ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

неділя, 9 листопада 2008 р.

Українсько-польська умова від 1-го лютого 1919 р.

... збереглися: 1) повний текст українсько-польської умови з 1-го лютого 1919 р. і 2) протоколи всіх засідань, що попередили цю умову.
... ці документи мають велику історичну вартість, зокрема умова, перша і єдина підписана між урядом ЗУНР і польським урядом ...

***
Протоколи польською мовою, які передав д-р Л. Ганкевич є з чотирьох засідань, що попередили підписання умови, а саме з 21, 22, ЗО-го січня і 1-го лютого 1919 року. П'ятий протокол з засідання від 2-го лютого, на якому підписано умову. На домагання українських делегатів (протокол ч. 1) кожен протокол був прийнятий і підписаний присутніми.
Як українські представники „уповноважнені Секретаріятом Західньої Української Республики, що виказалися письмом з дати 15-го січня 1919 р." (протокол ч. 1) були присутні на всіх засіданнях: д-р С. Томашівський, д-р В. Охримович і д-р Л. Ганкевич.
З польського боку як „президія Тимчасової Правлячої Комісії" були на першому засіданні д-р Стесловіч, граф Ал. Скарбек, інж. А. Гавзнер і д-р А. Ґлажевскі. На другому і дальших засіданнях був ще присутній граф Лясоцкі. Всі вони підписали потім умову.
Протоколи торкаються поодиноких точок, устійнених остаточно в умові, а помітний тільки протокол ч. 4 з 1-го лютого, на якому д-р Томашівський поставив внесок: „Щоб в умові було виразно зазначено, що обі сторони визнають себе взаємно як підмети, що діють після воєнного права". „Після довшої дискусії, яка вив'язалася, делеґати погодилися, щоб в умові вживано для окреслення обох діючих сторін вислову «воюючі сторони»".
В останньому протоколі після підписання умови зазначено, що: „Д-р Ганкевич подякував польським делеґатам за те, що мимо воєнного стану вдалося їм побороти всі труднощі і дійти до порозуміння для переведення переговорів суто гуманітарного характеру а д-р Стесловіч дякував українським делеґатам за їхню велику співпрацю та висловив надію, що цей перший крок дасть початок до мирного устійнення співжиття обох народів".
Оригінальний текст умови з 1-го лютого 1919 р.:*

УМОВА

заключена дня 1 лютого 1919 р. у Львові між повновласниками Державного Секретаріяту Західноукраїнської Народної Республики, уповноважненими письмом з дати 15 січня 1919: д-ром Степаном Томашівським, д-ром Володимиром Охримовичем і д-ром Левом Ганкевичем — іменем української воюючої сторони та делеґатами Правлячої Комісії: д-ром Владиславом Стесловичем, Зиґмунтом гр. Лясоцьким, Александром гр. Скарбком, інж. Артуром Гаузнером і д-ром Адамом Ґлажевским — іменем польської воюючої сторони в справі усталення засад обопільного трактування ранених, полонених та інтернованих.
Обі сторони заявляють, що негайно по підписанню цеї умови будуть видані зарядження, силою яких обі воюючі сторони, виходячи з засади безоглядного береження міжнароднього воєнного права, себто засад женевських і гаґських конвенцій, перестерігатимуть слідуючих спільно умовлених постанов що до трактування ранених, полонених та інтернованих.

Арт. І. Ранені

а) У військових приказах мають бути від часу до часу пригадувані приписи женевських і гаґських конвенцій, нормуючі трактування ранених і полонених на полі бою.
б) Раненим і хорим полоненим має бути запевнена належна лікарська та релігійна опіка після обряду ранених.
в) В місцевостях, де знаходяться у шпиталях хорі і ранені полонені, мають бути видані сталі леґітимації жіночим комітетам другої народности з правом відвідування хорих і ранених та доставляти їм поживи, убрань, лектури і т. п.

Арт. II. Полонені

а) В таборах полонених мають бути старшини відділені від мужви.
б) Полонені старшини удержу ються самі і побирають в ранґах від хорунжого до сотника
по 500 к. місячно, штабові старшини по 800 к. місячно; полонена мужва дістає повне удержання та титулом причинків по ЗО к. місячно.
в) Полоненим жовнірам має бути доставлена в міру потреби одіж та обув.
г) Усім полоненим, старшинам і воякам, треба уможливити ведення пєреписки зі своїми ріднями.
ґ) Нездібні до військової служби полонені мають бути вимінювані по нормам, обнятим додатковою умовою, яка має бути заключена між обома воюючими сторонами.

Арт. ІІІ. Інтерновані

а) Інтернування треба обмежити до цілком виїмкових випадків, іменно до тих, в яких заходить оправдане побоювання, що дана особа може ділати на шкоду армії. Всі інші інтерновані мають бути безпроволочно випущені на волю, евентуально, наколи їх місце осідку лежить на тіснішім операційнім терені, конфіновані.
б) Приміщення інтернованих має бути відповідно приспосіблене; евентуальні літні бараки замінені зимовими мешканнями.
в) При розміщенні інтернованих в таборах, треба брати на увагу степень інтеліґенції зглядно образування.
г) Харч в таборах інтернованих має відповідати щонайменше військовій рації.
ґ) Інтернованим треба забезпечити відповідну лікарську опіку та релігійну після їх обряду.
д) Мають бути видані приписи щодо береження чистоти в таборах інтернованих.
є) Інтернованим мають бути виплачені денні грошові причин-від З—5 к., відповідно життєвій стопі інтернованого і місцевим відносинам.
є) В місцевостях, де знаходяться табори інтернованих, мають бути видавані сталі леґітимації з правом відвідувати інтернованих та доставляти їм безпосередно поживи, убрань, лектур і т. п.

Арт. IV.

Обі сторони поручають береження засади, що ні полонений ні інтернований не буде в сім характері трактований як переступник.

Арт. V.

Повертаючих з давних воєнних фронтів вояків т. зв. гаймкерерів не можна задержувати як полонених: їх можна трактувати щонайбільше як цивільних інтернованих, при приноровленню до них приписів арт. II, букви ґ).

Арт. VI.

Брання закладників має бути обмежене до тіснішого простору воєнних операцій і то лише на час необхідности.

Арт. VII.

а) Усім особам, що остають щоправда на волі, одначе заскочені воєнними випадками відтяті від звичайного місця осідку, має бути уможливлений поворот до свого місця замешкання.
б) В тій цілі власті, під якими остають такі особи, мають доставити їм безплатно карти їзди залізницею до границі, відповідного завдатку в готівці на кошти дороги та леґітимаційних документів.

Арт. VIII.

Всі видатки і завдатки, вичислені в арт. II. буква б) і в), в арт. НІ. буква є) і арт. II. буква б) відповідно удокументовані, мають бути подані обома сторонами до обопільного розрахунку і до звороту евентуальної надвишки.

Арт. IX.

В місці осідку українського правительства і в місці осідку польського правительства може перебувати уповажнена делегатка Червоного Хреста з другої сторони для опіки над полоненими.

Арт. X.

Обі сторони будуть вести евіденцію полонених, ранених і інтернованих та відповідні викази будуть пересилати собі обопільно щонайменше раз у місяць.

Арт. XI.

Ориґінал отсеї умови списується в двох мовах українській і польській. Текст її буде оголошений зараз по підписанню в урядових дневниках обох сторін.

Арт. XII.

Приписи цеї умови входять в життя з хвилиною її підписання.

Д-р Владислав Стесловіч в. р.
Зиґмунт Лясоцкі в. р.
Александер Скарбек в. р.
Артур Гауснер в. р.
Д-р Адам Ґлажевскі в. р.
Д-р Степан Томашівський в. р.
Д-р Володимир Охримович в. р.
Д-р Лев Ганкевич в. р.

***

Польська влада не притримувалася „приписів" умови. За винятком видачі леґітимацій на відвідини ранених, полонених та інтернованих і пункту про представницю (відпоручницю) Червоного Хреста, ні один з вище поданих пунктів не було виконано.
Наскільки українська сторона виконала пункти умови — невідомо.

За Оленою Федак-Шепарович


_____________
* Мову оригіналу залишено
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації