ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

субота, 16 жовтня 2010 р.

КАПІТУЛЯЦІЯ ТРЕТЬОГО РАЙХУ

Василь ШПАРИК    
                                                                                                                                                                      
30 квітня Гітлер покінчив життя самогубством. Своїм наступником призначив адмірала Деніца (Doeniz). Прийнявши на себе командування усіма збройними силами, Деніц вирішив чимшвидше закінчити війну.

2 травня впав Берлін. Адмірал Деніц видав розпорядження, щоб усі армії повсюдно здавалися західним військовим з'єднанням, а висланий ним 3 травня до штабу англійського фельдмаршала Монтґомері командувач військово-морських сил Німеччини адмірал Фрідебурґ повідомив, що його метою є здача в полон трьох армій, які воюють проти росіян, і просив дозволу пропустити біженців через передній край західних військ. Монтґомері відмовився обговорювати здачу в полон на таких умовах.

4 травня адмірал Фрідебурґ повернувся в штаб Монтґомері з пропозицією здати в полон всі німецькі війська в Північній Німеччині, Голляндії і Данії. Оскільки, як вважали, такі пропозиції носили виключно військовий характер, Монтґомері погодився на них.

5 травня в штаб генерала Айзенговера у французькому місті Реймс (Reims) прибув представник від адмірала Деніца з пропозицією про капітуляцію. Генерал зразу ж повідомив про це радянське верховне командування і просив призначити представника на евентуальні переговори з Деніцом. Тут же Айзенговер повідомив, що не прийме будь-яку капітуляцію, якщо вона не буде безумовною капітуляцією. Радянське верховне командування призначило своїм представником генерал-майора Суслопарова.

У той же день у штаб Айзенговера прибув адмірал Фрідебурґ, який мав намір вести переговори. Проте йому було заявлено, що задача зводиться просто до прийняття безумовної капітуляції без будь-яких переговорів. Після цього прибув начальник Головного штабу вермахту (ОКВ) генерал-полковник Йодль (Jodl).

Нарешті Деніц зрозумів необхідність прийняття вимог союзників, і акт про капітуляцію був підписаний Йодлем у присутності, зокрема, представника СРСР генерала Суслопарова, о 2 годині 41 хвилина вранці 7 травня 1945 року. Бойові дії зупинялися опівночі 8 травня.

Після підписання акту про капітуляцію Айзенговер сказав Йодлю: „Ви офіційно і особисто несете відповідальність за дотримання умов капітуляції, також за прибуття німецьких командувачів у Берлін в такий час, який буде назначений російським головним командуванням для оформлення офіційної капітуляції перед урядом СРСР. Все."

Далі Айзенговер згадує: „За умовами підписаного акту про капітуляцію командувачі німецьких збройних мали були прибути до Берліна 9 травня, щоб підписати ратифікацію у російському штабі".

Термін „ратифікація", що означав „затвердженням акту підписаного в Реймсі", було сприйнято радянською стороною зі здивуванням, оскільки вважали, що цим мали на меті принизити вирішальний внесок СРСР у розгром нацистської Німеччини.

9 травня 1945 року о 0 годині 16 хвилин за середньоєвропейським літнім часом делеґація головного штабу збройних сил, очолювана генералом Кейтелем, підписала в Карсгорсті (передмісті Берліна) повторний акт про капітуляцію, офіційно датований 8 травня 1945 року.

Окремо, в різний час було повідомлено про капітуляцію: у Лондоні та Вашинґтоні - 8 травня о 15 год. за Грінвічем; у Москві - 9 травня о 2 год. московського часу.

Звідси і святкування цієї дати окреме: 8 травня - у західних державах; 9 травня - в колишньому СРСР, а тепер - в Росії.

Тільки 9 травня вранці радянське командування офіційно повідомило про підписання в Берліні акту про капітуляцію.
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації