НА СЛУЖБІ СВОГО НАРОДУ Андрій Качор
Роман Голіян, один із кращих українських журналістів між двома світовими війнами у Галичині, був активним діячем Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО), від якого останньо був членом Президії Української Національної Ради.
Роман Голіян, як колишній старшина УГА і Армії УНР, був активним членом українських комбатантських організацій, зокрема довгі роки був активним членом управи Т-ва б. Вояків УНР у Франції і тому варто, а то й треба, хоч коротко згадати про його військову службу на сторінках військового журналу.
Роман Голіян народився 17 вересня 1899 р. у Винниках, біля Львова, де його батьки, Теодор і Іванна, мали гарну хату з гарним садом-городом і де якийсь час жили, заки перенеслися, ще перед першою світовою війною, на сталий побут до Львова.
Роман Голіян закінчив українську державну гімназію у Львові.
Він був покликаний до австрійської армії 12 лютого 1916 р., а вже 2 березня відправили його до перевишколу для однорічних добровільців у Вайскірхен, на Шлезьку. Звідси, по перевишколі, в червні 1916 року, Р. Голіяна призначили до старшинської школи для піхоти, що була при ХІ-ім корпусі австрійської армії, в Єгерндорфі. Школу цю він закінчив з відзначенням у березні 1917 р. і став т. зв. кадетом-аспірантом, тобто кандидатом на майбутнього старшину.
Від квітня 1917 р. до січня 1918 року Р. Голіян перебував на альбанському фронті. В тому часі був він іменований десятником-підхорунжим — полковий приказ із 16 листопада 1917 р. На цьому фронті захворів і на основі лікарського ствердження, 28 січня 1918 р. був перенесений з фронту в запілля ХІ-ої дивізії з приділом до "трену", тобто до обозу. Там був дуже коротко, бо вже в березні відіслано його до Відня на доповнення фахового старшинського вишколу для старшин обозів. Вишкіл цей тривав 2 місяці, тобто до травня.
По вишколі, з початком червня, Р. Голіян був відправлений на македонський фронт, з призначенням на команданта полкового обозу, 4-го полку угорських гонведів, в ранзі старшого десятника-підхорунжого, а вже на фронті іменовано його першим старшинським ступнем — лайтенантом, або чотарем, чи підпоручником, тобто наймолодшим старшиною.
На тому становищі Р. Голіян залишився до розвалу австро-угорської монархії у листопаді 1918 року.
У половині листопада Р. Голіян добивається до Львова і зараз же зголошується до служби в Українській Галицькій Армії.
У грудні 1918 р. бачимо чотаря Р. Голіяна адьютантом команданта вишколу українських добровільців у Дроговижі, біля Львова. Відтак виконує обов'язки зв'язкового старшини у військово-дипломатичному представництві УГА і Військового Секретаріяту ЗОУНР для переговорів із американською, англійською і французькою військовими місіями, що приїхали тоді до Львова та пробували погодити воюючі сторони.
У квітні 1919 р. Р. Голіян був призначений на референта кінноти при Окружній Військовій Команді Львів, а відтак з тим самим призначенням був перенесений до ОВК Самбір.
19 травня 1919 р. Р. Голіян був призначений командантом сотні однорічних добровольців самбірського куреня на фронті "Хирів".
Після переходу УГА за річку Збруч, Р. Голіян був приділений до розпорядження полковникові Шаповалові-Перебийносові, а відтак став адьютантом команданта подільського полку Корпусу Охорони Республіканського Ладу, з призначенням виконувати обов'язки прокуратора надзвичайного військового польового суду цього ж корпусу.
Розпорядком Начальної Команди з дня 18 липня 1919 р. чотаря Р. Голіяна іменовано поручником.
Свою військову службу поручник Роман Голіян, здавалось, закінчив 20 листопада 1919 р., коли Уряд УНР, з причини своєї евакуації, розв'язав Корпус Охорони Республіканського Ладу, звільнюючи всіх на неозначений час. Одначе пор. Р. Голіян не покидає рядів Армії УНР, до якої перейшов з УГА, разом з рештками цієї Армії в січні 1920 р. попадає в польський полон і був перевезений до табору військовополонених у Ланцуті, біля Ряшева, де були полонені УГА і інтерновані з Армії УНР.
Тут, коли уряд УНР договорився з польським урядом щодо реорганізації своєї Армії, пор. Р. Голіян голоситься знову до військової служби. І вже 18 лютого 1920 р. він був приділений до 46-го куреня, 6-ої пішої дивізії Армії УНР.
Після цього, дуже скоро, бо вже 6 квітня 1920 р., наказом Дивізії Р. Голіян був перенесений до Штабу Дивізії на зв'язкового між 6-ою Дивізією Армії УНР і Експозитурою Міністерства Військових Справ польського уряду, але з кінцем квітня його відкликано у штаб 6-ої Запасної Бригади, генерала Білінського, а кілька днів пізніше відіслано його до розпорядження Генерального штабу Армії УНР, що діяв тоді при штабі головного командування польської армії, у місті Рівному на Волині.
Кілька днів пізніше, 2 травня 1920 р., генеральний Штаб Армії УНР назначує пор. Р. Голіяна військовим представником уряду УНР для господарсько-інформаційних справ при 6-ій польській Армії, а тиждень пізніше, наказом 6-ої польської Армії, ч. 4743/20, він був перенесений на такий сам пост при 12-ій дивізії польської Армії.
На цьому відповідальному пості пор. Р. Голіян був до 28 жовтня 1920 р., що стверджено на основі посвідки "Військового Представника УНР при 12-ій дивізії Військ Польських", ч. 93/20, де дослівно читаємо: "Поручник Армії УНР, член Військового Представництва Українського Генерального Штабу, при 6-ій Армії Військ Польських, Голіян Роман, приділений до Представництва при 12-ій Дивізії, звільняється з військової служби УНР, згідно наказу Головної Команди Військ УНР, ч. 17 з дня 31. VIII. 1920 р. на власне бажання, що підписом та прикладкою (печаткою — прим. А. К.) державною, свідчу — Військовий Представник УНР, поручник (підпис нечиткий) і адьютант (підпис також нечиткий").
Після цього знаходимо ще документ касового розрахунку Господарської Комісії 12-ої Дивізії, польською мовою, з 2 листопада 1920 р., в якому стверджено, що пор. Р. Голіянові виплачено 2,400 пол. марок, як належність його військових поборів. На цьому кінчається військова служба пор. Р. Голіяна в Армії УНР.
У місяці грудні 1920 р. Р. Голіян, як цивільний урядовець, продовжує свою працю в Ліквідаційній Комісії Уряду УНР, що знову стверджено посвідкою польського уряду в польській мові, що п. Р. Голіянові, як представникові Українського Червоного Хреста дозволяється на відвідини всіх таборів інтернованих на терені міста Ланцута, Пикулич і Львова, і що ця посвідка важна до 11 грудня того ж року.
З кінцем грудня 1920 р. Р. Голіян вертається до батьків, до Львова і починає новий етап своєї журналістично-громадської праці, але це вже не належить до теми цієї згадки.
Для інформації читачів "Вістей Комбатанта" подамо ще кілька фактів із життя пор. Р. Голіяна після військової служби а саме:
В рр. 1921-23 Р. Голіян студіює на правно-політичному виділі тайного українського університету у Львові. Закінчує повністю, з усіма іспитами, 4 семестри (2 зимові і 2 літні).
В тому самому часі бачимо його серед співробітників сатирично-гумористичного ілюстрованого двотижневика "Будяк", а відтак він співпрацює в сатиристично-гумористичному двотижневику "Зиз", є співробітником "Нового Часу", а відтак коротко редактором "Українського Слова", "Українського Прапора" та стає співробітником львівського щоденника "Діло".
У 1925-27 р. виїздить кількакратно, на довший побут, до Відня, щоб там закінчити високі студії політичних наук і журналістики.
По закінченні студій вертається знову до Львова, одружується з Ольгою Вербицькою, абсольвенткою філософічного факультету Львівського університету та стає на постійну працю в коцерні Видавництва Івана Тиктора, тоді у півтижневику "Новий Час". Тут познайомлюється ближче з Миколою Голубцем, відомим публіцистом, журналістом і письменником, добрим мистецьким критиком, знавцем старинних пам'яток міста Львова і разом з ним творять окреме Видавництво "Неділя", з поважним безпартійним і багато ілюстрованим тижневиком "Неділя", що виходив аж до вересня 1939 року. Без уваги на різні зміни організації Видавництва і складу співробітників — ред. Р. Голіян був там до кінця.
Крім цього Р. Голіян майже кожного року, до часу другої світової війни, виїздив до різних держав і звідтіль присилав дуже цікаві репортажі, які друкував в "Неділі", "Ділі", або в "Новому Часі".
Зокрема голосними стали його оригінальні репортажі з Карпатської України, куди він одинокий з-поміж українських журналістів у Львові виїхав легально і присилав вірні насвітлення подій, що мали там місце в рр. 1938-39.
В часі другої світової війни був він коротко у Кракові, пізніше в Австрії, в Інсбруці, а звідтіль виїхав до Франції, де спершу (1946-49) працював фізично, на тартаку, а відтак від 1949 р. жив у Парижі, перебираючи на себе відповідальну працю представника ЗУАДК на Францію. У тому часі приводить до порядку занедбаний дім ЗУАДК в Парижі, при вул. Тена ч. 136, що під його управою скоро став своєрідним "притулком" для багатьох українських поселенців і різних приїжджих наших діячів до Парижа, не враховуючи різних організацій, як постійних "льокаторів".
У Парижі він тісно співпрацював з Військовим Товариством Українських Комбатантів, був його довголітнім членом Управи, мав багато клопотів з управою цього товариства, що й вичерпало його, здавалось, невичерпну енергію, його сили, його здоров'я...
Пор. Р. Голіян помер 17 грудня 1966 року в містечку Гонтуаз, біля Парижа, де його й поховано.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар