ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

четвер, 1 жовтня 2009 р.

НОВА КНИГА ПОБАЧИЛА СВІТ

ББК 84.4УКР6
К60


К60
Колісник, Роман
Військова Управа та українська Дивізія Галичина. — К.: Ярославів Вал, 2009.-312 с.

ISBN 978-966-2151-19-0

Стаття перша Міжнародної угоди щодо громадських і політичних прав звучить так: «Всі народи мають право на самовизначення. Згідно з цим правом, вони можуть вільно вибирати свій політичний устрій та вільно проводити в життя свій економічний, соціальний і культурний розвиток».

Таке право існує під час миру, а тим більше - під час війни, коли загроза для поневолених народів є стократно більшою.

А втім,«...промосковська точка зору взагалі не допускає думки про те, що українці мали й мають право боротися за незалежну державу», — так вважає ізраїльський історик Шімон Бріман.

А найкраще сказала Леся Українка: «Хто визволиться сам, той буде вільний. Хто визволить кого, в неволю візьме».

Тому проводи поневолених народів вибирають різні доступні засоби у боротьбі за своє існування, в тому числі й так звану «легіонову політику».

У книжці детально описані діяльність Військової Управи, яка існувала у часи найжорстокішої війни двох непримиренних ворогів, та німецька політика щодо українських національних збройних сил у роках 1943—1945.

Завдяки неоціненим документам — протоколам засідань Військової Управи, що увійшли до цього видання і фіксували моменти діяльности — творення Дивізії «Галичина» та опіки над її вояцтвом — читач стає, так би мовити, безпосереднім спостерігачем тих непростих історичних подій.

ВІД АВТОРА

Пропонуємо всім, хто досліджує участь українців у Другій світовій війні, друге видання книги про Військову Управу. Перше вийшло малим накладом у серії Бібліотеки українознавства Наукового Товариства ім. Т.Шевченка в Канаді, том. ч. ЗО, 1990 року. Це видання справлене й доповнене — до нього ввійшли збережені протоколи засідань Військової Управи, які докладніше висвітлюють обставини, в яких творилася Дивізія «Галичина» та діяла Військова Управа.

Дотепер про діяльність Військової Управи написано в наступних працях: Зенон Зелений, член ВУ, видав книжку про свої клопотання перед німецькими властями щодо опіки над українськими юнаками і юначками, яких німці набирали до протиповітряної оборони, під назвою Українське юнацтво в вирі Другої світової війни, Роман Крохмалюк, що був уповноважений ВУ на Львів-округу, згодом на Львів-місто й пізніше став членом ВУ, опублікував свої спогади п.н. Заграва на Сході; його старший брат Юрій Тис-Крохмалюк помістив кілька спогадів зі своєї діяльности у Військовій Управі, в якій він очолював Військово-історичний відділ аж до відходу до активної служби в Дивізії влітку 1944 року. Його статті були друковані в журналах Вісті і Вісті комбатанта. Михайло Островерха, що записував протоколи Військової Управи й був редактором дивізійного тижневика До перемоги, який виходив від Різдва 1943 до кінця 1944 року (згодом у Дивізії виходила газетка До бою), надрукував свої спогади з того часу у Вістях комбатанта. Володимир Кубійович, провідник Українського Центрального Комітету в Генеральній губернії, написав про українську дивізію у Вістях: «Початки української дивізії «Галичина», у споминах Мені 70 та залишив окреме письмове свідчення про свою діяльність, пов'язану з Дивізією. Досить цікавий огляд тих часів можна знайти у спогадах Костя Паньківського Роки німецької окупації. Одна з кращих праць про Дивізію має назву Дивізія «Галичина» — історія Андрія Боляновського, видана за ухвалою вченої ради історичного факультету Львівського Національного університету ім. Івана Франка у 2000 р.

Складаю щиру подяку інж. Юрієві Тису-Крохмалюкові, що був ласкавий написати передмову й прислав деякі матеріяли зі свого архіву, д-рові Мирославові Малецькому, д-рові Василеві Веризі, інж. Василеві Палієнкові, мґр. Богданові Артимишинові, інж. Іванові Скірі, д-рові Остапові Сокольському, Андрієві Кемеровському — за їхні зауваження і поради; інж. Романові Крохмалюку за копію протоколу від 27 серпня 1947 року, інж. Омелянові Тарнавському за інформації про членів Військової Управи, адв. Олексі Яворському й д-ві Степанові Молодавцеві за розповіді про їхню службу в дивізії.

У цитатах збережено мову оригіналів.

У книзі вживаються військові ранґи й термінологія, якими користувалися в Дивізії, наприклад: курінь — батальйон, сотня — рота, чота — взвод; рій, група — загін; вояк - солдат, сотник - капітан, хорунжий - лейтенант, поручник - старший лейтенант, десятник — сержант, старшина -офіцер і. т. ін.

_________________________________________________________________________________

А отак виглядало перше видання:

Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації