Ярослав Курдидик
Згадався дощ зі снігом в переміссі,
Як пік у пальці — стікав з автомата...
До траншей глибоких долітали з лісу
Дошкульні дишканти хрипотів гармати.
Усе промокло наскрізь і дощенту
Ще й проклятий наступ розпочався збоку,
З люті, що зростає із кожним моментом,
Хочеться втоптати — ворога в болото!
Під вечір принесли друзі якусь юшку
Навпів з водою і пронизно зимну,
Посьорбуєш юшку і смієшся нишком,
Як місять болото — мої побратими...
З тютюну в кешені, що промок до нитки,
Важrо скрутити трубку, чи цигарку —
Принесли хлопці з села оковиту
Частують, сміються і счиняють сварку.
Просто... із нічого... В усьому дощ винен,
Сльота під-осіння, холод і болото,
Листа принесли з дому, від відчини,
Але відписати — немає охоти...
Читаю, як пише: — "Так тужу за літом"...
(Соромно признатись, що тужить за мною.)
І на лист дівочий, ніжний і привітний,
Скапує з шолома мокрий сніг з водою...
Жовтень 1976 р.
Згадався дощ зі снігом в переміссі,
Як пік у пальці — стікав з автомата...
До траншей глибоких долітали з лісу
Дошкульні дишканти хрипотів гармати.
Усе промокло наскрізь і дощенту
Ще й проклятий наступ розпочався збоку,
З люті, що зростає із кожним моментом,
Хочеться втоптати — ворога в болото!
Під вечір принесли друзі якусь юшку
Навпів з водою і пронизно зимну,
Посьорбуєш юшку і смієшся нишком,
Як місять болото — мої побратими...
З тютюну в кешені, що промок до нитки,
Важrо скрутити трубку, чи цигарку —
Принесли хлопці з села оковиту
Частують, сміються і счиняють сварку.
Просто... із нічого... В усьому дощ винен,
Сльота під-осіння, холод і болото,
Листа принесли з дому, від відчини,
Але відписати — немає охоти...
Читаю, як пише: — "Так тужу за літом"...
(Соромно признатись, що тужить за мною.)
І на лист дівочий, ніжний і привітний,
Скапує з шолома мокрий сніг з водою...
Жовтень 1976 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар