ВОЛОДИМИР САЛЯК

8.ХІІ.1921 -28.ХІІ.2007

Володимир (Влодзьо) Саляк народився у Львові, там закінчив народну і середню школи та, вступивши на університетські студії, належав до національно-свідомої української молоді. Коли організували Українську Дивізію, він один з перших зголосився в її ряди і вже на початку вересня 1943 року прибув до 5-ої вишкільної сотні в Гайделяґрі. По закінченні рекрутського вишколу його перенесено до сотні важких скорострілів, яка, як почесна сотня, на початку місяця лютого 1944 року брала участь у Львові на похороні високих посадовців Дистрикту Галичини Бауера і Шмідта. У міжчасі він був приділений до бойової групи полк. Баєрсдорфа і брав участь у тяжких боях проти совєтських партизанів Ковпака.
При кінці березня 1944 року повернувся до Нойгаммеру і там його приділили до 8-ої сотні важких скорострілів пор. С. Яськевича вишколювати нових рекрутів.
Підстаршинський вишкіл Влодзьо закінчив у Лявенбурґу, а старшинську школу в Позен-Трескав, і в Лєшанах на Чехах. У квітні 1945 року остаточно повернувся до Дивізії і був приділений до запасного полку.
Капітуляція застала його хворого у лікарні і він потім усякими дорогами, оминаючи полон, добився до переселенчих таборів Баварії Оберсдорфу і Міттенвальду. Там в 1946 році одружився з Евгенією Білокрис і там у Німеччині їм народилися син Ярослав і дочка Роксоляна. Деякий час працював у Допомоговому Комітеті, а в 1952 році, після всяких труднощів, йому з родиною вдалося емігрувати до Америки і поселитися в Гартфорді, Конн.
Здібний і працьовитий, Влодзьо скоро осягнув належне становище в компанії, що спеціялізувалася у виробі алюмінійових вікон і дверей, але головну увагу він присвятив громадській праці. Був одним із засновників і довгі роки головою Станиці Братства дивізийників у Гартфорді, місцевої школи українознавства, Відділу Патріярхального Товариства, активним членом Української Катедри св. Архистратига Михаїла, членом УККА, УНСоюзу, Українського Народного Дому, Товариства Сеньйорів й інших.
Після проголошення незалежности України він кілька разів відвідав Україну, свій рідний Львів і Київ.
Помер Володимир 28 грудня 2007 року.