ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

суботу, 20 січня 2024 р.

ОЛЕКСА ЯВОРСЬКИЙ



Олексі Яворському сповнилося 25 березня 1981 року 85
літ. Олекса Яворський належить до тих небагатьох діячів, які
протягом цілого свого довгого життя не переривали громад-
ської діяльности, незважаюєи на переслідування, невигоди чи
інші труднощі. Для відзначення ювілею колишнього вояка і
визначного діяча подаємо його коротку біографію та поміщує-
мо на іншому місці передрук його спогадів п. н. «Моя участь у

Редакція



Олекса Яворський народився 25 березня 1896 р. в селі Котузові Підгаєцького повіту. До гімназії учащав у Бережанах і Бучачі. В 1914 році зголосився до Леґіону Українських Січових Стрільців і перебув один місяць у кадрі, чекаючи на спорядження, яке не отримав, а кадра під тиском фронту мусіла перенестися. В 1916 році покликаний до австрійської армії, де скінчив старшинську школу й брав участь у боях на російському, румунському й італійському фронтах. За відвагу був нагороджений бронзовою і срібною медалями.

Він брав участь у плянуванні перебрання влади в Галичині від австрійців, але сам участи в тому не брав, бо захворів на малярію. Поляки вивезли його зі шпиталю до табору військовополонених у Домб'ю біля Кракова. Перебуваючи в шпиталі, він на початку 1919 року втікає і через Чехію, Австрію та Мадярщину повертається додому і вступає до Української Галицької Армії, де служить як поручник-адьютант ІІІ-го, а відтак І-го куреня 13-го полку Львівської бриґади. 

Бере участь в боях проти поляків під Бережанами і Перемишлянами, а згодом у поході на Київ. Свої переживання і пригоди на центральних землях України описує у вищезгаданих спогадах.

Повернувшись після закінчення війни додому, вписується на Український тайний університет у Львові, на якому закінчує право. В 1922 році одружується з Стефанією Падох, яка на тому ж університеті студіювала медицину.

Після знесення бойкоту польських університетів, не отримавши визнання диплому Українського тайного університету, вступає на студії права на Яґеллонський університет у Кракові, які закінчує в 1929 році.

Працюючи в міжчасі у нотаря у Підгайцях, всеціло віддався громадській праці. Їздив по селах і там відновлював і закладав читальні "Просвіта", кооперативи, відділи товариств «Сокіл", "Сільський господар", "Рідна школа". 

Бере участь у віднові українського політичного життя, стає головою повітового комітету партії "Українське Національно-Демократичне Об'єднання" у Підгайцях та центрального комітету у Львові; стає активним членом тайної "Української Військової Організації", в якій займає пости повітового коменданта та окружного адьютанта. |

За свої громадські і політичні виступи польська влада його кількакратно арештує, починаючи арештом в 1922 році.

Два рази кандидував і був вибраний послом до польського сойму від УНДО - в 1928 і 1930 рр.
Під час т.зв. польської пацифікації Галичини він був жорстоко збитий і посаджений до бережанської тюрми.

У 1935 році, після відбуття п'ятилітньої адвокатської практики, Олекса Яворський відкрив свою власну адвокатську канцелярію, але далі всеціло віддався громадській праці. 1 вересня 1939 року знову був арештований і вивезений до концтабору Береза Картузька, де знову зазнав побиття і знущання. Звільнившися з Берези Картузької перед приходом більшовиків у вересні 1939 року, подався на захід і поселився у Кракові, де відкрив адвокатську канцелярію. Згодом відкрив нотаріяльне бюро в Самборі. В той час допомагав він багатьом полякам і жидам, беручи на себе велике ризико арешту німецькими властями.

Навесні 1944 року був покликаний до дивізії "Галичина", де повнив службу в установі суспільної опіки для родин вояків дивізії, якої централя була в той час у Кракові. Там разом зі десятниками Костем Стисловським і Попадинцем допомагав не тільки родинам вояків дивізії, але українцям, які були в скрутних обставинах. Не одній родині допоміг видістатися з трудного становища чи з табору праці, багатьом чоловікам видавав карти покликання до дивізії які згодом не передавав до Військової Управи, допомагав оформлювати відповідні документи, рекомендував на грошову чи харчову допомоги тощо. В той час деяка кількість вояків дивізії була у німецькій дивізії "Вікінґ", де їхнім священиком був о. Габрусевич. При допомозі о. Габрусевича Олекса Яворський старався, щоб наших вояків перенесено до української дивізії, що і сталося.

У липні 1948 року виїхав з дружиною і дочками, Зоряною і Жданою, до Канади на запотребування виставлене М. Муликом на фарму у Піс Рівер у Алберті. Осів у Едмонтоні, де був організатором відділів Комітету Українців Канади та працював як маляр домів аж до першої серцевої атаки в 1958 році. У 1959 році переїхав до Торонта, і тут спершу працював у фірмі продажу хат, а згодом провадив канцелярію фірми достави опалової оливи "Дніпро" аж до часу, коли пішов на пенсію. Він є автором багатьох статтей, часто полемістичних, у різних журналах і газетах.

Олекса Яворський у своєму житті був прямолінійним, служив своєму народові чесно і з посвятою. Під час німецької окупації помагав полякам і жидам, не раз ризикуючи власним життям, хоч сам зазнав переслідування від поляків. Під час визвольної війни завжди робив заходи для охорони меншин, особливо жидів, перед різними російськими, більшовицькими чи іншими військовими бандами. До жидів має ще особливі симпаті тому, що в його частині в УГА воювало два старшини-жиди, а один з них, Лео Брінк, згинув у тій війні.


С. Е.


Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації