131.   Віктор РЖЕВУЦЬКИЙ, хорунжий.
132.   НН. КОСТЕЦЬКИЙ, сотник.

                                              КОМАНДНИЙ СКЛАД 6-ої ГАРМАТНОЇ БРИГАДИ

133.   НН. НАСОНІВ, полковник бригади.
134.   НН. ОЛЕКСІЇВ, підполковник, помічник командира бригади, з Київщини. Розстріляний москалями в 1922 р., учасник ІІ-го Зимового походу. Організатор Вільного Козацтва на Київщині.
135.   Евген ЧЕРНЯВСЬКИЙ, нар. 1894 р., хорунжий, адьютант бригади, з Київщини.
136.   Володимир   СОЛОМОНІВСЬКИЙ, начальник   зв'язку. Розстріляний москалями 21. XI. 1921 р. "Базар-359".
137.   НН. ТЮРИН, підполковник, ветеринарний лікар, з Чернігівщини.
138.   Віктор ФІЛШОВИЧ, сотник, командир 16-го гарматного куреня.
139.   Віталій ДРОБЯЗКО, хорунжий, адьютант куреня, з Києва. Помер у Вільні, Литва, дата невідома.
140.   НН. МАСТИЦЬКИЙ, поручник, господар куреня.
141.   НН. ПАНШИН, поручник, командир 1-ої батерії.
142.   НН. ОРІХІВ, сотник, командир 2-ої батареї, з Харківщини.
143.   Сава БІЛОДУБ, поручник, командир 3-ої батареї, з Київщини. Помер у Польщі, дата невідома.
144.   Микола СІПКО, сотник, командир 17-го гарматного куреня, з Чернігівщини. Помер 6-го вересня 1963 р. у Венезуелі.
145.   НН. СТЕФАНІВ, сотник, господар куреня.
146.   Юрій ДЗЮБЕНКО, сотник, господар куреня.
147.   Вячеслав ЧЕРНИШЕНКО, поручник, командир 1-ої батареї, з Поділля.
148.   НН. МОРОЗІВ, сотник, командир 2-ої батареї.
149.   Олекса ЖЛУДКІН, поручник,  командир 3-ої батареї, з Києва.
150.   НН. МІТРАШЕВСЬКИЙ, поручник, командир парку бригади.

                                                      Старшини 6-ої гарматної бригади

                                                   службовий приділ докладно невідомий. 
         
151.   Олександер САВЧЕНКО,   сотник, з Харківщини. Помер у Торонті, Канада.
152.   НН. ДАХНІВСЬКИЙ, сотник. Жив на Закарпатті. 
153.   НН. ТОЦЬКИЙ, сотник.
154.   НН. МІШУРА, поручник. .
155.   НН. СТОРОЖЕНКО, поручник, з Полтавщини. Згинув трагічно 22. XI. 1920 року над річкою Збруч коло села Ожегівці.
156.   Гриць ЛЮБАРІВСЬКИЙ, поручник, з Галичини. Помер у ЗСА, Боффало, Н. Й.  
157.   Гриць РОГОЗНИЙ, поручник, з Катернославщини. Помер в Люксембурзі (дата невідома)
158.   НН. БОВА. хорунжий.
159.   Спиридон КРАВЧЕНКО, хорунжий, з Київщини. Живе, Торонто. Канада.
160.   Микола ФІЛІПОВИЧ, хорунжий, з Київщини.
161.   Володимир ЗАЗИМКО, адміністр. хорунжий  (1885), з Чернігівщини.
162.   Іван  ШАБЕЛЬСЬКИЙ, адміністр. хорунжий, з Одеси. Живе, ЗСА.

                                                  Командний склад 6-го Технічного Куреня:

163.    Володимир БОКІТЬКО, сотник, інженер, командир куреня.
164.    Н.Н. КОВТУНІВ, хорунжий, адьютант куреня.                    
165.    Федір ДИМАР, сотник, помічник командира куреня.          
166.    Микола БИТИНСЬКИЙ. поручник,  командир саперної сотні.
167.    Арноьд АРНДТ. сотник,  командир технічної сотні.
168.    Василь КУЧЕРЕНКО. хорунжий, господар куреня. з Київщини.

      Старшини 6-го Технічного Куреня, котрих службовий приділ не є докладно знаний:

169.    Н.Н. СЕВАСТЯНІВ, поручник,                        :
170.    Н.Н. МЕХОДА, поручник.
171.    Михайло РОМАНЧЕНКО, з Чернігівщини. Помер в Авґсбурзі, Німеччина, (дата невідома).                                                  
172.    Микола  ГОНЧАРІВ,  хорунжий, з Полтавщини. Згинув трагічно у м. Зеґже, Польща, в році 1929, літом, як контрактовий старшина польського війська.
173.    Микола ОГАРІВ, хорунжий, з Полтавщини. Помер у  Німеччині (дата  невідома).
174.    Борис БОКІТЬКО, хорунжий,  з  Полтавщини.
175.    Володимир ЛАЗАРЧИК,  хорунжий,  з Харківщини. Помер у Німеччині  (дата невідома).
176.    Олекса АНТИПІВ, хорунжий, з Харківщини. Помер в 1970 р. Дітройт, ЗСА.
177.    Сергій КОССАР, хорунжий, з Херсонщини. Помер на Волині 1930 р.
178.    Володимир ГОРОНОВИЧ,  хорунжий,  з Полтавщини. Живе,  ЗСА
179.    Андрій СУЗИМА, хорунжий,  з Полтавщини.
180.    Н.Н. КУЗЬМИН,  хорунжий.
181.    Юрко КОНИКІВ, хорунжий, з Волині. Помер у Франції (дата   невідома).                        
182.    Андрій ГОЛОВКО,  хорунжий,  з Київщини.
183.    Кость ЛІНЕВИЧ, хорунжий,  з Київщини. Помер 25  березня  1964  р. У ЗСА.
184.    Олександер  МИХАЛЬЧЕНКО, з Чернігівщини.  

        Командний склад 6-го Кінного Куреня імени кошового отамана Костя Гордієнка:

185.    Володимир ГЕРАСИМЕНКО, поручник,  командир куреня, з Катеринославщини.  Живе, ЗСА.
186.    Н.Н. ЛЕГЕНЗЕВИЧ, сотник, адьютант куреня.
187.    Павло ГОРЯЧИЙ, поручник,  командир 1-ої сотні, з Київщини. Розстріляний німцями,  2-а  світова війна  (дата  невідома).
188.    Н.Н.  ПІВТОРАЦЬКИЙ,  хорунжий,  командир  2-ої  сотні.
189.    Гаврило  ГОРДІЄНКО,   хорунжий,   командир   кулеметної   півсотні,   з Запоріжжя.
190.    Н.Н. КОХНО-КУТІВ, підполковник, господар куреня. Помер у Польщі, табір Каліш (дата невідома).

                Старшини 6-го Кінного Куреня, службовий приділ котрих докладно невідомий:                            
191.    Н.Н. КАМЕНСЬКИЙ,  сотник.
192.    Н.Н. ВІЛЬЧЕВСЬКИЙ,  сотник, з Естонії. Згинув трагічно в Києві, травень 1920 р.
193.    Н.Н. ОБЯЗІВ,  поручник.                                          
194.    Н.Н. МОГОРТ,  хорунжий, з Київщини. Виїхав до УРСР.
195.    Н.Н. ЄЛЬЦІВ, хорунжий.
196.    Павло ЖУКІВСЬКИЙ, хорунжий, з Поділля. Помер у Польщі, табір Каліш (дата невідома).
197.    Н.Н. КОНКЕЛЬ,  хорунжий.
198.    Андрій  НЕГРЕБЕЦЬКИЙ,  однорічник,   з  Волині.  Живе,   ЗСА.
199.    Борис  ГЕРАСИМЕНКО,  однорічник,   з  Катернославщини.   Помер в Лос-Анджелес,   Каліфорнія,   в   березні   1966   р.
200.    Сергій   СЕРГЕТА,  однорічник.   Помер   в   Яворові,   Галичина   (дата невідома).
201.    Василь   СЕРДЮК,   однорічник,   був   у   складі   17-ої   Стр.   Бригади, з Чернігівщини.  Живе  в  Трентоні,  ЗСА.

                             СТАРШИНИ ДИВІЗІЇ  —   СЛУЖБОВИЙ  ПРИДІЛ  НЕВІДОМИЙ:

202.    Степан ГАЄВСЬКИЙ,  полковник,  з Київщини.  Розстріляний москалями 21.XI.1921 р. -'Базар — 359".
203.    Н.Н.   ГРИГОРАШ,   полковник.   Помер   трагічно   у   Франції   (дата невідома).
204.    Михайло  АНТОНЕНКО,  сотник.  Живе  у Франції.
205.    Іван  ГОНЧАРЕНКО, сотник.  Помер у Франції  (дата  невідома).
206.    Н.Н. ГУТОВСЬКИЙ, сотник. Помер у Франції  (дата невідома).
207.    Дмитро  ГЕРЧАНІВСЬКИЙ,  поручник,   учасник  ІІ-го  Зимового   походу   (адьютант   полковника  генштабу  Ю.   Отмарштайна),   з  Галичини. Живе у ЗСА.
208.    Н.Н. ГЕЛЛЕР, сотник.                                                        
209.    Яків НЕСТЕРЕНКО, поручник. Живе в Канаді.
210.    Петро  СКОПЕЦЬ,   поручник,   з  Київщини.   Виїхав  до   УРСР  восени 1922 р.
211.    Н.Н. НАГОРНИЙ, хорунжий.
212.    Н.Н. ЗАХВАЛИНСЬКИЙ, .хорунжий.  Помер  у  Франції.  
213.    Олександер  МИКОЛАЄНКО,  хорунжий,   з  Волині.          
214.    Евген ТОМАШІВСЬКИЙ, хорунжий,  з Полтавщини.    
215.    Микола СОКОЛ,  хорунжий. Помер  у  Канаді  1966 р.    
216.    Н.Н. БАБЕНКО,  хорунжий.                              
217.    Н.Н. ОНУФРІЄНКО,  хорунжий.    ,
218.    Петро ЯРМАК, поручник.

                                   В 1920 році відбулися такі підвищення: а) з полковників до ступня Генерала-хорунжого Генштабу, Марко Безручко, командир дивізії, б) з підполковників у полковники: Роман Сушко, командир 16-ої стр. бригади і Олекса Воронів, командир 17-ої стр. бригади, в) з сотників у підполковники: начальник постачання Михайло Вергун. Решта старшинських ступнів подана так, як їх признала Верифікаційна Комісія. Перші підвищення у вищеподані ступні старшин дивізії були переведені Головною Командою Війська УНР — наказом 4-082 від 16-го жовтня 1920 року. Про ці підвищення старшини довідалися в часі тяжких боїв і відступу на річку Збруч. В цьому ж періоді відійшло кількох старшин до своїх старих формацій, в котрих вони розпочали боротьбу і службу в лавах Українського Війська. Цей відплив старшин наступив після повороту Армії УНР  з першого  зимового  походу.


         Старшини  походили  з таких земель:

1)   Київщина     22
2)   Галичина,    21
3)   Полтавщина  19
4)   Харківщина    15
5)   Чернігівщина 14
6)   Поділля    8
7)   Волинь     7
8)   Херсонщина  3
9)   Катернославщина 3
10)  Запоріжжя   2
11)   Москва          2
12)   Естонія    2
13)    Буковина  1
14)   Кубань    1    
15)   Крим   1
16)   Вороніжчина   1
17)   Білорусь  1
18)   Таврія      1
19)   Австрія  1
20)   Невідомих  93

РАЗОМ             218

                                        Старшини, що увійшли в склад дивізії в часі перебування в таборах  інтернованих  в  Польщі: а) Олександрів Куявський, б) Стшалково, в) Щепіорно.

1)     о.   Петро   БІЛОН,   протопресвітер,   дивізійний   священик   з   Поділля. Помер у ЗСА.
2)     Н. Н. ДІДЕНКО, підполковник.                                      
3)     Кость МАНДЗЕНКО, підполковник,  з Поділля, живе у ЗСА.
4)     Юхим КУХАРЧУК, сотник, з Волині, помер 29-го квітня 1939 року. Сомерсет, Н. Джерсі,          ЗСА. Похований на цвинтарі в С. Бавнд Брук. Ню Джерсі.                                                       5)     Н.Н. КОМАРІВСЬКИЙ,  поручник.                                        
6)    Федір ЖЛУДКІН (Гай Гаєвський),  поручник, з Києва.
7)     Н.Н. ПЛІТАС, д-р мед., поручник, помер у ЗСА.похований на цвинтарі у Бавнд Брук, Н.            Дж.
8)    Леонід ВОЛОХІВ, хорунжий, за фахом редактор, працював у культ.освіти, відділі дивізії і в таборі Щепіорно.                                        
91    Н.Н. ЗОЛОТНИКІВ,  адміністративний  хорунжий,  диригент  струнної оркестри дивізії. Живе в Канаді.                              
10)     Федір  ПОГИБА, хорунжий.                                                      
11)     Володимир  ЧЕРНИШ,  хорунжий.                                                    
12)     Борис   МІСЦЕВИЙ,   однорічний,   працював   у   культ.-освітн.   відділі дивізії                                                                                                          
                                 Зміни,  які  заходили  в  чисельному  складі  дивізії:  
                         
                                 СТАН ДИВІЗІЇ 12 червня 1920 року (в часі відвороту з Києва в районі містечка ІГНАТПІЛЬ):    
                                  а)  Старшин - 234, б) Стрільців муштрованих - 1,419, в)  Стрільців немуштрованих - 301,  г)  Коней  верхових - 142, д) Коней  гарматних —   ?, е)   Коней обозних —  173,  є)   Рушниць -    1,217,  ж)   Кулеметів  —   ?, з)  Гармат — 12, і) Шабель — 127.  (Подано за книжкою "Україн-сько-московська  війна 1920  року в  документах",  сторінка  -  36).

                                Б) Стан дивізії 28 серпня 1920 року  (Район Замостя і Грубешева):
                                1)  Старшин — 253, 2)  Стрільців 1,773.

                                 В  середньому  стан  дивізії  вагався: Старшин - 290, Стрільців 2,320.

                                 Зміни в станах і складі дивізії залежали:
                                 а) Від припливу, чи теж відпливу частини старшин і стрільців до VI-ої запасової бригади, б) від відходу деяких старшин до своїх старих формацій після повернення Армії УНР з Зимового походу, в) від кількости ранених, убитих, полонених та загинулих без вісти.

                                                                       ВТРАТИ   ДИВІЗІЇ:

А )  в убитих:
а)  Старшин - 9, б)  Стрільців - 30.

Б)  в ранених:                                                                                      
а)  Старшин - 17, б) Стрільців - 29.

В)  Полонені і пропалі без вісти:
а) Старшин — 1, б) Стрільців  - 29.    

Разом втрати виносять:
а)  Старшин -  27, б) Стрільців - 88.
                                               .
Втрати дивізії  у другому зимовому  поході  (листопад  1921 рік):

А)  Убитих:
а) Старшин - 1, б) Стрільців — ?

Б)  Розстріляні під Базаром:
а)  Старшин - 8, б)  Стрільців - 2.
В тому ВЕЛЕТЕНЬ ДУХА з-під БАЗАРУ,  РОЙОВИЙ VI-ої СІЧОВОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ         СТЕПАН  ЩЕРБАК.

Втрати дивізії в боротьбі 1922-1940 роки:  
            
А)  Розстріляні москалями в Україні  (дати невідомі):
а)  Старшин - 5, б)  Стрільців - ?    
                    
Втрати дивізії у другій світовій війні:
а)   Замучений  москалями:   старшина - 1,  б) розстріляні  німцями:
в)   Старшин - 2,  г)  Стрільців - 1, стрілець Давид  Содальтер, жид з Дубна на Волині, там і був розстріляний.

Всього дивізія понесла втрат в боротьбі  за волю  України:      

а)  Старшин - 43, б)  Стрільців -  91.

                                    Подаючи до рук читачів і передусім Побратимів-шостаків скромну працю "VI-а Січова Стрілецька дивізія" - як матеріял до історії українського війська, ми згори перепрошуємо і застерігаємося щодо докладности деяких приділів старшин дивізії. Минуло 50 років і пам'ять вже нам зраджує. Будемо сердечно вдячні Побратимам-шостакам, коли, по прочитанні цих матеріялів, подадуть  свої критичні  зауваження.

                                    На цьому місці дозволю собі скласти найсердєчнішу подяку Побратимам-шостакам   за  надіслані   матеріяли,   поміч  та  пораду при  укладанні списків командного складу, а то: ВШП. Побратимам-Сотникам: Іванові Панченкові і Володимирові Гороховичеві. Допомагали нам старшини, що в міжчасі відійшли в кращий світ: підполк. М. Битинський, поручник-пілот Армії УГА і УНР о. декан Володимир Пилипець, сотник Федір Савчук, поручник Артамон Гришин, сотн. Сергій Горячко. ВІЧНА ЇМ ПАМ'ЯТЬ!                                                                                     
                                   Всі  доповнення і  критичні  завваги  просимо надсилати на  адресу:

                                   Petro Samutyn, 6008 Carter Ave., Baltimore, Md. 21214, USA.

                                                                             АРХІВ ДИВІЗІЇ:                              

                                    Історія дивізії, оперативні бойові накази, розпорядження, послугові реєстри старшин, службові приділи, списки підстарший та стрільців по бригадах, куренях і сотнях, матеріяли Культ.-освітн. Відділу, схеми та перебіг боїв дивізії, схеми і пляни, де поховані вбиті, під особистим наглядом начальника штабу дивізії генштабу ген.-хорунжого Всеволода Змієнка були запаковані у спеціяльні скрині та відіслані на переховання до Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, перед ліквідацією Групи таборів Інтернованих вояків Армії УНР у Щепіорні (Польща) - був це рік 1924. Що сталося з тим архівом, - можна лише припускати або з певністю сказати, — що все це забрали московські органи безпеки.

                                     Найбільшу святість дивізії БОЙОВИЙ ПРАПОР,  —  останній раз бачилося у Варшаві в десятиріччя дивізії 8-го лютого  1930 року. Що сталося з прапором дивізї, — невідомо. Альбом дивізії, в котрому були зібрані знимки з життя та дій дивізії, вигафтований руками наших пань — це була краса і шедевр нашого гафту був на перехованні у дружини командира дивізії св. пам. Клавдії Безручко. Під час втечі з Варшави у 1944 році —   був залишений у помешканні  у Варшаві.

                                     Копію прапору зробив на свій кошт однорічний дивізії Андрій Негребецький. Тепер ця копія знаходиться у Воєнно-Історичному музеї у ВІННІПЕЗІ, Канада.

неділю, 7 квітня 2013 р.

Хор. Євген Хмільовський


                             
                              Народився 24 квітня 1922 р. в Зборові. У 1943 р. зголосився до Дивізії, в якій після закінчення старшинської школи, був командиром сотні в 29-му полку і брав участь у бойових діях Дивізії на Словаччині, Словенії та під Фельдбахом.

                              Після капітуляції попав в американський полон, а після звільнення поселився на постійно в Новому Ульмі.

ПЕТРО ПЕРЦАК


                             (1923-1972)


                             Петро Перцак народився 19 червня 1923 р. в селі Золота Слобода, пов. Бережани в сім'ї заможнього господаря. В родинному селі закінчив народню школу, а в Бережанах гімназію. Молодим юнаком вступив у ряди членів Організації Українських Націоналістів. Склавши матуральні іспити у 1944 р. рішив здобути ґрунтовне військове знання і зголосився до Дивізії. Тут приділено його до зв'язку. Закінчив курс радиста та підстаршинський вишкіл. Був кандидатом на старшину. Кінець війни не дозволив на сповнення його мрій, учитися у старшинській школі і здобути ступінь старшини. З Дивізією пройшов він шлях від Нойгаммеру, через Словаччину, Австрію та Словенію і закінчив війну на фронті під Фельдбахом в Австрії.

                             По  війні  онинився   в  реґенсбурґському таборі, де студіював лісництво в УТГІ. Після великого переселення за океан поселився в місті Боффало. Тут зразу включився в громадське життя. Був зразковим членом Організацій Визвольного Фронту, в першу чергу в СУМА. Був членом-основником станиці Братства кол. вояків І УД УНА, її першим головою, а опісля довголітнім референтом збірок.


четвер, 4 квітня 2013 р.

БОГДАН ЛЕВИЦЬКИЙ

(1910 — 1972)

                             Уроджений в 1910 році в селі Лукавиці Вижній, стрийського повіту, де його батько був парохом, Богдан ніколи не був "паничем". Навпаки, в часі побуту дома, його місце було постійно між молоддю села, де були його найближчі приятелі. Убогі і багатші, сини заможних селян і з бідних закурених хат, разом творили щирий гурт. Як відомо, наші сільські хлопці за приязнь платили ще більшою приязню, а за добре серце віддавали себе цілих. Кривим оком дивилася на це польська влада і тому молодому Богданові приходилось кількакратно засмакувати тюремних гараздів. Не оминула його теж Береза Картузька, ця незмивальна ганьба Польщі.

                             Для студій вибрав Богдан рідний Львів, щоб тут серед своїх, серед найближчих здобувати освіту і здобувати краще завтра свому народові. А опісля в невеликих містах Галичини, в найближчому стику з тими, що його найбільше потребували, давав їм поміч і пораду. Захищав їх.

                              Коли ж формувалася Дивізія "Галичина", він одним з перших став у її ряди. Ілюзій він не мав щодо гітлерівської Німеччини і її антиукраїнських намірів. Як член ОУН, він зі своїми думками не крився. Він усвідомляв, пояснював, переконував, що нам ніхто нічого не дасть, але мусимо собі самі здобути, а для цього треба сили й рішучости. Треба бути гнучким як найкраща сталь. Він бачив знущання і насильства "іберменшів", він знав, що вони йдуть на знищення українського народу, але він теж знав, що в боротьбі рішає зброя та вміння орудувати нею. Він знав, що коли матимемо відповідну збройну силу, то повернемо її туди, куди треба нам.

                             З Дивізією він, як чесний вояк, ділив долю і недолю від перших днів вишколу, почерез бій під Бродами, важкі відступи, безнадійні бої в Каринтії, накінець табори полонених. Вартість людини пізнається в біді. А в найгіршій біді пізнається її найглибші моральні цінності. В таборах Белярії і Ріміні, Богдан не падав духом. Бо ті, що стоять на ногах, що не гнуться і не падають, що борються, скорше чи пізніше перемагають. Ця правда була невід'ємною частиною його характеру.

                             Знайшовшись у полоні вже на самому початку Б. Левицький разом з мґр. Стеткевичем зорганізували Верифікаційну Комісію для перевірки документів, а радше освітнього стану кол. студентів середніх та високих шкіл, які в ході війни потратили свої документи. Завдяки цій Комісії, якої д-р Левицький був головою, сотки колишніх студентів дістали нові документи завірені Східньою Конґреґацією при Апостольській Столиці, на підставі яких вони пізніше успішно продовжали свої студії в університетах Західньої Европи та Північної Америки.

                           Опинившися в Америці, він не задоволився своїми особистими успіхами і своїм приватним життям; він зразу пірнув у громадську активність. З групою таких самих, як він, співзакладає Братство Дивізійників і починає таку успішну акцію опіки над могилами товаришів-дивізійників, яких кості порозкидувані по чужих полях боїв. Довгі роки він був зразковим головю Т-ва опіки над могилами дивізійників "Броди-Лев".

                            Він, що на Рідних Землях оформлював душу сільської молоді, — свідомий небезпеки, яка грозить нашій молоді в країні нового поселення, разом з іншими включився до праці за національне виховання молодого покоління і з питомим йому завзяттям цілими роками організував, приєднував і загрівав інших, як член та голова Пласт-прияту.

...

"Українське Слово" — Париж

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації