ППОЛКОВНИК ВАСИЛЬ ПРОХОДА

(1890-1971)

               Пполковник Армії УНР Василь Хомич Прохода народився 25 грудня 1890 року на Кубанщині. Там в 1906 році скінчив 4-клясову горожанську школу та працював у мирового судді. В 1910 р. переселився з матір'ю в Оріхів на Запоріжжі, де в 1912 р. склав іспит за 6 кляс реальної школи та вступив до 51-го пішого Литовського полку в Симферополі. В 1914 році витримав іспит для підвищення до ранги хорунжого та відійшов на австро-угорський фронт. В 1915 р. в бою проти мадярів попав до австрійського полону.

               В таборі полонених старшин російської армії спершу в Терезині (Чехія) разом з хорунжим Костем Курило та іншими був основником "Малоруской" бібліотеки та драматичного гуртка. В 1917 р. ці гуртки в національно-культурній співпраці з Союзом Визволення України були одними з перших, які включились до українізації старшинського табору в Юзефові.

                      Як пів-інвалід виїхав Василь Прохода в квітні 1918 р. в Оріхів на Запорожжі, де оживив діяльність "Просвіти". З прибуттям в Україну Сірої Дивізії, вступив у вересні 1918 р. до 1-го її полку, як полковий осаул, і приймав участь в бойових діях дивізії до Луцької катастрофи в травні 1919 року. Звільнившись з польського полону, прибув до Кам'янця Подільського, де у вересні-листопаді приймав активну участь у формуванні 4-го полку Сірожупанників 1-ої Рекрутської дивізії.

                     В квітні 1920 р. Василь Прохода приймав участь в організації 7-ої бриґади 3-ої Залізної дивізії та в її боях проти большевиків до липня, коли перейшов до 4-ої Сірої бриґади 2-ої Волинської дивізії. Там на становищі начальника штабу Сірої бриґади був прострілений в груди в бою під Сатановим на Поділлі.

                   В польському таборі інтернованих займався просвітянською діяльністю та писав "Записки до історії Сірих або Сірожупанників" в трьох частинах, що були опубліковані в збірнику "За Державність" та у воєнно-історичному журналі "Табор".

                  В 1922-27 рр. закінчив Українську Господарську Академію та був в ній асистентом і лектором до 1932 р. Там, крім наукової чинности, приймав активну участь в національно-суспільній діяльності як голова Товариства кол. українських старшин в Чехії, староста Союзу Українських Соколів за кордоном, редактор і видавець часопису "Село" Українського Аграрного Т-ва академічного характеру.

                 Після ліквідації Української Господарської Академії працював інженером по будові битих шляхів в ЧСР і в Німеччині до січня 1945 року, коли попав в лабети большевицького "смершу" НКВД. З того часу пробув 11 років в совєтських в'язницях і таборах політичних каторжан.

                Як чехословацький громадянин, Василь Прохода повернувся в 1956 році до ЧСР і пробув там на Пряшівщині до лютого 1965 р., коли дістав дозвіл на виїзд до своєї родини в Сан Дієґо, Каліфорнія.

                В ЗСА пполк. Василь Прохода активно включився до національно-культурної чинности, як публіцист, історик і критик в українських часописах. Опрацював написані ще на Пряшівщині "Записки Непокірливого", що вийшли 1-ою книгою, а 2-гу книгу "Записок Непокірливого" — " На Чужині'' — публікують "Українські Вісті" в Новому Ульмі. Неопублікованими лежать "Думки про Правду" в трьох частинах.