МАРІЯ ДОМБРОВСЬКА ПРО УКРАЇНУ

Відома польська письменниця, яка народилася в Русові 1889 року, й здобула кілька престижних нагород за свої психологічні твори, одна з них 20 тис. злотих, і яка дозволяла собі називати прем'єр-міністра Польщі Славоя-Складковського „бовваном" згадувала теж Україну. Подаємо уривок з її твору „Ноце і днє" з діялогу, очевидно іронічного, Аґнєшки й Орловіча.

Юліян Чорній, Чікаґо

- Мама пише, що має, бідна, клопоти - каже Аґнєшка. На її маєтку в Пам'янтому є довги. Але земля там досконала, чорнозем...
Орловіч аж руками сплеснув.
- Кобіто! Де у вас чорнозем! Піски, Мазури і чорнозем! Пізнати, що ти ніколи не була в Україні.
На думку Орловіча, поза Україною взагалі не було доброї землі на цілому світі. І поза Україною не було також Польщі, тільки Мазури, котрі родяться сліпі, гребуться в піску і не знають дерева поза вербою і сосною. Ображувався, коли Аґнєшка твердила, що в її околиці нема пісків. Також пишався українськими поляками, що вони правдивіші, ліпшого ґатунку, ніж „Мазури" - мають фантазію і величність, навіть із злом. Рівночасно був на них встеклий за їхній гріх опресії і визиску чудового українського народу.
- Там в нас, найзвичайніший чоловік є поетом, найгірший співак - артистом, найдурніший простак - мислителем. Така вже земля. Таке повітря. Там була б Польща!
І знову злився на земляків, якщо коли-небудь забажали б, щоби там одночасно була Польща. Тут тільки затявся воювати за неї на „мазовецьких пісочках" (розуміючи під тим також польські гори і море). А коли її збудує, й буде ще жити, поїде боротися за незалежність України.