ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

пʼятниця, 21 січня 2011 р.

ХТО ЗАВИНИВ?

З листів до редакції...

Містимо цього листа видатного старшини УГА на його виключну відповідальність, без ніяких змін.
Ред.


У "Вістях Комбатанта" ч. З, стор. 6, 7, 8, Торонто-Нью-Йорк 1969 р., появилась редакційна стаття "Тріюмф і катастрофа" про здобуття Києва 31-го серпня 1919 р. Стаття починається авторитетним ствердженням, що було тріюмфом й що катастрофою, а саме: "Здобуття Києва з'єднаними українськими арміями 31-го серпня 1919 р. було найбільшою перемогою новітньої української регулярної збройної сили. — Зречення з Києва в користь Денікінської т. зв. Добровольчої армії і відступ з нього був найбільшою і найтраґеднішою у своїх наслідках воєнною і політичною поразкою, що започаткувала ланцюг невдач, закінчений повною катастрофою. Світлий сам собою Зимовий похід від 6/12.1919 — 6/5.1920 р. і повторний марш до Києва 10/6. 1920 р. вже разом із польським військом, це були вже тільки епізоди, які не зуміли припинити бігу подій, тобто здержати катастрофу".

І хто ж цю найбільшу і найтраґічнішу у своїх наслідках катастрофу спричинив? Зі змісту статті виходить, що головним виновником був ген. Антін Кравс з галичанами. Якщо так, то чому ж тоді того головного виновника з галичанами не потягнено до відповідальности й не віддано під польовий воєнний суд?

В дальшому — ця сама стаття ніби злагіднює провину ген. Кравса словами: 1) Поруч з помилкою, щодо останнього наказу Штабу Гол. Отамана перед вмаршем до Києва, не додано бодай одного речення, що у випадку непередбаченого розвитку подій і операцій, рішення має прийняти командування групи ген. Кравса. 2) Зроблено ще перед тим основну помилку, що взагалі вислано у наступ проти Києва ІІІ-ий галицький корпус з вояками, що не знали міста й околиці. 3) В цитованій "Історії українського війська" слушно згадується про "галицькі бриґади неознайомлені з тереном". 4) Навіть Запоріжці, які, рятуючи честь війська і Києва, здерли були денікінський прапор з балькону Київської Думи, також не знали географії Києва. — Щодо цеї 4-ої точки, то правдою є, що Запоріжці не знали географії Києва, як і рівнож правдою є, що ці ж самі Запоріжці зі свого поверховного і фальшивого розуміння патріотизму, — здерли російський прапор з балькону Київської Думи. Цим самовільним вчинком Запоріжці здискваліфікували себе і свою команду, — як дисципліноване військо та провинились проти субординації, тобто не підпорядкувались вищій команді свого безпосереднього зверхника, ген. Антона Кравса, як і найвищого зверхника й суверена, тобто Штабу Головного Отамана Петлюри і Уряду УНР, які разом і в порозумінні видали для обох наших армій, наддніпрянської і галицької, директиву — "Належить безумовно не вдаватись в ворожу акцію з денікінцями" (гл. Літопис Української Революції, том II, книга 4, стор. 9, 10 і 11).

Тому цей самовільний вичин Запоріжців з російським прапором підгородською Думою в Києві належить хіба осуджувати, а не його ґльорифікувати!

Осип Станимір, сотн. УГА 
Торонто, 1 березня 1970.

Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації