ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

понеділок, 2 січня 2012 р.

ПЕРЕД ПОВСТАННЯМ НА СЛОВАЧЧИНІ

З таємниць II, світової війни   

        Ситуація з закордонною т. зв. твердою валютою як теж і з запасами золота завжди була в III Райху дуже погана. Щоби цьому зарадити, щоби рятувати економічний стан самої німецької держави, а одночасно підривати економію ворожих держав, вже майже на самім початку II світової війни німецька розвідочна служба взялася розв'язувати ту проблему на свій лад - вона почала фабрикувати "свої", фальшиві, в першу чергу англійські фунти штерлінгів. Правда, це не йшло так легко, бо забрало два роки, щоби тільки випродукувати папір такий, який вживав державний банк Англії для виробу фунтів штерлінгів. А щоби фальшивки мали успіх — вони нічим не сміли різнитися від справжніх. По довгих зусиллях та пробах врешті це німцям вдалося і грубі мільйони фунтів штерлінгів пущено по цілому світі в обіг, багато тим помагаючи німецьким воєнним зусиллям, а одночасно підриваючи економіку не тільки Англії.

              Побіч продукції досконалих фальшівок другою поважною проблемою було пустити їх в обіг на світових ринках. Цю проблему розв'язано в цей спосіб, що прямо окремі особи пов'язано з Райхсзіхергайтсамтом на різних його щаблях і з різними окремими його високопоставленими представниками в залежності від потреби і вимог часу. Спекулянти фальшивими грішми не мали фактично нічого спільного з німецькою розвідкою, хоч посередньо користувалися різіними привілеями та її охороною. Рекрутувалися бони з різних нацїональностей в різних країнах, з професійних біржевих спекулянтів, навіть з злочинного елементу, словом всякого роду зброд, що хотів легким коштом на війні та усім, що в парі з тим іде, легко доробитися. 


            Весною 1944 р. з просуванням совєтських військ щораз дальше на Захід, ставало ясним, яку ролю відогравала совєтська партизанка в запіллі німецького фронту. Не було сумніву, що совєти будуть проникати всякими шляхами до підбитих народів німцями, щоби вони робили повстання за фронтом (постачаючи їм частинно зброю і провідників), щоби могти легше і швидше просуватися далі на захід, випереджуючи аліянтів, як теж в дальшому пляні закріплюючи свої позиції та претенсії до тих народів, яких "визволяли".


                                                                                  *** 


               Д-р Гольтен, резидент СД-Амт 6*) перенісся в той час з Відня до Будапешту, претендуючи, що він там хоче наладнати тіснішу співпрацю з мадярською розвідкою. Насправді в Будапешті, де ґестапо не діяло (з яким він мав давніші порахунки, особливо з його начальником Мюллером), він мав вільну руку і там міг продовжувати свої намагання нав'язати контакти з західними аліянтами. Від довшого часу його ідеєю було нахилити західніх аліянтів, щоби вони разом з Німеччиною стали одним фронтом проти большевиків, яких він був неприєднаним ворогом. Хоч в засаді він був відповідальний за Балканський сектор і Ватикан, розвідка проти большевиків давала йому матеріял в руки для успішнішого проведення в життя своїх ідей — боротьби з ними. Щоби успішно провадити свою працю він потребував великі суми грошей, яких ніколи не міг навіть сподіватися від своїх зверхників. В тій справі він звернувся до свойого давнього знайомого, який теж був австрійцем і в "АМТ 6" займав окрему позицію: він був головним мотором і організатором "армії" невідомих гандлярів фальшивими банкнотами, які вироблялися в концентраційнім таборі Саксенгавзені. Той пов'язав д-ра Гольтена з головним представником своєї "армії" на Мадярщину. При певній нагоді той "грошевий" агент зголосив д-рові Гольтенові, що він має докази, що на Словаччині діє підпільна прокомуністично організація, яка тільки жде слушного часу, щоби викликати повстання проти німців і тим улегшити просування большевиків. 


              Ця вістка була громом для резидента СД. Він ясно здавав собі справу, що, на випадок удачного повстання, червона армія дуже швидко стане під воротами Відня і цілої Австрії, його вущої батьківщини. Моравія і Чехія, де без порівнання було більше причин до ненависти супроти німців, вхоплять теж за зброю, мавши запевнену совєтську допомогу. 


               З другого боку вістка про можливості протинімецького повстання на Словаччині не мала ніякого обосновання. Для зовнішнього світу Словаччина була показовою державою гітлерівського "нового ладу" в Европі. Президент Тісо був популярним, любленим і шанованим провідником. Гітлер зробив Словаччину "незалежною" державою, відлучивши її від Чехії та Моравії і Словаччина стала в той час справді раєм у знищеній і скривавленій війною Европі. Німецькі індустріялісти помогли поставити на ноги та зорганізувати там індустрію. Отже, які ж могли б бути причини невдоволення? 


              Але погана була б розвідка, якби вона не проварювала кожної вістки. Гандлярі валютою — це інтернаціональна шайка і агент, який приніс цю вістку д-рові Гольтенові, мав своїх під-агентів в Ужгороді та Хусті, а дальші нитки обмотували цілу Словаччину і виходили поза неї (хоч мін. фінансів Райху — Фрік не дозволяв продавати фальшивих банкнотів в окупованих німцями країнах, щоби там не захитувати господарської рівноваги). 


                Агента-гандляра не важко було намовити на додаткову, зовсім іншого роду працю тим більше, що в перспективі були обіцяні прямо необмежені заробітки в валюті, яку він самий собі вибере і депоновані там, де він собі цього забажає. Так з благословення СД зродився новий "комуніст-підпільник", якого охрещено Істван Маґіаросі з Ужгороду. 


                Використавши свої "торговельні" контакти, Маґіаросі продістався до руху спротиву і швидко здобув собі довір"я місцевих провідників із-за свого сприту і "відданости справі". Він швидко став курієром і часто їздив до Відня, Праги та інших центрів. СД уможливило йому нав'язати контакт з якимсь Оттоном Фішль у Празі. Хоч по національності жид і член комуністичної партії, Фішль був у добрих стосунках з німцями. Саме Отто Фішль повідомив новоспеченого "підпільника" про те, що чеські комуністи мають свою власну головну військову квартиру в Києві і він впровадив Маґіаросі до чеської комуністичної партії.


                 В порозумінні з СД Маґіаросі запропонував чеським комуністам, що завдяки своїм знайомствам він може зібрати поважні суми "для справи" в Туреччині і на їх пропозицію він туди виїхав. На фальшивий паспорт, який виготовив СД, Маґіаросі, як купець з Ужгороду, не тільки продістався до Туреччини, але там зумів пустити фальшиві фунти штерлінгів, заробивши на цьому свій відсоток. Частину віддав на потреби підпілля в Чехії, а решту зужив тепер на подорож до Києва. Супровідний лист від Фішля отворив йому там всі двері. Зібравши неоціненні інформації, одного дня знову з'явився в д-ра Гольтена в Будапешті. 


                                                                       ***


                А інформації справді були неоцінені. Він приніс з собою повну листу нелегальних радіостанцій на Словаччині (всіх разом: 40) враз з їх довжиною хвиль, сигналами виклику, часом передач і т. п. Правдивість тих інформацій вповні потвердив департамент радіосполуки Амт-у VI. На превелике здивовання самого Гольтена — все остало по старому. На його інтервенцію і поліційний аташе німецької амбасади в Братиславі і начальник словацької поліції в Братиславі з сміхом заявили йому, що вони нічого й не думають робити, бо це все фантазії і вони можуть присягнути, що на терені Словаччини нема ні одної нелегальної радіостанції. Справа опинилася службовою дорогою в начальника АМТ-у VI — Шелленберга, а звідси дійшла до самого Гітлера. Заалярмований тим Гітлер візвав до себе амбасадора з Братислави — Людіна. Своєю красномовністю Людін переконав Гітлера і його оточення, що якби так всюди було, як на Словаччині, то всі могли б спокійно спочити на лаврах, бо не було б причин непокоїтися внутрішнім фронтом. У тому всьому характеристичним фактом є, що Людіна і його приятеля, що були старшинами армії, в 1930-их роках звільнено з армії за приналежність до гітлерівської партії. Його приятель перекинувся до комунізму, а незвичайна елоквенція та військові здібності Людіна допровадили до амбасадорства. Оба бувші старшини осталися і надалі приятелями і навіть за протекцією Людіна його приятеля прийнято з поворотом до армії після приходу до влади Гітлера. Можливо, що вплив комуніста-приятеля на Людіна відогравав певну ролю в справі Словаччини. 


              Не було ради, треба було здобувати більш переконливі докази. Маґіаросі присвятив тепер більше уваги самій Словаччині. Після його різних "заслуг" для комуністичного підпілля не важко йому було дістатися в довір"я краєвих провідників Словаччини і довідатися про цілий їхній плян діяння. Як курієр підпілля він швендявся на лініях Банська Бистриця-Прага-Братислава і із поворотом. Про все докладно СД було інформоване. Врешті довідався навіть, що начальником на Словаччину є міністер економіки Словаччини Карваш (Karvas). Очевидна річ, що в це вже ніхто не хотів повірити. Карваша шанували словаки, цінили та навіть любили німці, цілковито довіряючи йому, а на добавок проти Карваша важко було знайти які-небудь докази. 


                                                                                   *** 


              Врешті Маґіаросі вдалося знайти доказ проти Карваша. Весь запас золота та чужинної валюти Словацького Національного Банку перенесено на зарядження Карваша до Банської Бистриці. Отже Слов. Нац. Банк фінансував заговірників. Карваш дістав згоду на це словацького уряду, підкреслюючи небезпеку бомбардування Братислави, натомість безпеку в Банській Бистриці, де ледви можна б сподіватися таких налетів. 


               Але й це не переконувало німецького амбасадора Людіна. Він жадав доказів підготови військової акції і щойно тоді він це зтолосить Гітлерові. СД припоручило тепер Маґіаросі постачати зброю для заговірників, щоби дістати наявний доказ збройної підготови. За порозумінням з СД Маґіаросі запропонував Карвашові доставу зброї для словацьких партизанів. Підприємчивий Маґіаросі вияснив, що в часі його курієрських поїздок він мав різні пропозиції в тій матерії і він думає, що це не буде надто важко. Справи фінансування такої торгівлі також розв'язано при допомозі Маґіаросі. А саме він запропонував Карвашові закупити за золото і чужу валюту англійські фунти штерлінгів, найбільш в пошані та в попиті гроші. Очевидна річ, що і золото і чужа валюта словацького банку були справжні, а фунти штерлінгів — фальшиві, "мейд ін Джермані". Торгу добито на вдоволення всіх тим більше, що Карваш застеріг собі, щоби в справі закупу зброї не мішати прямо заговірників. Маґіаросі виграв подвійно, а до цього не було контролі над його грошевими маніпуляціями. 


              Маґіаросі заробив своє приписане комісове за продаж фальшивих фунтів до словацького банку, частину заробітку передав свойому головному представникові на Мадярщину, ну, й фальшиві фунти призначив на закуп зброї. Самі закупи зброї робив він в Братиславі, у Празі і врешті таки в самій Німеччині, очевидно, все за відомом СД, яке знову так робило, щоби "вермахт" міг ті транспорти зброї переловлювати. Цим д-р Гольштен знову хотів доказати амбасадорові Людінові, що збройна підготова таки йде. Хоч такі транспорти досить часто попадали в руки армії, вони все таки не дуже вірили в збройне повстання, а Людін таки вперто не "вірив", мовляв, з відривних фактів не можна робити державної зради. 


               Постачання зброї за часто попадало в руки німецької армії так, що Маґіаросі почав побоюватися стягнути проти себе підозріння, яке для нього було б дуже трагічно скінчилося. В тому напрямі він домагався від СД протидіяти, щоби він міг дальше безкарно продовжувати своє ремесло. 


                Вже з початком літа 1944 р. совєти перекинули на Словаччину ок. 3,000 своїх вишколених партизанів, які перебрали команду над словацькими комуністичними партизанами, яких теж була горстка. В дні 30 серпня 1944 р. проголошено загальне повстання, яке охопило частину Словаччини з центром в Банській Бистриці, частина словацької армії перейшла до партизанів. Боротьба німецьких частин з партизанами тривала неповних два місяці, а їх розбитки перетривали ще до приходу большевицьких військ на Словаччину, але вони ніякої поважнішої ролі не відограли. 


               Саме словацьке повстання заскочило німців, хоч їх розвідка знала про це вже майже цілий рік. Амбасадора Людіна передано чехословацькому комуністичному урядові, як воєнного злочинця і над ним переведено еґзекуцію.


 ___________________________ 
*) Відділ Політичної розвідки закордоном.
Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації