ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

середа, 28 березня 2012 р.

ДОКУМЕНТИ З ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ

З АРХІВІВ МИНУЛОГО 


 Упорядкував д-р Степан Ріпецький 
(Мова і правопис зберігається з оригіналу) 

            Телеграма Генерального Секретарю по військовим справам


                                  Український військовий комітет надіслав усім штабам фронтів слідуючу телеграму: «В найближчому часі генеральний секретаріят центральної Ради, доповнений представниками національних меншостей мусить бути затвержений правительством, яко вища адміністративна інституція на Україні.

                                   Цю радісну, але й тяжку одповідальність приймає на себе Генеральний секретаріят у той час, коли на фронті розвинулися грізні події. Нашій Україні, нашій волі загрожує загибель. Ворог наступає на наш рідний край, і Україна буде спустошена й зруйнована, коли ми не будемо обороняти її, а також і революції. Закликаю Вас негайно широко сповістити всіх українців на фронті, що в цей страшний час усі наші сили ми мусимо покласти на оборону своєї батьківщини.
                                   Необхідно всіма мірами, згідно бойовим обставинам, підтримувати роспорядження начальства.

                                    Надішліть, куди потрібно, своїх представників, які могли б з'ясувати сучасний стан, та умовити часті негайно йти на оборону рідного краю та волі, здобутої революцією.

                                     Нехай кожен українець, громада, чи часть, на всіх фронтах, знають, що, обороняючи інтереси фронту, вони тим самим обороняють революцію та волю України.

                                      Нехай кожен з них знає, що наше загальне стремління врятувати волю, революцію на Україні може сміливо опертися на українців як на непорушну силу.

                                      Негайно подавайте телеграми про всі прийняті міри.

Генеральний секретар по військовим справам Петлюра. 



                                       Заклик Генерального Секретаря Військових Справ, Симона Петлюри, до українських військових частин Петроградського і Московського гарнізонів — приступити до організації українських ударних батальйонів.

                                       Генеральний Секретар по військових справах надіслав українським частинам Петроградського і Московського гарнізонів таку телеграму.


                                      «Україні в звязку з проривом фронту загрожує велика небезпека, Україна може пропасти, а з нею загине і наша молода воля, для якої ми всі так багато працювали.

                                       Треба зрозуміти всю важливість моменту і все зробити, щоб спасти справу. Треба передовсім ради інтересів України підтримати заходи і розпорядження військового начальства щодо оборони фронту і порядку в тилу. Центральна Рада і її Генеральний Секретаріят закликає всіх Українців до оборони рідного краю.

(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ), 23 липня 1917 р., ч. 7.)



Заклик Генерального Секретаря Військових Справ, Симона Петлюри, до українців вояків на фронті боронити волю України і революцію.

Од Генерального секретаря по справах військових до  українців вояків на всіх фронтах


                                   Генеральний Секретаріят Української Центральної Ради, поповнений представниками всіх народів, що живуть на Україні, бере в свої руки власть в нашому краю. Отож Генеральний Секретаріят стає найвищою розпорядчою владою України. Ця радісна та тільки й тяжка, одповідальна роля випадає Генеральному Секретаріяту в дуже тяжку добу, а саме тоді, коли фронт прорвали німці і сунуть на нашу землю. Нашій Україні загрожує страшна небезпека. Україна може загинути, а з нею загине і наша молода дорога воля, якої ми всі так довго ждали і во ім'я якої ми всі так багато жертв поклали. Треба всім нам зрозуміти, що настала страшна година, бо ворог може зруйнувати наш край, розділити його на дві частини і розєднати нас, знищити Права наші і покласти край вільному розвитку нашого народу. Щоб запобігти страшному лихові, щоб урятувати нашу Україну, треба захищати її. А для цього перш за все слід зупинити наступання німців і не пускати їх на нашу землю. Треба всіма силами піддержати накази та розпорядження командної військової влади, яка порядкує обороною нашого краю.

                                Українська Центральна Рада і її Генеральний Секретаріят кличе всіх Українців і наказує їм захищати нашу землю і революцію. Як одженемо німців, як зупинимо наступлення їх, то спасемо Україну, спасемо нашу землю, наше хозяйство, наших дітей, батьків і жінок, нашу волю, наше право на вільне життя. Коли ж не будемо нічого робити в цій справі, то неславно загинемо і загубимо Україну. Проклянуть нас діти наші і не признає нас Україна за своїх синів.

(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ», 23 липня 1917 р., ч. 7.)


                                Кожен українець мусить пам'ятати, що, де б він не був, на який би фронт його не послали, — всюди він захищає Україну і її волю. Як Генеральний Секретар по військових справах, закликаю вас у цю грізну годину допомогти військовому начальству і підтримати його розпорядження всіма силами і способами. Можливо, у нас можна приступити до організації українських ударних батальйонів, які б можна згодом з'єднати в один великий отряд. Як одержите це повідомлення, негайно скличте Раду, виясніть, яка велика небезпека загрожує нам усім. Коли найдете можливим організувати ударні батальйони, то їх треба назвати батальйонами «Рятування України».

                             Негайно переговоріть з командуючим округою і, організувавшись за його дозволом в кілька днів, виступайте по тому маршруту, який призначить штаб.

                             Підтримуйте постійні звязки з Генеральним Комітетом і повідомляйте телеграфом стан річей. Негайно об'явіть цю телеграму Українцям гарнізонів і сусідних городів. Майте на увазі, шо небезпека велика і єдине, що може помогти врятувати Край — це дисципліна, порядок і підлягання начальству. Коли салдатам прийдеться їхати на який інший фронт, то безумовно їхати треба, існує тільки один фронт і Українці на війні всюди захищають революцію і Україну.

                            Українці мусять показати, що вони розуміють всю небезпеку і приложать всіх сил, аби врятувати Україну і рево іюцію».

Генеральний секретар по справах військових Петлюра
(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ», 23 липня 1917 р., ч. 7.)




                             Відозва Генерального Секретаря Військових Справ, Симона Петлюри, до українців вояків — формувати батальйони «Рятування України».


                                     БАТАЛЬЙОНИ "РЯТУВАННЯ УКРАЇНИ"



                             Відозва Генерального Секретаря військових справ «Верховний Головнокомандуючий дозволив після мого прохання сформувати в Київській військовій окрузі 4 батальони «Рятування України». Згадані батальони комплектуються з числа тих вояків, які є в тилових частинах, або виписуються з шпиталів, а також вільних від військової служби. Батальони формуються по штатові не окремого батальона. По скінченні формування кожен батальон повинен буде відправитись до одної з українізованих дивізій і ввійде цілком в склад одного з полків цих дивізій.

                              Батальони повинні бути сформовані в найближчому часі.

                              Закликаю згадані категорії українців вояків, не воєннооб'язаних вступати до батальонів «Рятування України» і на ділі доказати готовість саможертви для рятування нашого
рідного краю.

                               Україна в небезпеці, в небезпеці революція і здобута нами воля.

                                В ім'я оборони України, в ім'я волі сущих на Україні народів закликаю братів-українців у цей небезпечний час стати під знамена «Рятування України» і, негаючи ні одної хвилини, помогти братам-воякам і офіцерам, які бються з ворогом і чекають від нас помочі.

                                 Батальони «Рятування України» згідно з командуючим віськом Київської військової округи мають формуватись: два батальони в Києві, один в Чернигові та один на станції Ромодан, Полтавської губ. Формування батальонів згідно з приказом по Штабу Київської військової округи буде провадитися при 1-му Українському запасному полку.

                                 Генеральний Секретар військових справ С. Петлюра. 
(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ), 30 липня 1917 р. ч. 8.)


                                 Заклик до україниів солдатів і офіцерів стати на оборону населення проти грабунків і руйнування відступаючого московською армією.

                                                                НЕ РОБІТЬ РУЇНИ!


                                З кожним днем надходять до нас застрашаючі відомости про те, що московська армія, одступаючи, руйнує на своєму шляху села, містечка і великі міста. Галичина, по якій пройшла буря війни, знищена не тільки гарматнім огнем, а більше загублена тим, що все навмисне, без потреби спалено, розгромлено, сплюндровано. Калуш, Черновиці і цілу низку містечок і сіл зруйновано і розграблено. В той час, як солдати з переляку одступають перед ворогом, воєнні чиновники і інші урядовці навантажують дорогі зеркала і всяке майно в товарові потяги і везуть. Куди, чиє добро?!.. Везуть до себе додому награблене добро місцевої людности.

                             А темні елементи учиняють погроми, насилля над людністю. І ця, може остання, єгипетська кара з Галичини насувається разом з військом на Волинь, Поділля на Україну.

                             І нашому, українському війську, треба опамятатися, зрозуміти, що робиться навкруги.

                             Одступаючи не палити, грабити і розбивати все треба, а навпаки зберігати добро народне.

                             Українці солдати, офіцери і всі урядовці при одступанні не тільки самі не повинні руйнувати народнього добра і знущатися над своїми ж братами, а навпаки, всі як один, повині стати на оборону цих нещасних людей од грабіжників, які вагонами отправляють чуже добро, які чинять насильства.

                                Треба організовано боротися з насильством, не допускати краю до руїни, бо коли скінчиться війна, то цей край мусить бути нашим, і чим більше його зруйнують, тим гірше і тяжче буде жити і хозяйнувати нашим селянам на сплюндрованих місцях.

                                  Хай це памятає кожен вояк, кожен українець і вживе всіх заходів, аби при примусовому одступанні було найменше зроблено шкоди населенню, народу.

(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ), 30 липня 1917 р., ч. 8.)




Повідомлення Ген. Секр. Військ. Справ про дозвіл офіцерам українцям переходити з різних частин в військові частини, призначені для українізації.


                         ОД ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ ПО ВІЙСЬКОВИМ СПРАВАМ

                                    Верховний Головнокомандуючий після моєї пропозиції під час перебування у ставці, згодився на те, щоб українці-офіцери поволі переводились з різних частин в ті військові частини, які призначено для українізації з заміною офіцерів неукраїнцями. Відповідну телеграму (11740) Дижурний Генерал Ставки Верховного Головнокомандуючого Кортаці, розіслав Начальникам Штабів Північного, Західного, Південно-західного, Румунського і Кавказького фронтів.

                                      Про згаданий дозвіл Верховного Головнокомандуючого доводжу до відомости українців-офіцерів. Уважаю необхідним одночасно попередити українців-офіцерів, що правом переводу в українські дивізії можна користуватися тільки виконуючи формальні вимоги.

                                    Крім того кожен офіцер українець, що хотів би перевестися до української дивізії, мусить мати відповідне посвідчення від місцевої української військової громади.

                                     Генеральний секретар в справах військових С. Петлюра.
(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету (Київ), 30 липня 1917 р., ч. 8.)


                                     13 серпня 1917. Протест Всеукраїнської Ради Військових Депутатів проти провокаційної поведінки ген. Обелешева та домагання усунення його з України.

                                     Всеукраїнська Рада Військових Депутатів на засіданні 13 серпня 1917 року, заслухавши доклад делегації до Наштабу Київського Військового Округа Генерала Оболешова, (яка була у нього по військовим справам), в котрім вона зазначила не можливе поводження Генерала Оболешева, а саме:

                                     1) Делегація була прийнята генералом Оболешевим пів години і то в сінях, а не в кабінеті.

                                      2) Генерал Оболешев під час розмови дозволив собі говорити з делегацією в підвищенім тоні і вживати виразів не гідних генерала революційної армії.

                                       3) Коли делегація зазначила ген. Оболешеву, що В.Р.-В.Д. є інституція правосильно визнана декларацією тимчасового уряду від 3/VІІ біжучого року і це потверджене телеграмою Главноверха г. Брусілова, а також військовим міністром Керенським під час його розмови з президіюмом В.Р.В.Д., то Оболешев відповів, що Генерал Брусілов «уже много напутал в українськім вопросі», а Керенський «говорив вам одне, а нам друге», і приймаючи на увагу відношення генерала Оболешева до «Совєта Солдатских Депутатов Кіевского Воєнного Округа», постановила:

                                      1) Поводження генерала Оболешева з представниками військових революційних організацій вважати невідповідним сучасному ладові, погрожуючим здобуткам революції.

                                       2) Вимагати негайного усунення генерала Оболешева з посади Наштабу К.В.О. без призначення його на якусь посаду на Україні.

                                       3) Вимагати призначення суду над генералом Оболешевим за порушення п.п. 1 і 8 декларації прав солдата.

                                       4) Домагатися від тимчасового уряду призначення ревізії діяльности чинів Штабу К.В.О.

                                       5) Рахуючи, що діяльність ген. Оболешева не могла бути не відомою полковнику Оберучеву, як начальникові Округи, який своїм байдужим відношенням до діяльности ген. Оболешева, не дивлячись на часті уваги комісара «Сов. Солд. Деп. К.В.О.», тим самим дав йому можливість гальмувати роботу революційних військових інституцій, В.Р.В.Д. вбача явне «притворство і поблажку» ген. Оболешеву з боку полк. Оберучева.

                                       6) Звязуючи все з попередніми контрреволюційними подіями в Київській Окрузі, а зокрема в м. Києві, В.Р.В.Д. ще раз підкреслює, що чини Штабу К.В.О. на чолі з полк. Оберучевим, не відповідають своєму високому призначенню, а тому — вимагає негайного їх усунення з посад.

                                         7) Всі ці постанови неодмінно й негайно довести до відому Военєміна, а також усіх Рад Військових Депутатів на Україні закликаючи ці останні до єдности в боротьбі з темними контрреволюційними силами.

(«Вістник Українського Військового Генерального Коміте-/» (Київ), 26 серпня 1917 р., ч. 11.)


18 серпня 1917.   Організаційна Інструкція Українського Військового Генерального Комітету в справі «Вільного Козацтва».

Генеральним Комітетом 18 серпня с. р. розіслано повітовим управам і іншим інституціям слідуюче відношення:

                                     Генеральний Комітет прохає неодмовити сповістити його, чи не організувалось в дорученному вам повіті товариства, громада, або інша організація під назвою «Вільне Козацтво», «Січ», «Народне Ополчення», або якось інакше, яке ставить на меті приблизно такі завдання:

                                  «Культурно-просвітний, політичний розвиток його членів, громадське виховання їх, підтримування порядку та спокою на Україні, боротьба з конрреволюційними та іншими темними дезорганізующими силами. В часі війни боротися з дезертирством, а при демобілізації вільне козацтво вживе всіх заходів, аби був не нарушений порядок та спокій населення, охороняє маєтки та добро мешканців од знищення їх і грабування і взагалі стоїть на сторожі спокою та порядку на Україні.

                                Якщо заснувалось — то в якому місті, хто керує ним, чи вироблені устав, або інструкції і які (бажано було мати їх в копії), яка кількість членів, який склад членів, чи приймаються в члени організації жінки і мешканці повіту не української народности, чи входять в склад членів організації офіцери і козаки, скільки їх, чи є зброя, яка і в якій кількости. Яке відношення місцевого населення до організації, ваш погляд на неї, які достатки і недостатки? Яка почтова і телеграфна адреса організації?

                                Якщож нема в повіті указаних організацій, то як ви дивитесь на засновання їх? Чи можливо заснувати таку організацію в вашому повіті і чи зустріне вона прихильне відношення населення повіту?

                               Відповіді потрібно Генеральному Комітетові для докладу Комітету Генеральному Штабу, Військовому Міністру і Українській Центральній Раді, а також як матеріял для розроблення статуту і інструкції. Бажано було б відповідь получити якможна в короткий час.

Завідуючий по формуванню вільного козацтва на Україні, Член Комітету Певний.
(«Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ), 26 серпня 1917 р., ч. 11.)


Дописати коментар

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації