ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

пʼятниця, 7 листопада 2008 р.

Бій під Бродами у висвітленні німецького генерала

У 1961 році появилася праця ген. Вольфґанґа Лянґе, командира „Корпсабтайлюнґ Ц" під заголовком „Корпсабтайлюнґ Ц" від Дніпра до Польщі". Автор, як подано в іншому місці, не ознайомлений з умовами, серед яких приходилося йому перебувати, а коли мова іде про оцінку 1 УД УНА, спирається на цілковито хибну інформацію і спостереження. Все таки, як учасник бою під Бродами, Лянґе дає матеріял з точки зору вищого командування, що і є вагомим вкладом до джерел над вивченням мілітарних подій в Україні у другій світовій війні.
В цій статті наведено деякі цікаві фрагменти його праці, без ніяких змін, коментуючи тільки найбільш помилкові оцінки і твердження автора.
,,У зв'язку із висадкою союзників у Франції і з російським наступом, що почався 22 червня проти армійської групи "Центр", було відібрано у армійської групи "Північна Україна" велику частину створених в міжчасі резервів. Оперативне положення А. Г. "Північна Україна" значно погіршилося з причини заломання Армійської Групи "Центр".
З початком липня зросли ознаки, що на відтинку А. Г. "Північна Україна" готується великий російський наступ. XIII корпус 6 липня отримав наказ стану бойової готовності.
13-го липня почався у несподіваному часі і місці, по обох боках XIII корпусу, російський наступ. Він осягнув глибокі вломи праворуч у сусідніх 349 і 357 дивізіях і ліворуч XIII Армійського Корпусу біля Горохова.
15-го липня вдалося противникові виконати в обох місцях влому вирішальні проломи. Ні 1 і 8 панцерні дивізії (простір Золочів), ні 16 і 17 панцерні дивізії не могли осягнути назад своїх позицій. Положення 16 липня виявляло ясно російські наміри: двома ударними клинами, зі сходу через Золочів в напрямі Львова і з півночі через Радехів на Кам’янку-Струмілову, виломити німецький фронт по обох сторонах Бродів".
А що каже про це російська версія ? :
В напрямі Львова треба було проломити усіма силами південної ударної групи ворожу оборону в районі Тростянець-Богданівка, щоб перевести удар в напрямі Золочів-Львів і зайняти Львів ... Вороже угрупування в районі Бродів повинно бути оточене і знищене.
„XIII А. К. з підлеглою йому 349 піхотною дивізією, дістав наказ відійти на другу оборонну лінію. Корпусна група „Ц" перевела це, без уваги на погані дороги внаслідок дощу — планово. В цій лінії стояла з правого боку дивізійна група 217, оперта на 14 СС-Добровольчу Дивізію "Галичина".
Вночі з 17 на 18 липня дивізійну групу 339 підпорядковано 349 піх. дивізії, щоб у наступі в південному напрямі з’єднатися з наступаючою 8 танковою дивізією на північний схід від Золочева. Наступ не мав успіху через повну нездатність одного відділу 14 СС Дивізії Галичина.
Зате події 18-го липня прибрали надзвичайно сумнівні форми. Бузьк було остаточно втрачено. В північному просторі пролому російські війська осягнули Буг біля
Камя’нки-Струмилової. Оточення XIII корпусу було цим практично завершене".
А тепер інша сторона:
... оборону ворога проламано, його угрупування в районі Бродів оточено...
Усі спроби фашистського командування провалилися. На флангах пролому введено в дію резерви і сильні артилерійські з'єднання. Поза тим, наші повітряні сили провели важкі бомбові атаки на наступаючі війська противника.
В першому етапі наступу 1 Українського Фронту, проломано ворожу оборону на дистанції 200 км і наші війська просунулися на 50-80 км на захід. Не зважаючи на сильний опір противника ... війська 1 Українського Фронту оточили в районі Бродів сильні ворожі угрупування, близько 8 дивізій, із 50.000 вояків і старшин.

***
Аж тепер із німецької сторони у вищому командуванні було вирішено остаточно прорватися з оточення. Правдоподібно Гітлер, як і в інших випадках, вагався задовго із цим рішенням, на шкоду війську. Дня 18 липня К.А.„Ц" отримав такий наказ ХІІІ-го Армійського Корпусу до приготування наступу в напрямі півдня:
„К.А."Ц." відокремиться вночі з 18 на 19 липня з фронту і збереться в лісах обабіч дороги до Білого Каменя. Відтинок перебирає 14 СС Дивізія "Галичина" і 361 піхотна дивізія при рівночасному відвороті на лінію Загірці-Чішки-Чехи-висота на північний схід від Гаїв Кутських".
У виконанні того плану виконали:
Див. Група 183 планово до півдня ліс на південь від Ожидова.
Див. Група 217 із запізненням з причини запізнілої зміни 14 СС Дивізією "Галичина" і дій ворога в районі Говореччини.
(Тут автор вставляє несправедливу оцінку УД, згадуючи про те, що вона забила таборами дороги, а невеликий німецький персонал не міг мати впливу на невпорядковану масу. Теж в тому місці говорить про вістку від якогось „Ост-експерте", нібито в Дивізію большевики інфільтрували 2.000 своїх партизан. При цій нагоді вихваляє свій „Корпсабтайлюнґ", про який в інших німецьких публікаціях, напр., полк. Гайке, немає ні згадки!).
Головний тягар наступу передано "Корпсабтайлюнґові" "Ц", як найбільш бойовій дивізії.
14 СС Дивізія "Галичина", 361 піхотна дивізія і 454 дивізія безпеки мали відступати, прикриваючи на тилах наступаючі дивізії.
Після відкриття котла, мали бути виведені наперед табори, служби постачання і поранені, опісля, ймовірно 22 липня, — 14 СС Дивізія "Галичина", 361 піхотна дивізія і 454 дивізія безпеки: так довго повинні були тримати відкритим прохід із котла К. А. "Ц." і 349 піхотна дивізія з підтримкою XIII танкового корпусу.
„Як серйозно оцінювали ситуацію і найвищі чинники, вказує заява 1-го старшини генерального штабу операційного відділу ОКГ 19 липня. Він заявив щодо стану армійської групи Північ-України, що вона і надалі дуже серйозна. Надіються, що XIII А. К. проб'ється з оточення. Але треба пам'ятати, що наступають три російські танкові армії.
Початок наступу 20 липня був призначений на 3.30.год. (Тут автор говорить про труднощі, з причини хаосу на дорогах). Згадані труднощі спричинилися до пересунення початку наступу на 5.00.год.
Дивізійна група 217 натрапила на сильний спротив на висоті 366, де численні російські протитанкові гармати на мотолафетах затримали наш наступ. Теж уведено в дію танки. Бравурним наступом здобули ми 5 лафет американського виробництва.
Майже всі цілі наступу К. А. "Ц" ми осягнули.
Добра ситуація дозволяла дивізійній групі 183 поза ціллю наступу зайняти ще Княже.
Дивізійна група 217 отримала о 12 годині наказ зайняти Хильчичі...
Пополудневі бої стояли під знаком зростаючих важких російських летунських атак. Бомбові і бойові летунські з'єднання атакували вулиці, артилерійські позиції і бойові становища майже безперервно. Поставали серйозні втрати в людях і матеріалі, передусім у таборах. Німецького летунства не було видно".
Автор описує далі прорив, але про 1 УД більш не згадує. Він продовжує: „22 липня 1944 А. К. XIII і К. А. "Ц" перестали існувати".
А тепер версія противника:
Замкнені німецько-фашистські з'єднання пробували багато разів прорватися з оточення на захід в напрямі Кам’янки-Струмилової й опісля на південь в напрямі Золочева.
Війська 1 Українського Фронту, які відбили всі ворожі спроби, стягнули вужче кільце. Ввечері 22 липня війська Першого Українського Фронту, підтримані артилерією і летунськими силами, знищили оточені під Бродами німецько-фашистські угрупування.

І ця версія в основному правдива.
Але наш прорив большевики промовчали.
Було б доцільно перевірити дані ген. В. Лянґе щодо його даних про бій під Бродами у зв'язку з бойовою діяльністю 1 УД і сусідуючих з нею німецьких частин. Відповідна оцінка учасників бою, публікована на сторінках „Вістей Комбатанта", як теж у відповідному німецькому військовому журналі, мала б своє значення для інших дослідників цього фрагменту світової війни.

За Юрієм Тисом-Крохмалюком
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації