ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

неділя, 3 лютого 2019 р.

ППОЛК. ПОРФІРІЙ СИЛЕНКО


1893 — 1977



Пполк. Порфірій Силенко народився в Черкасах на Київщині в лютому 1893 р. По середній школі закінчив в 1914 р. Козацьку старшинську школу в Оренбурзі і воював в Нерчинському полку Забайкалського Козацького Війська до вересня 1917 р., осягнувши рангу осаула.

З вибухом революції переходить на службу до українських збройних сил. За його осяги в службі підвищено осаула Силенка до підполковника.

По катастрофі в 1920 р. перейшов з рештками наших сил до Польщі. Вирвашися з польського полону, працював фізично в лісі і екстерністом осягнув диплом інженера лісовика в Дублянах коло Львова. Став промисловцем у Варшаві і помагав у різних ділянках громадської активности українців в Польщі, а особливо опікувався незаможніми українськими студентами.

Коли прийшов час творення української дивізії, Полковник негайно голоситься до служби. Перейшов усі ясні й темні сторінки Дивізії, включно з Бродами. Після Бродів брав активну участь у переформуванні Дивізії, куди стаягнув також свого єдиного сина Миколу. Миколу післали до підстаршинської школи в Познаньщині і там, латаючи прорив фронту під Малиновим, був ранений в голову й погиб геройською смертю.

По капітуляції подався Полковник до Ріміні, де брав дуже активну участь в розбудові таборового життя. З переїздом до Англії зактивізувався в Союзі Гетьманців і протягом трьох років був особистим секретарем гетьманича Данила. Крім того був активним членом Об'єднання б. вояків у Великій Брітанії.

В 1951 р. переселився до Канади. Включився знов в Гетьманський рух, а крім цього був дуже активний в розбудові Братства кол. вояків 1-ої УД УНА. Кількаразово вибирали його на голову Крайової Управи Братства, а в 1959 р. за заслуги вибрано його почесним головою Крайової Управи Канади. Він до кінця свого життя був активним в житті Братства і також очолював Капітулу пропам'ятних відзнак Дивізії.

Життя Полковника — це частина історії боротьби нашого народу за свою державу. Він, як багато інших, менш або більше відомих, боролися, терпіли і, як треба було, вмирали за Україну.


Б. Підгайний

Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації