Лев Шанковський
Вольф-Дітріх Гайке. Українська Дивізія «Галичина»: Історія формування бойових дій у 1943-45 рр. Передмова В. Кубійовича. Записки НТШ т. 188. Праці історично-філологічної секції. Вид. НТШ, Торонто, 1970, 277 ст.
Понад чверть століття мусіла чекати УД «Галичина» на появу своєї воєнної історії. Заходами Братства кол. вояків 1-ої УД УНА появилась ця історія, яку написав Вольф-Дітріх Гайке, в формі, що заслуговує на повне признання. Українська воєнно-історична література збагатилася на твір, який залишиться зразком, як історичні твори треба писати. Видавши цінну працю начальника штабу своєї дивізії, Братство кол. вояків 1. УД УНА не тільки причинилося до висвітлення воєнної історії своєї формації, але й дало цінний вклад в українську воєнно-історичну літературу, про яку не можна сказати, що вона багата в аналітичні і синтетичні праці. На історію української армії в 1917-1920 роках чи на історію Української Повстанської Армії (УПА), що була б подібною до історії дивізії «Галичина» авторства майора Гайке, доведеться ще й далі чекати.
Автором цієї праці є майор генерального штабу, Вольф-Дітріх Гайке, який від січня 1944 року і до кінця війни був начальником штабу дивізії «Галичина». З воєнно-історичної точки погляду, майор Гайке, старшина генерального штабу німецької армії, а не німецької поліції чи СС, був найкомпетентнішою особою, щоб написати воєнну історію Дивізії. Для цього він покористувався не тільки своєю пам'яттю, але і зацілілими документами, як теж воєнно-історичною літературою, німецькою та російською. Він написав свою працю німецькою мовою, а з передмови В. Кубійовича знаємо, що в українському виданні німецький текст скорочено і пропущено певні розділи про деякі важливі політичні аспекти дивізії «Галичина». Насувається думка, що варто видати повний текст праці майора Гайке німецькою
мовою. Така книга не тільки була б важливим причинником до висвітлення історії українського народу в роки другої світової війни (історія Дивізії була частиною цієї історії), але допомогла б спростувати не одну леґенду, що про Дивізію курсують ще в західному світі з ласки Москви. Ось недавно на передачі баварської телевізії далі говорили про участь Дивізії в придушенні варшавського повстання, дарма, що в німецькій воєнно-історичній літературі є науковий твір, який документально спростовує леґенди про участь українців, у тому й Дивізії, в придушенні цього повстання (пор. Hans v. Krannhals, Der Warschauer Aufstand 1944. Frankfurt a/M, 1964).
За псальмопівцем можна сказати (Псалом 52, 4-6), що баварська телевізія «любить зло більше, ніж добро, а брехню більше, ніж правду», але це ствердження не звільняє нас від повсякчасного спростування брехні, тим більше, що ми знаємо, хто є брехуном і «батьком лжі».
Вольф-Дітріх Гайке, людина з академічною військовою освітою, написав воєнну історію Дивізії, якої був начальником штабу і, якої єдиним недоліком було те, що вона запізно з'явилася на полі Східної Европи. Якби Гітлер не йшов був на Схід з божевільними теоріями про «унтерменшів» чи теж про «равм оне фольк» (простір без людей), а послухав був своїх генералів і шефа розвідки адмірала Канаріса та приступив був до формування таких дивізій уже в 1941 році, історія була б покотилася іншими шляхами. Але ними вона покотитись не могла, бо гітлеризм не міг бути іншим, ніж був. Творення української Дивізії було запізнене на кілька років, але й так Гітлер нічого не знав про це і дурів зі злости в своїй головній квартирі, коли довідався десь під кінець березня 1945 року про існування Дивізії. До речі, його тодішні зневажливі вислови про східно-галицькі полки австро-угорської армії заперечують численні згадки про бравуру цих полків (наприклад, 15-го Тернопільського полку піхоти, ОВА, том VII, ст. 293) в офіційній «Історії останньої війни Австро-Угорщини», яка появилася у Відні й була закінчена вже за гітлерівських часів. Коли згадуємо про це, то тільки тому, що варто було б знати, хто цьому Гітлеровї піддавав послідовно фальшиві інформації про українців? Чи то був Борман?
Книга складається з передмови В. Кубійовича й автора, чотирнацятьох розділів і кінцевих висновків, документів, схем воєнного складу Дивізії в 1943-1944 і 1944-1945 роках, декларації Українського Націоналнього Комітету під проводом ген. Павла Шандрука, резюме книги німецькою та англійською мовами і покажчик імен, осель, військових з'єднань і військових ступнів. Про початки Дивізії написав розділ В. Кубійович (передрук статті у «Вістях» 1. УД УНА). Книга майора Гайке заслуговує на те, щоб бути на полиці кожного кол. старшини й вояка УД, а також і кожного свідомого українця.
Передруковано за щоденником "Америка"
Вольф-Дітріх Гайке. Українська Дивізія «Галичина»: Історія формування бойових дій у 1943-45 рр. Передмова В. Кубійовича. Записки НТШ т. 188. Праці історично-філологічної секції. Вид. НТШ, Торонто, 1970, 277 ст.
Понад чверть століття мусіла чекати УД «Галичина» на появу своєї воєнної історії. Заходами Братства кол. вояків 1-ої УД УНА появилась ця історія, яку написав Вольф-Дітріх Гайке, в формі, що заслуговує на повне признання. Українська воєнно-історична література збагатилася на твір, який залишиться зразком, як історичні твори треба писати. Видавши цінну працю начальника штабу своєї дивізії, Братство кол. вояків 1. УД УНА не тільки причинилося до висвітлення воєнної історії своєї формації, але й дало цінний вклад в українську воєнно-історичну літературу, про яку не можна сказати, що вона багата в аналітичні і синтетичні праці. На історію української армії в 1917-1920 роках чи на історію Української Повстанської Армії (УПА), що була б подібною до історії дивізії «Галичина» авторства майора Гайке, доведеться ще й далі чекати.
Автором цієї праці є майор генерального штабу, Вольф-Дітріх Гайке, який від січня 1944 року і до кінця війни був начальником штабу дивізії «Галичина». З воєнно-історичної точки погляду, майор Гайке, старшина генерального штабу німецької армії, а не німецької поліції чи СС, був найкомпетентнішою особою, щоб написати воєнну історію Дивізії. Для цього він покористувався не тільки своєю пам'яттю, але і зацілілими документами, як теж воєнно-історичною літературою, німецькою та російською. Він написав свою працю німецькою мовою, а з передмови В. Кубійовича знаємо, що в українському виданні німецький текст скорочено і пропущено певні розділи про деякі важливі політичні аспекти дивізії «Галичина». Насувається думка, що варто видати повний текст праці майора Гайке німецькою
мовою. Така книга не тільки була б важливим причинником до висвітлення історії українського народу в роки другої світової війни (історія Дивізії була частиною цієї історії), але допомогла б спростувати не одну леґенду, що про Дивізію курсують ще в західному світі з ласки Москви. Ось недавно на передачі баварської телевізії далі говорили про участь Дивізії в придушенні варшавського повстання, дарма, що в німецькій воєнно-історичній літературі є науковий твір, який документально спростовує леґенди про участь українців, у тому й Дивізії, в придушенні цього повстання (пор. Hans v. Krannhals, Der Warschauer Aufstand 1944. Frankfurt a/M, 1964).
За псальмопівцем можна сказати (Псалом 52, 4-6), що баварська телевізія «любить зло більше, ніж добро, а брехню більше, ніж правду», але це ствердження не звільняє нас від повсякчасного спростування брехні, тим більше, що ми знаємо, хто є брехуном і «батьком лжі».
Вольф-Дітріх Гайке, людина з академічною військовою освітою, написав воєнну історію Дивізії, якої був начальником штабу і, якої єдиним недоліком було те, що вона запізно з'явилася на полі Східної Европи. Якби Гітлер не йшов був на Схід з божевільними теоріями про «унтерменшів» чи теж про «равм оне фольк» (простір без людей), а послухав був своїх генералів і шефа розвідки адмірала Канаріса та приступив був до формування таких дивізій уже в 1941 році, історія була б покотилася іншими шляхами. Але ними вона покотитись не могла, бо гітлеризм не міг бути іншим, ніж був. Творення української Дивізії було запізнене на кілька років, але й так Гітлер нічого не знав про це і дурів зі злости в своїй головній квартирі, коли довідався десь під кінець березня 1945 року про існування Дивізії. До речі, його тодішні зневажливі вислови про східно-галицькі полки австро-угорської армії заперечують численні згадки про бравуру цих полків (наприклад, 15-го Тернопільського полку піхоти, ОВА, том VII, ст. 293) в офіційній «Історії останньої війни Австро-Угорщини», яка появилася у Відні й була закінчена вже за гітлерівських часів. Коли згадуємо про це, то тільки тому, що варто було б знати, хто цьому Гітлеровї піддавав послідовно фальшиві інформації про українців? Чи то був Борман?
Книга складається з передмови В. Кубійовича й автора, чотирнацятьох розділів і кінцевих висновків, документів, схем воєнного складу Дивізії в 1943-1944 і 1944-1945 роках, декларації Українського Націоналнього Комітету під проводом ген. Павла Шандрука, резюме книги німецькою та англійською мовами і покажчик імен, осель, військових з'єднань і військових ступнів. Про початки Дивізії написав розділ В. Кубійович (передрук статті у «Вістях» 1. УД УНА). Книга майора Гайке заслуговує на те, щоб бути на полиці кожного кол. старшини й вояка УД, а також і кожного свідомого українця.
Передруковано за щоденником "Америка"
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар