ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

понеділок, 8 лютого 2010 р.

З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ

До Хвальної Редакції журналу "Вісті Комбатанта" 
на руки ВП. п. редактора 
Івана Кедрина-Рудницького.

Прошу помістити у найближчому числі "Вістей комбатанта" слідуюче спростування в ім'я історичної правди:

Сотник Осип Станімір помістив у "Вістях Комбатанта" ч. 5-6 за 1967 рік посмертний спогад про сл. п. сот. Петра Бігуса. У цьому спогаді наведено декілька неточних інформацій, які слід спростувати ще поки вони ввійшли до інших публікацій, а саме:

1.  Не відповідає історичній  правді, що сл. п. сот. Петро Бігус дня 2 листопада  1918  р. обняв українську владу в Бережанах, а натомість  правдою є,  що перебрання влади перевів у ночі з 3-го на  4-го листопада пор.  УСС  Жигмонт Богдан Олексин з кількома старшинами, між якими був і я. Ще тої самої ночі пор. Олексин назначив мене своїм ад'ютантом та доручив вести агенди Стаційного коменданта міста.

Тод. пор. Петро Бігус не брав участи у перебранні влади в Бережанах, куди він прибув щойно дня 4-го листопада пополудні, коли в Бережанах влада була вже в українськич руках (гл. спогад П. Бігуса  в збірнику "Бережани").

2.  Не відповідає правді, що тод. пор. Петро Бігус організував Окр. Військ. Команду в Бережанах, а натомість  правдою є, що він зі доручення О.В.К-и оформив і очолив Команду Запасного Коша в  Бережанах.  Як  командант   Запасного Коша показав  себе  знаменитим  організатором.  Вистачить навести, що він  серед тодішніх дуже несприятливих обставин зумів впродовж 10-ти днів оформити дві боєві сотні війська і під командою старшин відправити під Львів вже в половині листопадла 1918 р.

Військовий Секретар полк, д-р Вітовський назначив О.В.К-ом Бережан старшого вже віком пполк. лікаря д-ра Ковшевича, а його заступником і фактичним керівником О.В.К. Бережан молодого ще тоді пор. УСС Жигмонта Богдана Олексина, який до того часу був комендантом робітничої сотні, т зв. "Вeutesammelkompanie" в підгаєцькому повіті. Пор. Олексин не завів сподівань полк. Вітовського. Вечером дня 3-го листопада він стягнув кількох старшин українців, які в тому часі находились в околиці і ними обсадив наперед важну вузлову станцію Потуторжи коло Бережан, зайняв двірець і станцію Бережани і впродовж ночі з 3-го на 4-го листопада обсадив українськими залогами всі військові об'єкти. Ранком 4-го листопада підполк. д-р Ковшевич, радник Окружного Суду Масляк і пор. Ж. Б. Олексин перейняли цивільну адміністраційну владу від австр. старости поляка Бєлявського. Ведення повітового староства перебрав радник Масляк. На цьому вся акція перебрання влади була закінчена. Пор. Олексин перевів її справно, тактовно і без будьяких інцидентів.

В тому стані нічого не змінилось аж до мойого виїзду зі Бережан, тобто до другої половини грудня 1918 р., коли Начальна Команда УГА покликала мене як одного із нечисленних старшин українців, які служили в австр. телеграфічному полку до наладнання служби зв'язку в УГА, а згодом на команданта сотні г.в'язку при Штабі ІІ-го Корпусу ген. Тарнавського.

Хочу рішуче зазначити, що моє спростування не має на меті підносити будь-яких закидів особисто до сот. О. Станіміра і вірю, що він пишучи посмертний спогад в найліпшій вірі, впав жертвою невірних інформацій.

Моє спростування не має теж на меті поменшувати чим небудь світлу пам'ять сот. Петра Бігуса, якого я завжди цінив як знаменитого старшину і великого українського патріота.

Згори дякуючи за поміщення мойого спростування, остають з великою пошаною до Вас

Володимир Луцишин. 
Філадельфія, дня 4-го грудня 1968


_______________________________________________________________
Хвальна Редакціє!

Мій колишній адютант тод. четар Володимир Луцишин, який живе у Філадельфії прислав мені копію свойого спростування до відома. Зміст цього спростування є вповні згідний із історичною правдою.

Додаю від себе:

Не є згідне з правдою, що по смерті пполк. д-ра Ковшевича, дня 5 січня 1919 р., сл. п. сот. Петро Бігус обняв О.В.К. в Бережанах, яку очолював аж до переходу за Збруч.

А правдою є, що по смерті д-ра Ковшевича полк. Дмитро Вітовський назначив О.В.К-нтом австр. майора Лякінього, а тому, що м. Лякіні не знав української мови, доручив сот. Ж. Б. Олексинові, його заступникові виконувати фактично функції О.В.К. — Бережани.

Жигмонт Богдан Олексин, сот. УСС.
Клівленд, Огайо, 12 грудня 1968 р.
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації