ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

понеділок, 2 лютого 2009 р.

Організація УПА у польській літературі

                                           В статті Zarys Rozwoju Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii, що появилась у „Wojskowy Przeglad Historyczny", І Kwartalnik, Rok VIII., Warszawa 1963, Styczen-Marzec, стор. 163-217 (7 схем, одна мапка та 9 світлин) дипломований майор Вєслав Шота пише, що він хоче представити розвиток і організаційну структуру українського націоналістичного підпілля на терені Польщі. Пізнання організації та узброєння противника, пише далі майор Шота, допоможе зрозуміти величезні труднощі, що їх мала державна влада та відділи польського війська в боротьбі з Українською Повстанчою Армією. Подаємо за названим польським джерелом:

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПА

                                         Як дату постання першого підпілвідділу УПА, українські націоналісти прийняли дату 14 жовтня 1942 року і цей день пізніше святковано, як свято УПА.
Від весни 1944 року Українська Повстанча Армія була підпорядкована Українській Головній Визвольній Раді (УГВР). В склад Головного Командування УПА входили:
Головний Командир УПА — Роман Шухевич (Тарас Чупринка), заст. Гол. Командира — Ростислав Волошин (Павленко), шеф ГВШ УПА — Дмитро Грицай (Перебийніс), Головний Військовий Штаб складався з відділів: І. Відділ організаційно-мобілізаційний, II. Відділ розвідочний, III. Відділ господарський, IV. Відділ вишкільний, V. Відділ пропаґандивний, VI. Відділ політвиховний.
Відділ перший був одним з найголовніших відділів у ГВШ УПА. До його завдань належала мобілізація, узброєння та організація боєприпасів. Цьому відділові підлягали всі магазини зброї, ремонтні варстати. Одним з найважніших завдань цього відділу було вивінування частин УПА в зброю та амуніцію. ЇЇ вони одержували різними способами — пише майор Шота, почавши від роззброювання польських військових відділів та поліції в 1939 році до закупу зброї у словацьких та італійських військових частинах. Завдяки великій активності цього відділу, УПА по закінченні війни в Европі мала подостатком зброї та амуніції, а навіть танки і артилерію. Нагромаджену зброю і і амуніцію, що її переховувано в лісових бункрах, перший відділ диспонував центрально і розділював її відповідно до потреб. І тут майор Шота пише „про кількість узброєння, яким розпоряджало українське реакційне підпілля свідчить факт, що навіть кілька літ по закінченні війни, підвідділи УПА не відчували браку зброї та амуніції". В дальшому майор Шота наводить скількість амуніції, що її мусів мати підвідділ УПА в часі акції: 200-300 набоїв на кріс, 4-5 тисяч на ручний скоростріл та 5-7 тисяч на німецький важкий кулемет.
Для направи зброї були зорганізовані варстати під фаховим керівництвом. Там також перероблювано артилерійські стрільна на міни.
Відділ другий займався збиранням інформацій про силу та рухи ворога. Завданням цього відділу було також проникнути у ряди ворожої адміністрації та війська, і майор Шота пише, що внаслідку браку досвіду молодого польського „державно-людового" апарату, другий відділ УПА нераз одержував важливі інформації, які передавав до централі УПА. З другим відділом УПА тісно співпрацював відповідний відділ ОУН.
Відділ третій, господарський, займався доставок) харчів та умундурування. Вищі клітини цього відділу тісно співпрацювали з відповідними відділами ОУН та СКВ (Самооборонні Кущі Військові). Крім прохарчування відділів УПА відділ мусів подбати про замагазинування харчових продуктів у лісових бункрах, що їх вживано тільки у випадках наглих потреб, як облапи або бльокади терену. Цей відділ розпоряджав також своїми гарбарнями, пекарнями, швальнями та шевськими варстатами. Господарський відділ був також допоміжним Українському Червоному Хрестові (УЧХ) який мав три відділи: медичний, фармацевтичний та суспільної опіки.
Відділ четвертий, вишкільнй, займався вишколом відділів УПА та організацією і набором до старшинських і підстаршинських шкіл. До весни 1944 року на чотирьох курсах старшин і п'яти курсах підстаршин вишколено около 2 тисячі старшин та 3 тисячі підстаршин. Весною 1944 року зорганізовано центральну школу старшин „Олені", яку вів майор Польовий. Курс тривав около чотири місяці. На курсі навчано історію збройного спротиву, тактику партизанки, теренознавство, науку про зброю, організацію війська, саперство, обслугу танків, науку про маскування, ідеологію українського визвольного руху, внутрішню службу, санітарну службу та військову господарку. Крім науки відбувались практичні вправи, а для загартування молодих старшин, школа брала участь в бойових акціях. Відділ виготовляв також військові реґуляміни та інструкції для підвідділів УПА, що також контролював стан вишколу по відділах УПА і СКВ.
Відділ п'ятий пропаганди видавав летючки та ширив пропаганду про боротьбу УПА так в краю як і за кордоном. Його відпоручники діяли в ЗДА, Канаді, Англії та Німеччині, де вони видавали брошури в мовах даних країн, стараючись заінтересувати західній світ українською проблемою. На Закерзонні видано багато летючок до польського населення. Майор Шота подає летючку, видану з нагоди спільної акції УПА і ВІН на місто Грубешів 28 травня 1946 року.
Відділ шостий, політвиховний, займався ідеологічним вишколом стрілецтва. У всіх відділах до сотні включно були політичні виховники.
Головному Військовому Штабові підлягали команди Операційних Груп, яких було чотири: УПА — Північ, що обіймала Волинь і Полісся, УПА — Полуднє, що діяла в Камінець-Подільській, Житомирській, Вінницькій та полудневій частині Київської областей, УПА — Схід, що діяла в північній частині Житомирщини, Київщини та Чернігівщини, УПА — Захід, що діяла у Львівщині, Тернопільщині, Станиславівщині, на Буковині на Закарпатті та на Закерзонні (Любельщина, Пряшівщина та східній частині краківського воєвідства.
Кожна Операційна Група складалась з Військових Округ (ВО) яких було дванадцять. І так УПА — Північ мала: ВО І „Турів", ВО II „Заграва", ВО III „Волинь Полуднє", УПА — Полуднє ВО І „Холодний Яр", ВО II „Уршава", ВО III „Винниця", УПА — Захід ВО І „Лисоня", ВО II „Говерля", ВО III „Чорний Ліс", ВО IV „Маківка", ВО V „Буг", ВО VI „Сян".
Найменшою територіяльною одиницею УПА був Тактичний Відтинок (ТВ). Військова Округа мала кілька Тактичних Відтинків. Командир ТВ входив до окружного проводу ОУН, де займав пост військового референта та був безспосереднім зверхником всіх відділів УПА, які діяли на терені даного відтинка.
Сила і склад відділів УПА мінялись залежно від ситуації. В початках організування УПА, підвідділи мали від 10-150 чоловік. В 1943-44 рр. відділи були в силі 800-1000 чоловік. В 1945-47 рр. УПА переставилась знову на підвідділи в силі 60-300 чоловік. Найбільшою тактичною одиницею на терені УПА — Захід був курінь, який начислював між 400-800 чоловік. В командний склад куреня входили: командир куреня, його заступник, адьютант, виховник та лікар або фельдшер.
Курінь мав велику силу вогню, а особливо машинової зброї. В багатьох випадках, пише майор Шота, підвідділи УПА перевищали підвідділи регулярних військ, під оглядом кількости та якости узброєння. Приміром курінь „Орли" в липні 1944 року мав 16 важких кулеметів, 48 рск, 12 легких та 4 важкі мінометів, а всі старшини і підстаршини мали машинові пістолі. При кінці 1945 року кожний курінь мав около 40 кулеметів та около 100 машинових пістоль. Решта стрілецтва мала кріси. Курінь складався з 3-4 сотень.
Сотня, яка етатово мала мати около 136 чоловіка, в практиці нараховувала 60-200 чоловік. Вона могла входити до куреня або діяти самостійно. Узброєння сотні УПА перевищувало узброєння компанії регулярних військ. Пересічно сотня була узброєна в 24 кулемети, кількадесять машинових пістоль та кількадесять крісів. Дуже часто в сотні були міномети, протипанцирні кріси та „панцерфавсти". В командний склад сотні входили: командир сотні, його заступник, виховник, командир полевої жандамерії, інтендант, бунчужний та зв'зкові. Сотня пересилала щомісячний звіт до команди Тактичного Відтинка, які в дальшому були пересилані до командира „Ореста" — Онишкевича, який відсилав їх дальше до команди УПА — Захід. Сотні були означені числами а також і буквами. На Закерзонні нумерація була від 92 до 100. Приміром, на ТВ „Лемко" сотні значено „У" 1, 2, 3 від „Ударник". На ТВ „Бастіон" значено „М" 1, 2, 3 від „Месники" а на ТВ „Данилів" значено „В" 1, 2 від „Вовки". Сотня складалась з 3 чот і чоти важкої зброї. В сотні була також ланка полевої жандамерії — один старшина та трьох стрільців.
Чота складалась з 3 роїв та мала коло 30-50 чоловік. Рій складався з двох ланок та мав 10-12 чоловік.
УПА була сильно пов'язана з ОУН. Тісна співпраця виявлялась спеціяльно в апаратах господарськім, безпеки та організаційно-мобілізаційнім. В початках організації УПА не вживано військових ступенів лише функційних. Приміром — курінний, сотенний, чотовий, ланковий. Щойно з постанням УГВР уведено військові ступені.
Призначених до підвищення сотенні пересилали до команди ТВ, а звідтам пересилано їх до ВО. Командир ВО мав право піднести ступінь до висоти старшого вістуна. Номінації від булавного до сотника були затверджувані командиром Операційної Групи. Від сотника вгору мав право призначати лише Головний Командир УПА.
За хоробрість та добре командування частиною члени УПА були відзначувані: бронзовим хрестом бойової заслуги, срібним хрестом бойової заслуги І і II кляси та золотим хрестом бойової заслуги І і II кляси. Золоті і срібні хрести бойової заслуги надавав Головний Військовий Штаб, бронзові хрести — штаби Операційних Груп. Похвали мали право надавати командири Військових Округ на внесок командирів Тактичних Відтинків. Командири ВО мали право признавати відзнаки за поранення.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПА НА ЗАКЕРЗОННІ

Закерзонський Край творив VI Військову Округу Операційної Групи УПА — Захід під назвою „Сян". Командиром ВО, якому підлягали всі частини УПА на терені округи, був „Орест" — Мирослав Онишкевич. Він був членом Крайового Проводу ОУН, де вів референтуру військових справ. У справах військових та доповнення „Орест" підлягав Команді УПА — Захід, яку очолював полк. „Шелест" — Василь Сидір, а в справах організаційно-політичних підлягав провідникові ОУН на Закерзоння „Стягові" — Ярославу Старухові. Шефом штабу ВО був курінний „Залізняк" — Іван Шпонтак, який рівночасно був командиром ТВ II „Бастіон", його помічником був „Камінь". Крім того до військової референтури при Крайовому Проводі входили ще адьюдант командира ВО „Богдан", штабовий писар „Богун", зв'язкові та відділ охорони.
Військова Округа „Сян" ділилась на три Тактичні Відтинки:
ТВ І „Лемко" Командир ТВ — „Рен" — Василь Мізерний, заст. Команд. — „Байда", опер, старшина — „Воля", техн. старшина — „Інжинер", політ, виховник — „Вернигора", перс. старшина — „Кайданець", адьютант — „Галаган", писар — „Ростислав". ТВ II „Бастіон" Командир ТВ — „Залізняк", шеф штабу — „Ярий", перс. старшина — „Камінь", політвиховник — „Сокіл", капелян „Кропило". ТВ III „Данилів" Командир ТВ — „Беркут", шеф штабу — „Громовий", писар — „Тятива".
На початку 1944 року на Закерзонні діяли чотири курені УПА. Вовки, Месники, курінь Рена та курінь Різуна.
Курінь „Вовки" під командою курінного „Ягоди" мав три сотні: „Вовки" І — сотенний „Карпо", „Вовки" II — сотенний „Дуда", „Вовки" III — сотенний „Багряний".
Курінь „Месники" під командою майора „Залізняка" мав п'ять сотень: „Месники" І — сотенний „Шум", „Месники" II — сотенний „Бір", „Месники" III — сотенний „Ярий", „Месники" IV сотенний „Туча" „Месники" V — сотенний „Калинович".
Курінь „Рена" під командою майора Рена мав п'ять сотень: Сотня „Дідика" пізніше сотенного „Бродича", Сотня „Громенка", Сотня „Мирона", Сотня „Бурлаки" пізніше сотенного „Віра", Сотня „Хріна".
Курінь „Різуна" мав чотири сотні: Сотня „Ворона", Сотня „Коника", Сотня „Чорного", Сотня „Яра".
По закінченні другої світової війни уклад сил УПА на Закерзонні почав мінятись. Надіючись на третю світову війну, пише майор Шота, Команда УПА почала творити нові військові частини. На Закерзоння прибули деякі відділи УПА з України, які, маневруючи перед большевицькими облавами та бльокадами, перейшли польсько-радянський кордон та посилили відділи УПА на тих теренах. Діяльності УПА в 1945 році, пише майор Шота, сприяли обставини, що границі між Польщею, УРСР і Чехословаччиною були незадовільно обсаджені кордонними заставами та брак співпраці тих держав у боротьбі проти УПА. Зі зростом боротьби Польського Війська та Корпусу Внутрішньої Безпеки почала змінятись структура українського збройного підпілля, як рівнож тактика і організація відділів УПА. Курені стали завеликою бойовою одиницею і тому підставовим самостійним підвідділом стала сотня. В роках 1946-47 поодинокі сотні підлягали безпосередньо командирам Тактичних Відтинків.
В 1946 році склад і сила УПА представлялась так: на терені ТВ „Лемко" діяли два курені „Байди" та „Рена". Крім цього були ще дві самостійні сотні „Лиса" та „Смирного". Курені „Байди" та „Рена" були найбільш активними підвідділами УПА.

Курінь „Байди"


При кінці 1946 року курінь майора Байди нараховував 312 чоловіка і мав чотири сотні: „Бурлаки", „Ластівки", „Громенка", та „Крилача".
Сотня „Бурлаки" мала около 120 чоловік та складалась з трьох чот. Ту сотню уважано за здисципліновану і вона мала трудніші завдання. Сотня діяла в районі Посада Рибатицька, Фредропіль. Узброєння 12 ручних кулеметів. При кінці 1947 року сотня перейшла на Чехословаччину, звідки старалась пробитись до американської зони Німеччини.
Сотня „Ластівки" мала около 91 чоловік та ділилась на три чоти. Узброєння 8 ручних кулеметів. Сотня діяла в терені Тростянець, Янова Гора, Зісово. Сотня старшого булавного Ластівки була одночасно школою для підстаршин для ТВ „Лемко".
Сотня „Крилача" мала около 81 чоловік та ділилась на три чоти. Сотня діяла в районі Добра Шляхоцька, Бережава, Ліщава Горішня.

Курінь „Рена"

Другим1 курінем на ТВ „Лемко" командував безпосередньо командир ТВ майор „Рен" і його курінь складавсь із сотень „Біра", „Бродича", „Гриня" та „Стаха" і мав около 420 чоловік.
Сотня „Біра" мала три чоти і начислювала около 100 чоловік. Відділ цей зорганізував був „Бурий", якого військовий полевий суд за погане виконання доручень присудив до кари смерти. Команду сотні перебрав чотар „Бір", який ввів залізну дисципліну в сотні. Сотня була дуже добре узброєна та мала 15 рск та 22 машинових пістоль. Сотня діяла в терені Тісна-Гільське-Творильне. При кінці 1947 року сотня перейшла на терени України.
Сотня „Бродича" мала около 120 чоловік. До 1946 року сотнею командував „Бродич", а пізніше „Роман". Сотня діяла в терені Горлиці — Новий Санч. Сотня робила кількакратні рейди на Чехословаччину.
Сотня „Хріна" мала около 120 чоловік і була одною з найбільш активних сотень. Одна чота мала уніформи польського війська і часто виступала як частина ВП; вона часто наскакувала на радянські відділи та прикордонні застави. Сотня була узброєна в 2 міномети, 15 рск та 25 машинових пістоль, а решта сотні була узброєна в кріси. Сотенний „Хрін" мав великий досвід у партизанській війні і був поважаний за відвагу, хоробрість та придумливість у робленні засідок. В сотні була дуже гостра дисципліна. Це його сотня, яка зробила засідку, в якій впав ген. Кароль Свєрчевський. 1947 року відділ перейшов на терени України.
Сотня „Стаха" мала дві чоти і около 80 чоловік та була узброєна в 8 рск, кріси та машинові пістолі. Діяла в теренах Команча — Куляще — Веруцівка. Сотня часто співдіяла з сотнею „Хріна".
Сотня „Лиса", що нараховувала коло 180 чоловік, була самостійним відділом і оперувала на терені надрайону „Бескид".
Сотня „Смирного" була також самостійним відділом та нараховувала коло 100 чоловіка. Сотня була зорганізована з СКВ. Терен діяння сотні були повіти новосандецький та горлицький.
На терені ТВ "Лемко" узброєних та вишколених відділів УПА було понад 1.000 вояків.

ТВ II. „Бастіон"


В тому тактичному відтинку діяли курінь „Залізняка" та самостійні сотні „Бриля" та „Сагайдачного". На терені відтинка була головна квартира Проводу ОУН розбудована в монастирських лісах.

Курінь „Залізняка"

Курінь майора „Залізняка" складався з чотирьох сотень: „Калиновича", „Шума", „Тучі", та „Крука" та начислював около 420 чоловіка. Крім бойових завдань курінь виконував службу охорони Крайового Проводу ОУН, а майор „Залізняк" був командиром відтинка та шефом штабу УПА Закерзонського Краю.
Сотня „Калиновича", „М 1" складалась з трьох чот та нараховувала понад 100 чоловіка. Терен діяння: Півода — Молодич, Чернякова Буда та Сінявські Ліси. Узброєння сотні 9 рск. До 1945 року командиром сотні був „Балай", а пізніше „Калинович".
Сотня „Шума" „М2" мала три чоти та около 160 бійців. Терен діяння Петина — Горинець — Башня Долішня та Кобильницькі ліси. Узброєння сотні: 3 важкі кулемети, 16 рск та один міномет 51 мм.
Сотня „Тучі" „М 3" мала около 90 чоловіка та діяла в повітах любачівськім та перемиськім. Крім звичайної піхотної зброї сотня мала 10 рск та 30 маш. пістоль. До 1945 р. командиром сотні був „Підкова", а пізніше „Туча".
Сотня „Крука" „М 4" мала коло 71 чоловіка та діяла в тих самих повітах що сотня „Тучі". Узброєння сотні: 8 рск.
Сотня „Бриля", яка мала понад 80 людей, була самостійною сотнею та не входила до куреня „Залізняка", а підлягала прямо командирові ТВ. Сотня прибула на Закерзоння з України в 1946 році. Такою самостійною сотнею була також сотня „Сагайдачного", що мала понад 60 вояків.
В цілості на терені ТВ „Бастіон" відділи УПА мали понад 560 вояків.

ТВ ІІІ. „Данилів"

На терені цього відтинка діяли курінь „Беркута" та самостійна сотня „Володі". Курінь „Беркута", який нараховував около 170 чоловіка, був найслабше зорганізованим відділом УПА та складався з чотирьох сотень: „Яра", „Чавса", „Дуди" та „Давида". Курінний „Беркут" виконував рівночасно функцію командира ТВ „Данилів".
Сотня „Яра" мала дві чоти та около 41 чоловік і діяла на теренах Белз — Варяж — Кристонопіль. До 1946 року сотенним був „Ягода", а пізніше „Яр".
Сотня „Чавса" мала около 50 чоловіка і була зорганізована з чотирьох роїв. Крім звичайної піхотної зброї сотня мала 5 рск. На Закерзоння сотня прибула з України на часовий побут та оперувала в Грубешівщині та частині повіту Томашів-Любельського.
Сотня „Дуди" мала около 40 чоловіка та оперувала на теренах, де була сотня „Чавса".
Сотня „Давида", яка мала понад 40 людей, оперувала в полуднево-східній частині грубешівського повіту.
Сотня „Володі", яка була самостійною сотнею, була зорганізована в 1946 році з СКВ та мала початково около 25 чоловіка. В травні 1947 року сотня розрослась до 120 чоловіка та діяла на теренах Володави та частині повіту Біла Підляська. Командиром сотні був „Володя" — Іван Романечко. На терені ТВ „Данилів" відділи УПА начислювали понад 300 чоловіка.
Подавши організаційну структуру УПА, дипломований майор Шота пише далі, що перебуваючі на терені Закерзонського Краю відділи УПА в силі понад дві тисячі добре узброєних та вишколених людей були тільки частиною збройного українського підпілля. Крім цих відділів оперували ще в терені боївки СБ та ОУН, які начислювали кілька тисяч членів, що в міру потреби були покликувані в ряди УПА або діяли в самооборонних кущах. Боротьба українського підпілля ставала тим небезпечнішою, що почала співпрацювати з польськими осередками збройного спротиву, а передусім з організацією ВІН (Воль-носіть і Нєподлєґлосць).
Коли показалось, що боротьба затягається і є мало ефектовна, польський уряд приступив до вивозу українського населення на північні та західні терени Польщі. Це давало запоруку, пише майор, Шота, підірвати відділам УПА доставу харчів, вбрання та передусім інформаціи про рухи польського війська, що їх українське населення постачало відділам УПА. До поборювання відділів УПА кинено спеціяльні відділи ВП, що їх зорганізовано в групу під назвою „Висла" 17.4.1947 р., яка звела 357 боїв з УПА та „в поважній мірі здеорганізувала та зліквідувала цивільну сітку ОУН".

Ю. К.
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації