ПІД ВПЛИВОМ ІВАНА ФРАНКА МОЛОДЬ ІШЛА ДО УСС

Степан Небеш

Величезне враження викликав у гімназійної молоді приїзд Івана Франка до Тернополя в 1912 р. Зустріч відбулася в залі «Міщанського Братства». Залю виповнили по береги переважно гімназійні учні старших кляс та їхні вчителі. Коли на сцену вийшов Іван Франко всіх приявних, неначе наелектризованих, огорнув небувалий настрій. Це ж завітав до нас великий гість, що особисто читатиме свій найцінніший твір «Мойсей». Він безпосередньо вкаже нам усім шлях, що ним треба йти і встановляти на ньому власні справедливі закони. З запертим віддихом гляділи слухачі на достойну особу — постать поета. Він у задумі про минуле та задивлений у майбутнє, поважно, тихим голосом, лагідно почав:

Наблизився з народом своїм
О межу к Палестині...»
«Сорок літ проблукавши Мойсей
По арабській пустині

Як скінчив читати «Мойсея» вернувся до «Прологу» і перших реченнях

«Народе мій замучений, розбитий
Мов паралітик той...»

почав плакати, що надзвичайно зворушило приявних.

Стриманим віддихом читав поет і стриманим віддихом слухали його приявні, аж до безсмертного віщування:

«Та прийде час і ти огнистим
видом засядеш у народів вольних колі...»

Сильним, грімким і щирим оплескам не було кінця.Кожний думав, що поет додасть до прочитаного ще кілька слів. Але поет спокійно сидів при столику непорушно склавши руки на коліна і нічого не сказав. Він дивився з радісним виразом лиця на розентузіязмованих слухачів, вдоволений, що зміст його безсмертного твору молодь правильно зрозуміла. Свої враження із зустрічі з поетом і висновки з твору «Мойсей» молодь передала тоді своїм батькам, а читаючи «Мойсея» у читальнях «Просвіти» защеплювала в серцях народу ідею його визволення.

Настала перша світова війна у 1914 р. Українська Національна Рада рішила творити український леґіон при австрійській армії. Австрійська влада, всупереч спротивові поляків, дозволила на створення леґіону Українських Січових Стрільців, хоча в обмеженому числі добровольців — 2,500. Молодь послухала заклику Івана Франка «Нумо до праці, брати!». До УСС зголосилось 28,000 юнаків та, на жаль, велика більшість мусіли вертатись домів.

Тут не місце переповідати історію та заслуги Українських Січових Стрільців, бо про це появились вже окремі книжки. Хочу тільки підкреслити, що на світогляд усусусів величезний вплив мали твори Івана Франка і безпосередня зустріч з Іваном Франком. Тому не дивниця, що мрією кожного юнака, що бачив колись Івана Франка, було ще раз побачити поета.

Для мене це щастя прийшло в 1916 р. на весні, коли я лікувався в Захисті УСС у Львові, при вул. П. Скарги у колишній дяківській бурсі. Правда, я в Захисті вже не побачив поета, бо він перейшов до дарованого йому дому при вул. Софії, саме перед Великоднем. Але зате оповідали мені мої товариші: В. Паньків, О. Зарневич і ін., що Іван Франко перебував у Захисті УСС дуже радо. (Д-р Володимир Щуровський лікар, зокрема опікувався поетом). Поет перевів у Захисті Різдво і перебував там до кінця січня 1916 р., почуваючись щасливим між усусусами.

Іван Франко слухав колядок у час Святої Вечері у січні 1916 р. Слухав стрілецьких пісень, що їх УСС співали: «Ой, у лузі», «Гей нумо браття до зброї», «Їхав стрілець...», «Ой наступає та чорна хмара...» і т. п. 28-го травня 1916 року помер Іван Франко. Хористи при коші УСС, у Свистільниках, не могли взяти участи в похоронах Франка, бо в той сам день о. О. Нижанківський благословив пам'ятник Т. Шевченкові у Завадові біля Стрия і цього торжества не можна вже було перекласти на інший день, а хор грав поважну ролю при відслоненні того пам'ятника.

Сьогодні, пишучи цей спогад, бачу з точки зору віддаленої на 57 літ, ясну пов'язаність тодішніх подій. Гостина Івана Франка у Тернополі спричинила, що до УСС добровільно вступали такі мої шкільні товариші: О. Пристай, Гриць Бабій, Лонгин Андрієвський, Іван Мойсей, Антін Король, Осип Кисіль, Маріян Крушельницький (1917), що згодом виявився першорядним драматичним артистом, Гриць Гладкий, усі учні 8-ої кляси. Також Янухрій Бортник був мистцем слова. Микола Королюк, після візити Франка в Тернополі, давав відчити про Івана Франка на тайних сходинах Студентського Гуртка і доручив кожному членові Гуртка вивчати твір Івана Франка «Мойсей» напам'ять. Микола Королюк був відтак сотником УГА і командантом Куреня Корпусу Січових Стрільців. Осип Кисіль почав писати поезії, проф. Петро Карманський, прочитавши кілька його віршів, заохотив його розвивати свій талант. Микола Стрільчик писав оповідання та був добрим декляматором і актором.

Не тільки я, але багато-багато подібних мені колишніх юнаків-усусусів зберегли на все своє життя найглибший пієтизм до Івана Франка, як того, що надхнув їх ідеями, що мали вирішний вплив на весь їхній життьовий шлях. Тому всі ми вважали і вважаємо Івана Франка не тільки найбільшим після Тараса Шевченка поетом-пророком народу, але й безпосереднім нашим учителем і духовим батьком.