Незламний духом друг Юрій, або ж Цюха, як його звикли називати в Пласті, був і залишається символом патріотизму, невпинної пластової активності, ідеалом відданості Богові та Україні. Спочатку – член підпільного Пласту у Львові, один з організаторів племені «Передові», потім учасник боїв у «Бродівському котлі» в лавах дивізії «Галичина». Після закінчення війни – полон та еміграція.
На еміґрації, спочатку в Німеччині, а згодом за океаном, в США, друг Юрій повністю присвятив себе праці в ім’я збереження українського духу в діаспорі, обіймав численні керівні посади в Пласті, був в проводі різноманітних таборів аж до останніх років свого життя. Цюха завжди був людиною молодої душі, умів іти в ногу з часом, тверезо оцінювати усі обставини та приймати важливі рішення навіть у віці поза 80. Він був не лише справжнім «мотором» громадського життя в товаристві ветеранів-дивізійників, а й залишався прикладом активності для пластової молоді, тримав тісний контакт з молодими пластунами з України.
Уже в поважному віці Цюха продовжував щороку відвідувати рідну землю (востаннє був в Україні влітку 2010 року), координувати проекти щодо вшанування пам’яті своїх побратимів - вояків Дивізії «Галичина». Плодами його праці є військовий цвинтар-меморіал в Червоному, монументи Дивізії на Личаківському цвинтарі, на горі Жбир коло с. Ясенів, Українським Січовим Стрільцям в Бережанах тощо.
Окрім ведення громадської діяльності друг Юрій виховав свідомих дітей-українців, Ярину і Тараса, які теж є активними пластунами в Америці.
До останнього свого подиху Цюха був активним учасником пластового життя. Нагороджений орденами св. Юрія в бронзі, сріблі і золоті, орденом Вічного Вогню в золоті. Нехай його приклад назавжди залишиться в пам’яті наступних поколінь.
Ватага Бурлаків в Україні та Музей-архів Пластового руху, до фондів якого покійний одним з перших жертвував архів пластових матеріялів, сумують з приводу важкої втрати, висловлюють співчуття усім близьким та рідним друга Юрія.
Вічная пам’ять!
Скоб! Мандруй! В Дорогу!
Біографія: Ференцевич Юрій-Евген (Цюха) так написав про себе у Книзі «Ватаги Бурлаків».
Дата та місце народження: 6 січня 1926 р., м. Львів.
Освіта незакінчена вища. Професія електричний дизайнер. Працював до 72-го року життя. Жонатий з Христиною Волицькою, дочка Ярина, син Тарас, обоє одружені.
Вступив до Пласту на юнацькому таборі 1942 р. Опісля 1-ий курінь «Передових». До «Бурлаків» вступив у 1947 р. в Мюнхені після виходу з полону.
Німеччина 1947-1950 рр.: ЮПЗ-1947 р., Міттенвальд, Бурлацькі табори і Миколайки, член булав юнацьких та старшопластунського табору, бунчужний Свята Весни (1950).
США: впорядник юнацького гуртка, кошовий, станичний, бунчужний кількох Свят Весни та кількох юнацьких таборів, комендант мандрівного табору (1954), таборовий референт управи Пластової Оселі «Вовча Тропа», бунчужний юнацького табору на ЮМПЗ 1957 р. Ґрефтон, Канада, член КПР, заступник голови КПС (1960-1963), голова орг. комісії і комендант ЮМПЗ-50 у 1962 р., голова КПС (1963-1967), голова ГПБ (1966-1970). У 1968 р. займався похоронами д-ра О. Тисовського (Дрота) у Відні. Брав участь в ЮМПЗ-55 (1967) в Канаді та ЮМПЗ-60, Вовча Тропа, США (1972). Бунчужний на похоронах Сірого Лева в Бофало (1962).
Брав участь в Крайових пластових з’їздах в США, деяких в Канаді, в усіх Зборах КУПО, за винятком двох останніх в Україні, у з’їздах УСП, а пізніше УПС. На доручення ГПБ зайнявся перенесенням тлінних останків Дрота та його дружини і сина із цвинтаря у Відні на Личаківський цвинтар у Львові (2001), праху Президента ЗУНР Євгена Петрушевича та Міністра військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського (2002 р.). Від 1992 р. відвідую щорічно Львів і є в постійному контакті з Бурлаками Карпатської Полонини.
У Ватазі Бурлаків сповняв різні обов’язки, 30 років був скарбником, займався підготовкою і проведеням лещетарських таборів Whiteface, Killington, West Mountain, Gore Mountain. Член таборової комісії лещетарських таборів для пластового юнацтва. Брав участь у проводі мандрівного водного табору (Timagami, Kaнaдa), високогірського юнацького табору в Колорадо. Брав участь в бурлацьких Миколайках, був майже на всіх Велиих і Малих Радах Ватаги. Останньо брав участь в ЮМПЗ-95 в Канаді (2007).
Член Станиці Братства колишніх вояків 1 УД УНА в Нью-Йорку, скарбник, член Крайової Управи Братства 1 УД УНА в США та Головної Управи, від 1992 р. як зв’язковий з Галицьким Братством колишніх вояків Дивізії «Галичина». Голова управи Братства охорони воєнних могил «Броди-Лев».
Від 1974 р. до 1988 р. був головою дирекції кредитової кооперативи в Джерзі Ситі, Н. Дж.
Військова служба: дивізія «Галичина» від 18 липня 1943 р. до кінця війни, в ранзі підстаршини. Полонений в Італії, а від 13 березня 1947 р. до звільнення 17 травня 1947 р. — в американськім полоні в Німеччині.
Одержав пластові відзначення – бронзовий, срібний і золотий Св. Юрій, Вічний Вогонь в золоті, Грамота Заслуги і відзнака 50-ліття Пласту в США.
Військові: lnfаntеrіе Nahkampfschpange.
Комбатантські: відзнака учасника боїв під Бродами, медаля Архистратига Михаїла, медалі 50- і 60-ліття Дивізії «Галичина», «За заслуги», Відзнака 60-ліття боїв під Бродами.
Я не мав спеціяльних осягів в професії, науці чи спорті, хіба в громадській праці.
На інші замилування не маю часу, при всіх своїх громадських обов’язках.
Пластовий портал
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар