ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

субота, 18 липня 2009 р.

ПРАВДА ЧИ СПРИТНА ІНТРИҐА?

В. Ґоцький

З історії знаємо, що зрадники свого народу, чи якоїсь справи були завжди й будуть скрізь. Так само знаємо, що мотиви зради були всілякі. Часом викликані жадобою пімсти на особистих ворогах, часом жадобою добитись нагороди від ворога, часом навіть з ідейних мотивів.

Згадаймо Кочубея, що зрадив Мазепу заради родинної пімсти; згадаймо Сташинського, що зрадив заради особистих нагород та вигод; згадаймо англ. дипломата Філбі, що зраджував свій народ заради ідейних спонук.

Та зовсім іншого роду справа, коли ворог, покористувавшися відомостями отриманими від зрадника для ширення провокацій всяких інтриґ. Такі справи часто так далеко замотані, що їх розмотати трудно, або й неможливо, бо як справдити всі факти. При тому треба завжди пам'ятати, що державні апарати мають кваліфікованих людей, фонди й інші засоби, щоб якусь інтриґу провести в життя і потім ще використати її для своєї користи. Рухи опозиційні чи революційні таких можливостей не мають, тому багато легше падуть жертвою всяких інтриґ та провокацій.

З недавної історії відомі тані факти. Вбивство Сеника і Сціборського у Житомирі більшовицьким аґентом і перекинення вини на бандерівців і ширення поголосків про вбивство бандерівцями проф. Петрова в таборах ДіПі в той час, коли він сам втік до СРСР і там став працювати проти еміґрації. І, врешті, треба перекинення вини за масакру в Катині на німців з т. зв. доказовими матеріялами або перекинення вини за вбивство професорів у Львові на членів куріня "Нахтіґаль". Отже, річ ясна, що навчені досвідом минулих років, та способами викликати недовір'я ширити провокацію, кожну вістку, яка походить з-за залізної куртини, треба трактувати як сумнівну, яку слід провірити.

***

Такий вступ потрібний, щоб читачі поставились з належною увагою до статті Яна Рождинського в урядовім польськім тижневику "Політика" ч. 40/84, і осудили самі, чи є правдою чи черговою провокацією. Мова йде про статтю "Відступаючи, — я поповнив самогубство".

Про що йдеться? Мова йде про розгром підпільної сітки ОУН на теренах Польщі в роках від 1947 до 1954.

Репортер відвідав людину з псевдонімом "Степан", яка допомогла у великій мірі у ліквідації сітки ОУН в Польщі. З розповіді "Степана" виходить, що, перебуваючи ще на теренах українських в лавах УПА, він (з невідомих причин) став співпрацювати з НКВД. Коли ж опинився в Польщі враз із масою переселенців на "Одзискане Зємє", допоміг розкрити Мирослава Онишкевича (Ореста), що був провідником Військової округи на Закерзонні. Після ліквідації Ореста, "Степан" зголосився до заграничного проводу, що він має можливість відновити сітку ОУН на польських теренах. Він висилає до Мюнхену іншого зрадника з Грубешівщини "Вітра" й отримує не лише зв'язки в Польщі, але й на Україну. Сітка ОУН в Польщі має стати "помостом" між Заграничним проводом і краєм. До Польщі починають напливати групи боєвиків з різними завданнями. Одні лишаються на місці для розбудови сітки ОУН, інших "Степан" переправляє на схід для контактів з краєм.

Очевидно, що всі справи, як висланих до Польщі людей, так і їхні звіти, контакти з людьми тощо, переходять через руки "Степана". Людей які стали недовірливими до особи "Степана", польська Служба безпеки забирала й ліквідувала, щоб не посіяли недовір'я Проводу до "Степана".

Репортер наводить багато архівальних документів, директив самого Бандери, чи "Аскольда", відповідального за зв'язки з краєм, містить теж світлини деяких осіб та вичисляє псевдоніми осіб, які були перекидані до Польщі чи в Україну через Польщу. Все це викликає вражіння правдомовности. Головну ролю у розкритті та ліквідації підпілля в Польщі відіграв аґент-провокатор "Степан", — герой статті Роджинського.

Дивним стає і насуває певні сумніви той фант, що автор ні разу не покликається на рапорти англійського аґента Філбі, який постійно попереджав НКВД про всі перекидування людей та аґентів до СРСР, як і до Польщі. Отже, взявши цей факт до уваги, мимоволі постає сумнів, чи роля зрадника "Степана" була така важлива й чи була вона взагалі? Чи не є це спритне спрепарована інтриґа, щоб посіяти недовір'я до провідників революційного підпілля, щоб послабити віру в можливості організаційної роботи у ворожому запіллі взагалі? Коли Філбі повідомляв коли, де та хто буде перекинений, тож можна було на місці групу зліквідувати або слідити за її рухами, аж поки не вловиться всіх ниток підпільної сітки. Отже, знаючи місце, час та особливий склад перекиданої групи, маючи їхні контакти в терені, — дуже легко зробити провокацію з підставленими "кур'єрами", переловленими дорученнями тощо. В такій грі "Степана" зводиться до ролі дрібного зрадника, що виконує доручення СБ чи НКВД. Тому спритний репортер міг з мухи зробити вола, щоб викликати сензацію, побільшити заслуги СБ, здеморалізувати тих людей, які вірили і вірять своїм провідникам і щоб доказати, що в комуністичній системі всякий спротив є засуджений на повну невдачу.

***

Але є дещо такого, що варто переповісти, щоби ближче ознайомитися про спробу нав'язати контакти з краєм при допомозі чужих чинників. Арештований у Щеціні "Вітер" розкриває на слідстві, що до Польщі прийшли два кур'єри з Мюнхену — "Богдан" і "Пімста" — для контактів з "Орестом". Тих кур'єрів використовує "Степан" для впровадження в блуд Бандери. Тому що, "Орест" вже був арештований, він через тих двох кур'єрів передає плян організації підпілля в Польщі, який прийнято, але з головним завданням встановити зв'язок з Чупринкою в краю. Так почалася ціла провокативна гра. Тепер починають на терен Польщі прибувати одна група боєвиків за другою. Одні мають завдання організаційні, другі розвідчі, а інші кур'єрські. В червні 1950 р. прибуває до Польщі з Мюнхену "Чабан" з групою, до складу якої входили "Зенко", "Гай", "Михайло" і "Микола".

14. 8. 1950 від "Степана" до Мюнхену прибуває наступна група кур'єрів в складі: "Зенко", "Вільховий", "Смачун", "Сокіл", яка особисто мала запевнити Бандеру про нормальний розвиток організаційної праці. "Зенко" був в Мюнхені вже знаний, а три інші — це нові члени з підпільної сітки в Польщі. У вересні переходить нелегально з Німеччини "Багнистий", бувший член УПА, а тепер аґент американської розвідки. Він приносить для "Степана" нові директиви.

При кінці жовтня прибуває з Німеччини нова група в складі: "Бурлак", "Вільховий", "Любомир", "Іван" і "Орлик", два останні — радіооператори мали бути перемінені в Україну. Ця група принесла теж назначення "Степана" на краєвого провідника ОУН. Дня 14. 5. 1951 р. вночі англійський літак скинув в районі Любачева групу: "Гнат", "Чайка" і "Бобі".

В липні через Чехословаччину прийшла чергова група: "Дон", "Малий". В жовтні того ж року прибуває: "Зенко", "Дудар", "Сосна". 23 травня 1953 р. прибувають підводним човном до Лемборку провідник "Вільховий" і чотири баєвики, які згинули в окруженні; єдиний "Павло" висмикнувся.

В 1954 році "Дон" починає підозрівати "Степана" — тому шукає безпосереднього зв'язку з Бандерою. А тому, що сітка зв'язківців та радіозв'язку була під особистим наглядом "Степана", він довідується про підозріння "Дона". Западає рішення ліквідації цілої сітки. Польська Служба безпеки проводить масові арешти відомих і підозрілих в співпраці ОУН-івців. Окружений в хаті "Степан" з радіооператором "Любомиром" на очах останнього (невтаємниченого у провокації) заживає буцімто ціянкалій. В дійсності це була гра бо "Степан" в час розмови з репортером обходив своє 70 річчя — здоровий і вдовелений зі своїх діл.

***

Де правда, де репортерська видумка, а де провокація, — людині, що не має доступу до джерел боротьби, нині трудно сказати. Але щось у цьому мусить бути, бо про "всипу" і недовір'я до краєвого провідника "Степана" знаходимо згадки у спогадах наших боєвиків.

Ось "Борець-Чумак" у спогадах " Рейд без зброї" згадує у двох місцях про ті самі справи. Раз в розмові з Бартлем в Німечччині (стор. 213) запитує Бартель: "Чи не підозрілою виглядає американська політика супроти нас?" і арґументує "...вони добре знали про розміри нашої боротьби, але вони ні разу не заступились за наш народ, ані не дали УПА ні одного набоя... Аж в 1950 вони готові дати нам допомогу... Вони нині дають свої літаки, щоби завезти наших повстанців в Україну... Так поїхав командир Громенко... Василь Охримович ...і багато інших... і всі вони погинули. Так то американці при допомозі деяких наших політиків і московських аґентів, типу Філбі, лопомагали москалям винищувати наш революційний рух... Поїхали десятки наших найкращих людей ...а що зв'язки були вже розконспіровані, тож попали прямо в руки ворогові..."

А ось друге місце, де говориться про ті справи (стор.124). Повстанець Смерека і Зелений добились з Любачівщини на "Зємє Одзискане", до своїх односельчан. Ховаються у недалекому лісі в приготованих на зиму бункрах. І Зелений, що пішов відвідати родину, зустрівся із зв'язновою, яка передала йому такі відомості:

"Наш Провід прислав з Німеччини до нас кілька вишколених повстанців, які ще в 1947 р. рейдом добились на Захід. Вони мають добрі документи, мають навіть радіостанцію. Вони свобідно порушаються в терені й обіцюють скоро нас перетранспортувати до Німеччини ...І саме це мене дуже непокоїть, що вони так свобідно порушаються і ніхто їх не чіпає..." А на стор. 172-173 знаходимо такі місця: Катруся, яка ховалася зимою в бункрі разом зі Смерекою та Зеленим, часто заходила до дружини "Кума". Вона там довідалася про новоприбулу групу боєвиків з Заходу, і навіть познайомилась з "Бойчуком" — радіооператором. Від нього друзі дізнались, що приготовляються групи для переходу на захід, але вперед треба виповнити точну анкету про свою микувшину. Вони постановили стрінутись і розпитати точнійше. Бойчук, запитаний хто є його провідником, відповів, що точно не знає, знає лише що це "Зенон"... " По відході Бойчука вони зовсім певні, що хоч друзі зі заходу ідейні патріоти, але вони легко можуть впасти жертвою якогось аґента... В розмові дізналися ще, що вони перед відходом з Мюнхену отримали від Проводу точні завдання, але вже тут відмінено їхнє призначення. Замість відходу на Схід, в Карпати, їм доручено тут відшукати людей, що криються, й приготовляти їх для відмаршу до Німеччини.

Тепер Зелений вже не мав сумніву, що у цій роботі є рука НКВД, тим більше, що й на захід відмарш відкладається з місяця на місяць. А на стор. 174. Бойчук розповідає таке: ..."Про нашого провідника "Зенона" я нічого нового не можу сказати, але я певний що в нашій групі не зрадив ніхто... Накази провідника стають щораз більше підозрілі, а він сам сильно законспірований... Ось він післав у Любачівщину і в Сяніччину друга "К" і той там реєструє для відмаршу поодиноких людей і ніхто його не зачіпає. Також дуже підозріло виглядає та реєстрація, а ніхто не відходить... Мені доручено віднайти вас обох, бо ви конечно потрібні провідникові... Зелений розіслав зараз "ґрипси" до усіх зв'язкових та родин, щоб стереглися тої групи із заходу, а зокрема її провідника "Зенона"... Так розповідають очевидці про ці події "здолу", насвітлюють настрої та підозріння. А як воно було справді?

Бандера, який міг би багато про ці справи розповісти, не живе, теж "Аскольд", що вів референтуру зв'язків з Краєм, не живе Чупринка . А ті, що залишилися в живих, зобов'язані до мовчанки, щоб не пошкодити справі та тим, що остали на місцях. І як в таких умовинах можна відсіяти полову від зерна правди?

Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації