ДРУЗЯМ

Б.Стефанишин

Не сумуйте, друзі! Геть жалобні пісні!
Чи ще мало терпіння й жалю?
Стільки літ і віків жаль нас в пропасть все вів,
Замість вести на бій, боротьбу. 

Геть зневіра-мара, сум, що все пригнітає
Сумувати тепер нам не час!
Серце й дух підійміть, силу волі сталіть
І вогню бережіть, щоб не згас. 

Щоб не гас цей огонь, ані в ніч, ні у день —
Смолоскипу промінна любов,
Щоб у пітьмі сіяв і слабких підіймав
На змагання, на жертви, на кров. 

Хвиля йде вже така, що не плакати нам, 
Треба станути всім в карний ряд, 
Доки блеск ще в очах, не кидаймо меча, 
Бо впадемо в неволю назад!

Не сумуйте, друзі — вгору чола хмарні!
Перед нами буття Вітчини!...
По багряних квітках крови стелиться шлях
До свободи Воріт Золотих. 

Гайделяґер, грудень 1943