ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

середа, 24 жовтня 2018 р.

Ярослав Курдидик — СЕРЦЕ І ЗБРОЯ, збірка вояцької поезії



 вид. Брацтва 1 УД УНА, Торонто, 1976, обкладинка Петра Анрусева, стор. 76.


Автор Ярослав Курдидик, вояк і поет, як старшина другої світової війни пережив тяжкі бої
Східнього фронту. Цей вояцький досвід глибоко різбить поетичну творчість автора. У творах Ярослава Курдидика глибокі думки і спостереження, широкий світогляд, чіткість і тугість вояцької поетичної мислі. Коли хтось каже, що на чужині неможливо розвивати і завершувати якість творчости — помиляється. Навпаки, щоб глибше зрозуміти проблему батьківщини, краще бути поза нею. Але для вояка-поета, справа представляється не так. Щоб мистецьким словом віддати переживання людини, яка стоїть у боротьбі за свободу своєї нації, слід брати в ній активну участь, перебувати у межових ситуаціях, пережити моменти останніх хвилин життя, зрозуміти, що існує не тільки перемога, але і поразка.

Тих кілька слів про поетичну творчість Ярослава Курдидика і цю коротку статтю передаю до "Вістей Комбатанта" тому, що слід звертати увагу наших читачів на успіхи духової праці, наших побратимів, які поза щоденною працею на прожиток, посвячують довгі вечірні години для справ духа — поезії, незвичайно важливого чинника не тільки у духовому житті нації, але для збереження традиції боротьби і посвяти життя для нації.

Щоб дати читачеві можливість об'єктивної оцінки мистецьких досягнень автора, доцільно порівняти твори поета з поезіями наших чільних майстрів вояцької поезії. Вибір ограничую від часу визвольних воєн революції 1917-го року, по творчість вояків УПА і вояків 1 УД УНА. Якщо б видати антологію вояцької поезії, треба б подати вибір творів понад сотні поетів, які писали і пишуть в останніх тридцяти роках. У наших умовах і для чіткости порівняння подаю тільки кількох поетів, яких твори стали найбільш популярні, та яких творчість сягає найвищих якостей. Деякі поезії мушу подати з технічних причин у фрагментах чи скороченні.



Олег Ольжич — з поеми "Незнаному воякові"

Щоб відповідь наша — атаки нові —
Ударила ще голосніше.
Вона покотилась луною до гір,
Ясніше займаються ранки:
Команда відкрила побір,
Всі брами наростіж до бранки.
І йдуть по шляхах звідусіль, як один
Одною густою юрбою,
Меткий робітник і важкий селянин
По зброю і просто до бою.


Богдан Бора — "Друзям з-під Бродів".

Останніх сторінок історії
Ви не читали в тиші заль.
Ви їх писали потом, кров'ю
Під зойк гранат, під рев моторів,
Під крик, жахливий регіт сальв.

Останні сторінки історій —
Це ваш, залізом критий, шлях
Сповитий квітом, злитий кров'ю...
На ньому черенки мов зорі —
Серця розкидані в полях.

Останні сторінки історій —
Це ви в атаках і вогні,
Як гідні спадкоємці слави,
Що віддали свій юний порив
У жертві рідній вітчині.

Останні сторінки історій
Написані в полях — лісах
Залізом, порохом і димом
І кров'ю ранених артерій
На синьо-жовтих хоругвах.


Євген Маланюк — "Вояки" (фрагмент):

Уста затиснуті горять,
Заціплені — скрегочуть зуби.
Та в пурпуровім часі згуби
Рука не змучиться карать!
Набряклий м'язень не тремтить:
Так в кулеметі пружно-звинно,
Чекає на останню мить
Замком затиснена пружина.



Марко Боєслав — "Готові будьте" (уривок):

Готові будьте! Мент надходить!
Чи вже нагострені мечі?
Колони струнко! До походу!
Зневіру й жах мечем січіть!
До зброї кожний! Кожна хата!
І наступ чоти! Смерть катам!
З щитами жде нас горда мати!
У наступ! Слава! Воля нам!



Ярослав Курдидик — "Київ" (фрагмент):

Ти ще далеко, дорога столице, Києве, —
Дніпрова перлино козацького краю, —
Та й тут над нами твоє небо синяве
І твоє сонце в наших душах сяє
В найтяжчій битві я життя не покину,
Оминає нас дика ворожа криця:
Якщо я й згинути маю — тільки за тебе загину,
За тебе мій Києве — безсмертна Столице!




Юрій Тис


Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації