О. Корчак-ГородиськийПід час 2-ої світової війни багато українців воювало не тільки на різних фронтах, але й переживало війну в різних країнах. Досить мало знаємо про життя та відносини серед української колонії в Югославії. Деякі вістки дійшли були до нас про участь українців у Хорватській дивізії, яка воювала на Східньому фронті, та про суди й екзекуції деяких українців по війні за співпрацю з німцями чи за співучасть по стороні хорватів у їхніх порахунках з сербами. Якщо українці дійсно брали яку-небудь участь по стороні хорватів у винищуванні сербів, то таке поступовання одиниць чи груп не було розсудливе, тим більше, що боротьба була дуже жорстока й безоглядна. Хорвати використовували німецьку опіку й винищували нераз дощенту цілі села, чим не приносили собі ніякої слави. Зрозуміла річ, що після прогри німців, відбулися відплатні репресії з боку нового комуністичного уряду Югославії.
Треба завдячувати проводові українців у Югославії, який поставився льояльно до всіх народів Югославії та не вмішувався в їхні внутрішні чвари, роздори й непорозуміння, що українці не зазнали великих репресій зі сторони уряду.
Як документальний матеріял про тодішній стан може служити часопис «Думка», що виходив у Загребі, а також летючки т. зв. «Українського Комітету на Балкані», з рамени підпільного руху під проводом Тіта. В основному треба одначе ствердити, що серед українців Югославії ідея комунізму, так болюче експериментована в Україні, не мала своїх послідовників. Вона не відповідала ані заможним бачванським русинам ані українській повоєнній еміґрації. Серед останньої, що правда, було чимало наших «малоросів», які не знали на яку ногу ступити, коли йшлось про український національний табір та російську білогвардійщину, одначе, серед них комуністів також не було.
Із проголошенням Хорватської незалежної держави весною 1941 року, українці в Хорватії об'єднались і створили одне представництво під проводом Василя Войтанівського, яке знайшло прихильну поставу до нього в хорватському уряді Анте Павеліча. Із вибухом німецько-совєтської війни, це представництво почало організацію української військової формації, відомої під назвою «Українська Леґія», яка мала виїхати в Україну для боротьби із московсько-большевицькими загарбниками. Весь виряд для Української Леґії дав хорватський уряд, однак Леґія не була складовою частиною хорватської армії, але самостійною одиницею, яка з хвилиною створення Української Армії мала бути включена до неї. В той час всі, включно із хорватськими державними чинниками, сподівались, що німці погодяться на створення незалежної Української Держави, хоча б і типу Хорватії. Одначе німці не допустили Української Леґії в Україну із відомих нам причин, а замість створення української держави, поділили Україну на дистрикти «Галичина», Трансністрію та Райхскомісаріят. Це викликало певну реакцію серед югославських українців у Хорватії і частина їх відійшла від Представництва, не погоджуючись із дальшим організуванням Леґії, яка в тому часі вже розминулася із своїм первісним завданням.
В тих часах про Український Комітет у Сербії чи Хорватії ніхто нічого не чув, і дуже можливо, що він існував тільки на папері з участю одного чи двох людей. Як виходить із їхніх летючок, це була підпільна установа і правдоподібно створена із українців не місцевих — югослав'янських, але із зайшлих уже по розвалі Королівства Сербо-Хорватії. Це зовсім ясно відбивається із мови летючок згаданого Комітету, який помимо того, що мусів бути комуністичним, не пропаґував комунізму, а радше — «братерство слов'янських народів» та «братерство народів СССР».
Із летючок, яких я декілька отримав завдяки мойому другові О. Г., подаю кілька зразків. Вони були друковані чи відбивані на папірографі, на тонкому папері, розміром 6" Х 8 1/2". Тоді, коли перша летючка, видана 2 травня 1941 року, тобто ще перед вибухом німецько-совєтської війни, мала дуже невинний характер і, можна б сказати, була зовсім на часі, то всі інші летючки мали вже просовєтський характер.
«Перечитайте і дайте дальше другим читать»
ПЕРЕСТОРОГА
для Українців і Українок замешкалих на Балкані.
Бачите самі, що після розгрому Югославської Армії дня 18 квітня 1941 р. закінчена війна окупацією Юґославянської Держави Німецькими військами.
Після цего треба надіятись великих впливів німецької політики на Балкані, а зокрема в Югославії Німеччина поперше постарається розсварити всі народи і народні шари, а потім поділить їм владу, аби один другого вбивали.
Перестерігаємо сею дорогою всіх Українців на цілому Балкані, аби не вмішувалися до справ тутейших племен і аби під час німецької окупації у Сербії, Хорватії, Боснії, Словенії, Срамі і Македонії не брали ніякого уділу в політичному напрямкові будь де у державній або громадській службі.
Через цілий час німецької окупації старайтеся бути у добрій людяній згоді з Сербами, Хорватами, Босняками, Словінцями і Македонцями без різниці на їх релігійні і політичні переконання. Зміцняйте славянське братерство на Балкані. Помагайте один другого і уникайте служби окупанта. Нехай живе славянська згода і народне братерство між українськими і полудневословянськими народами.
На Балкані 2. 5. 41.
Український Комітет на Балкані
Летючка друкована, як і всі пізніші, латинськими черенками хорватської абетки. Ненадзвичайний добір слів і стиль та брак інтерпункції вказують, що автор чи автори не мали основнішого знання української мови. Однак автор визнавався на хорватсько-сербських непорозуміннях і закликав українців до невтральности.
Друга летючка, якою ми диспонуємо, появилася вже після вибуху німецько-совєтської війни, в часі коли йшла організаційна підготова «Української Леґії», і в ній вже виступає правдиве обличчя «Українського Комітету на Балкані». Вона вже громить голову Українського Представництва в Хорватії В. Войтанівського за большевицькими зразками, називаючи його «німецьким аґентом». ЇЇ основна мета — не допустити до здійснення «Української Леґії».
«Від рук до рук від уст до уст!»
ПЕРЕСТОРОГА
Дорогі браття Українці!
Німецька Німецька Армія почала війну проти України і хоче загарбати українську землю і її багацтва. Одноразово веде війну і проти всіх народів Радянського Союзу Соціялістичних Республик. Німеччина має намір поневолити всі славянські народи.
Тепер вже горять українські села, запалені німецькими руками і кровавиться українське тіло від бомб і ґранат німецької індустрії. Плач і скрегіт зубів лунає до неба і кличе о пімсту.
В сей час Василь Войтановський в Загребі наміряє організувати Леґіон проти Р.С.С.Р. і хоче на Вашій крові добитися грошиків. Хоче Вас запродати німцям. Думає Вас кинути в борбу проти своїх братів українців та других народів Радянського Союзу. Не дайтеся обдурити від німецького агента Василя Войтанівського. Не слухайте його співанок про яку було там добровольчу акцію проти Радянського Союзу та проти Радянської України. Брати Українці! Уникайте служби німцям.
Не слухайте німецького агента Василя Войтанівського. Хай живе український Народ і всі другі наші брати славяни. Побіда буде певно на славянській стороні!
На Балкані 2. 7. 1941 р.
Референт української визвольної акції на Балкані.
У летючці з 10 січня 1942 року «Український Комітет» уникає навіть назви «Українська Леґія», бо згідно з совєтською тезою, «ввесь український нарід обороняв радянську владу й Радянську Україну», й тому було незручно вказувати на те, що були українські формації, які виступали проти СССР. Летючка хибно називає «Українську Леґію» «леґіоном хорватського війська» та називає В. Войтанівського «запроданцем Анте Павеліча та Адольфа Гітлера». До речі, в той час Українська Леґія, позбавлена можливости виїхати в Україну, була кинена хорватським урядом в Боснію до боротьби з комуністичними партизанами. І як про це писав часопис «Думка», що його видавало «Представництво», члени Леґії «не боролись на рідних землях, куди рвалося їхнє серце... вони все таки боролися за ту саму ціль з таким самим ворогом — комунізмом». «Думка» не згадує, де Леґія боролася, але про це довідуємося з летючки 1942 року. Одначе, в ім'я правди треба ствердити, що Леґія не брала участи в хорватських погромах сербів.
Обі перші летючки були непідписані. Третя летючка має вже два псевдоніми, як підписи і, хоч не маємо жадного доказу, припускаємо, що вони обидва відносилися до тої самої особи.
«Під секретом
Перечитайте і дайте дальше другим читати.
Балкан 10. 1. 1942.
Брати українці!
Леґіонарі!
Василь Войтанівський, за те, що Ви пристали до леґіону хорватського війська і за те, що сторожите Усташів від партизанів, забрав великі гроші від Др. Анте Павеліча і Адольфа Гітлєра.
До України, куди Вам казав і обіцяв іти Василь Войтанівський німці не пускають, бо бояться, щоб Ви не бачили як там німці палять і рубають народне добро і вішають та вбивають невинних людей.
Ваша робота у Босні не може бути ділом заслуженої української справи тому, що Ви робите все за гроші. Ваша робота не зобовязує український нарід лише Вас самих і встид за те, що бережите Усташів від партизанського війська впаде на Вас і Ваші
родини. Кромі того можете одержати повну кару від партизанів за те, що товаришуєте з німцями і Усташами світовими рабівниками, паліями, горлорізами, повісільниками і найпідлішим грязом цілого світа. Встид і прокляття впаде на Вас і Ваші діти за те,
що служите у хорватській леґії.
Леґіонарі!!
Все ж таки Ви можете свої помилки поправити на той спосіб, що виступите з війська і вернетесь додому.
Найліпшим доказом Вашого зрілого розуму і розсуду може бути лиш те, що просто із війська перейдете до юґославянських партизанів і разом з ними вдарите по німецьких розбійниках за те, що вони однаково грабують український і юґославянський чесний
народ а кромі того й розсварюють славянські народи на всьому світі і за такий Ваш вчинок будуть Вас благословити український і юґославянський і всі другі словянські народи.
Встид і прокльони для тих, що помагають німцям і Усташі. Нехай живуть ті, що воюють разом з юґославянськими партизанами.
Нехай буде нерозривна згода українського і юґославянського народу.
Отаман українців партизанів на Балкані
Олекса Довбуш в. р.
Референт української визвольної акції
Богдан Підкарпатський, в. р.
Жорстока поведінка німців, а зокрема козацьких відділів «Російської Освободітєльної Армії» Власова, яких там німці кинули на здушення партизанських рухів, скріпили спротив населення супроти окупаційної німецької влади.
Правда, невеличке число українців було і в хорватській дивізії, яка боролася на східньому фронті, але це була регулярна фронтова частина, без ніяких політично-адміністративних завдань. Були ще відділи фабричної поліції, які складалися із українців, щось на зразок «веркшуц поліції» в Галичині, але вони не вмішувалися у сербсько-хорватські непорозуміння. Крім цих українських відділів були в Югославії німецькі частини, які складались із поляків-фольксдойчерів, але вони не фірмувалися як поляки, хоча між собою послуговувалися польською мовою.
Остання цитована нами летючка, мабуть, мала на увазі українців у козацьких відділах РОА, до яких вона звертається.
До українців у німецькій уніформі!
(рекрутованих примусово із табора полонених армії СССР у Німеччині а тепер у службі на Балкані)
Дорогі Браття Українці!
Німеччина тому, що Вас не може користати на українських землях післала Вас на Балкан. Ту Вас разташувала у Сербії і Хорватії по селах, аби Ви стерегли німецьку й сателіцьку збройну силу від партизанів.
Закликаємо Вас, аби Ви підчас Вашої служби добре поводились з цивільним народом. Не позволяйте Усташам і другим бандам вбивати невинних мешканців. Уникайте боїв з партизанами. Наумисно уможливлюйте партизанам напад на Усташів і німецькі ґрупи.
Саботуйте на гарний спосіб розпорядки німецької команди. Уможливлюйте цивільним особам утікати до Юґославянського партизанського війська.
Ми українці, юґославянські партизани боремося в рядах юґославянського визвольного війська на Балкані проти німців, проти диктатури і насильства і рабівників і за те, що німці сплюндрували Українські землі. На Україні німці попалили села наші, повбивали невинних людей і на каторгу вивезли до Німеччини мільйони нашої молодіжи і старших.
Кличемо Вас дорогі наші брати Українці!
У першій Вашій сутичці з нами, партизанами у бою не стріляйте на нас, але зверніть вогонь на німців і разом з нами, з нашою допомогою обрахуємося з німецькими рабівниками славянської землі.
Треба щоб ми вернули німцям кару за кару.
Треба їм вернути смерть за смерть і кров за кров.
Нехай живе українська і юґославянська згода і славянське братерство і свобода.
Нехай живе українське і партизанське югославянське військо. Смерть німецьким окупантам.
Отаман українців партизанів на Балкані Олекса Довбуш в.р.
Референт визвольної акції
Богдан Підкарпатський в.р.
Балкан 20. 12. 1943 р.
Можна сподіватись, що така летючка мала свій вплив на українців, кол. червоноармійців, які, заки попали в ряди німецьких «добровольців», перейшли всі жахіття німецького табору полонених. Майже не було між ними людей, які щиро й віддано служили німцям. Дуже часто бувало, що цілі добровольчі одиниці переходили до антинімецьких партизанів. Знаємо, що, напр., у Франції, існували окремі партизанські відділи, що хоробро змагались проти німців (В. Небелюк: «Під чужими прапорами»). Ця, як і попередні летючки, не пропагує ніякого спеціяльного політичного устрою в майбутній Югославії, а має виключно антинімецький характер.
Добре було би дістати докладніші дані про участь українців не тільки в Югославії та Франції, але й інших збройних силах в останній світовій війні. Мало знаємо про українців у польських уніформах під Нарвіком, в Африці, Італії, про українців в американській чи канадійській арміях, в яких займали навіть високі командні становища. Ми повинні брати собі примір з інших народів, які відмічують участь своїх вояків в будь-яких чужих з'єднаннях в 2-ій світовій війні та чваняться своїми героями в союзних арміях. Не можемо себе обмежувати тільки до специфічних воєнних періодів і до одної тільки сторони.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар