ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

понеділок, 29 квітня 2013 р.

ДОКУМЕНТИ ДО ІСТОРІЇ УД УНА

    (З Архіву "Вісті Комбатанта")

                                 Передруковуючи   архівні   матеріяли,   зберігаємо в них оригінальну мову і правопис.

ДОКУМЕНТ Ч.13

                                                                         28 КВІТНЯ 1943 Р.
                    ПРОГОЛОШЕННЯ АКТУ ТВОРЕННЯ ДИВІЗІЇ "ГАЛИЧИНА" У ЛЬВОВІ

                                У залі засідань колишнього Намісництва зібралися представники уряду, нац.-соц. партії, війська, представники УЦК, голови УОК, комбатанти Української Галицької Армії, представники преси. Між почесними гістьми Губернатора — ген. В. Курманович, колишній шеф ген. штабу УГА.    

                                Год. 9.25. Під звуки фанфар входить Губернатор д-р ВЕХТЕР. Військова оркестра грає українські маршові пісні.

                                Шеф Уряду Губернатора, д-р Бауер, привітав представників уряду, партії й війська, а зокрема українських комбатантів. Провідника УЦК проф. В. Кубійовича й ген. В. Курмановича. Прочитав листа від колишнього команданта IІ корпусу УГА, ген. А. Кравса, який виправдує свою відсутність недугою та бажає успіхів у розпочатому ділі.

                                 Зчерги виголосив промову Губернатор д-р Вехтер, який сповістив приявних, що Фюрер Великонімеччини дав згоду на сфомування з українських добровольців "С. С. - Стрілецької Дивізії Галичина". Промову закінчив Губернатор прочитанням заклику до боєздатної української молоді Галичини, вступати в ряди тієї військової формації.

                                 Президент Уряду Генерального Губернатора, д-р Льозакер прочитав Маніфест Генерального Губернатора д-ра Франка до населення Галичини зі нагоди урочистого акту.

                                Промовами Провідника УЦК проф. В. Кубійовича та представника українських комбатантів інж. М. Хронов'ята закінчилася офіціальна частина державного акту в палаті Намісництва.

                                                             У СВЯТОЮРСЬКОМУ ХРАМІ                                         ;

                                   Год. 11.15. Губернатор і його почет прибули до храму св. Юра, що виповнився вщерть колишніми комбатантами УГА з усієї Галичини. Читану Службу Божу відправив Високопреосщений Кир Йосиф у сослуженні крилошан: о. Р. Лободича й о. д-ра Г. Костельника. Проповідь виголосив о. д-р В. Лаба, колишній польовий духовний УГА.


                                                                      ВІЙСЬКОВА УПРАВА


                                  Після спільного прийняття в залях Касина на вул. Парковій ч. 8, Губернатор прийняв о год. 16.15 уконституовану Військову Управу й її уповноважених. Д-р Бауер з'ясував завдання Військової Управи і уповноважених затвердив Губернатор на внесок УЦК.

                                   До Військової Управи належать: полк. Альфред Бізанц, о. д-р Василь Лаба, дир. Осип Навроцький, інж. Андрій Палій, д-р Любомир Макарушка, Євген Пиндус, мец. Іван Рудницький, мґр. Михайло Кушнір, ред. Степан Волинець, інж. Юрій Крохмалюк, д-р Володимир Білозор, інж. Михайло Хронов'ят та проф. Зенон Зелений.

                                                                           УРИВКИ З ПРОМОВ

                                    Губернатор д-р Вехтер:

                                     "...ця Галичина майже два роки переживала большевизм, пізнала большевизм, не тільки з паперових описів і теоретичних описів, але пізнала у повній дійсності, у безпосередній почві і впливі на щоденне життя. Вона пізнала його в його пустій зрівняльності, в його виключенні всього індивідуального життя, в його сірому недовір'ї всіх проти всіх, в його знищенні всього доброго і гарного та в його підношенні всього низького і поганого. Вона пізнала його теж в його брутальних діях підчас масових мордів та заслань, безчисленних тисяч.

                                     ...Те населення Галичини, що належить тому до тих нечисленних областей Середньої Европи, які пізнали совєтську владу безпосередньо зайняло своє правильне місце. Воно унаслідок безпосереднього пізнання поставилося ясніше та міцніше, як хтонебудь інший, на ґрунт Европи та борониться усією силою проти повороту совєтських світощасливителів.

                                     Тому зрозуміло, що раз-у-раз з усіх шарів галицько-українського населення підношено бажання, як вояки зі зброєю в руці протиставитися большевизмові та цим робом взяти безпосередню участь у боротьбі за забезпеку батьківщини, за забезпеку і майбутнє Европи...

                              Проф. В. Кубійович:

                                     "...Сьогодні для українців Галичини справді історичний день, бо нинішнім державним актом здійснюється одно з найщиріших бажань українського народу — зі зброєю в руках взяти участь в боротьбі з большевизмом. Це бажання, висловлюване при різних нагодах від 22 червня 1941 р., було вислідом переконань не лише провідних кіл, але й цілого народу, що большевизм є нашим найбільшим ворогом, який несе нам не лише матеріяльну й духову руїну, але також національну смерть. Доля призначила нашому народові першому розправитися з большевизмом. 25 літ тривала ця розправа, спершу як збройна боротьба, а опісля як уперте непомітне змаганні в усіх ділянках людського існування...

                            Інж. М. Хронов"ят

                                   "...У 1918 р., коли для інших війна вже скінчилася, ми сформували за короткий час стотисячну Українську Галицьку Армію, а потім воювали два роки переважно проти московського большевизму.

                                    Ми вже тоді, 25 літ тому, майже зовсім не маючи воєнного матеріалу, вели війну з найбільшим ворогом Европи, але від тодішньої Европи не зазнали ми ні допомоги, ні зрозуміння.

                                   Якщо ми були в тій війні переможені, то переміг нас не ворог у бою, а тиф, від якого, в наслідок недостачі медичних та санітарних засобів, згинуло а Галицькій Українській Армії 40,000 чоловіка.

                                     Коли ж тепер нам запропоновано приймати участь в цій боротьбі, побіч інших народів, зі зброєю в руках, ми, українські комбатанти, відповідаємо сьогодні те саме, що у 1914, 1918 і 1941 рр.

                                        "Ми — учасники української визвольної війни, готові до бою".

                                        Готова до бою і та українська молодь, що вихована в нашому дусі..."


("Наші Дні" — Львів, ч. 5, травень 1943)

Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації