Роман Крохмалюк
З початком 1943 року, провідник вишколу німецької молоді ("Гітлер Юґенд") Зіґфрід Нікель, предложив головному командуванню німецьких збройних сил свій плян, заступити німецьких вояків, що обслуговували протилетунську артилерію на терені Німеччини та окупованих країнах Европи, відповід-
Табір українських юнаків в Мальті. (Каринтія)
"Лекція орудування крісом".
но вишколеними хлопцями у віці 15 до 17 літ. Вони мали б теж виконувати зв'язані з цим операціями допомічні праці, як доставу амуніції для зенітної артилерії, обслугу прожекторів, підслухових апаратів тощо. У цей спосіб велика кількість німецьких вояків могла б бути вжита по короткому перешколенні на фронтах, де брак свіжих дивізій давався уже сильно відчувати.
Плян полковника Нікеля показався у практиці дуже добрий. Німецька молодь скоро привчалася воєнного діла і заступила в коротці у протилетунській обороні німецьких вояків. Коли однак німецьку молодь почали вже з початком 1944 року покликувати у віці 17 літ до регулярної військової служби, німці почали заступати її молоддю з окупованих країв Европи, причому набір ненімецької молоді мав бути переведений на підставі добровільних зголошень.
З початком 1944 року переведено було за згодою центральних комітетів Латвії та Естонії набір хлопців і дівчат до протилітунської оборони. Лотиші та естонці, провіривши, що большевики посуваючись на східньому фронті вперід, включають насильно молодь із свіжоокупованих земель до червоної армії, та висилають її без військового вишколу на фронт, радо дали свою згоду. У короткому часі виїхала їхня молодь разом з учителями-опікунами до Німеччини на службу при відділах протилітунської оборони.
Укоротці виявилось, що кількість цієї молоді не вистачальна і німці перевели набір молоді на Литві і Білорусі а опісля звернули свою увагу на українські землі.
Проф. В. Кубійович як голова Українського Центрального Комітету та деякі його референти поставилися до набору нашої молоді до юнацтва негативно*) та по довших нарадах окремо в тій ціли скликаній громадській колегії, що складалась з 16-ти членів, рішено було дати згоду на набір молоді до юнацтва, за принципом добровільних зголошень.
У міжчасі воєнні дії на східному фронті випередили вс пляни та наради УЦК в цій важливій справі. Коли громадська колегія повзяла своє рішення, штаб полк. Нікеля мав уже два вишкільні табори з українськими юнаками, а саме в Переворську в Галичині та в Мальті в Каринтії.
Назначений проф. Кубійовичем на керманича Відділу Молоді, заступати справи юнаків перед німецькими чинниками, учитель 3. Зелений мав разом із своїми співробітниками повні руки роботи. Перш за все треба було підшукати духовників обох віросповідань, вчителів для поодиноких таборів, та нав'язати з юнаками і проводами таборів зв'язки.
З українських юнаків тільки не ціла тисяча була приділена до літунських формацій, де вони працювали в протилітунській обороні. Переважаюча більшість попала на працю до літунських варстатів та фабрик зброї. Закінчивши 18 років, юнаки мали право перейти до 1-ої УД УНА.
Маючи це на увазі німці призначили один з найкращих вишкільних таборів німецької молоді, що находився в місцевості Мальта в Каринтії для вишколу українських юнаків, майбутніх вояків 1-ої УД УНА. У цьому таборі німецька молодь діставала військовий передвишкіл і тому цей табір мав назву "Табір Військової Справности".
Українські юнаки приїхали в число 239**) до табору Мальта 10 липня 1944 року. Відділ Опіки над Молоддю вислав 22 липня 1944 р. двох учителів-опікунів, що ними були: Ковалисько Антін — директор торговельної школи у Львові та Керницькнй Іван — гімназійний учитель зі Стрия.
Більшість юнаків у таборі Мальта походила з Галичини, декілька тільки з Волині, Буковини та Центральних Земель України. Між юнаками переважали учні середніх шкіл, хоча були теж такі, що мали лиш кілька кляс народньої школи. 3-го серпня 1944 року/ приїхав до табору, присланий головним духовником 1-ої УД УНА о. д-ром В. Лабою, о. Омелян Камінський, якого однак вже по чотирьох тижнях відкликано до Дивізії.
Місцевість Мальта находилася в Каринтії у гірському пасмі Високих Татрів, на висоті 870 метрів над поземом моря. Положений в долині над рікою Мальтою, табір окружений горами, з яких сотні метрів спадали вниз малі шумливі водоспади. Перед Другою світовою війною місцевість Мальта належала до найкращих курортів Австрії, який по прилученні Австрії до Німеччини замінено на вишкільний табір німецької молоді.
Командиром табору був професійний провідник німецької молоді, старшина зброї СС — Шілє. Його штаб складався з чотирьох німецьких інструкторів та адміністраційної обслуги. Всі вони ставились до українських юнаків прихильно і коректно, причому держали строгу військову дисципліну. Тому, що не всі розуміли німецьку мову, до помочі інструкторам відряджено було з Дивізії кілька наших вояків. Це були: Винницький Антін, Диба Григорій, Макар Зенон, Мигаль Володимир та Смук Василь. Юнаки були приміщені в привітних чистих бараках. Харчі були вистачаючі. Юнаки мали до диспозиції вигідні вмивальні та душі з зимною і гарячою водою.
Вчителі А. Ковалисько та І. Керницький вчили українську та німецьку мови, історію, географію та спів. Юнаки звикли скоро до військової дисципліни а з цим вислід навчання військових предметів як теж і предметів що їх викладали наші вчителі, був дуже добрий. Юнакам проходив кожний день скоро і цікаво, завдяки різноманітній програмі, бо лекції що їх проводили наші вчителі, чергувалися з різними військовими дисциплінами.
Вишкіл юнаків у таборі Мальта тривав від 10 липня до 30 вересня 1944 року. Дня 1-го жовтня юнаки від'їхали до вишкільного табору 1-ої УД УНА в Нойгаммері.
Багато юнаків, учасників цього так мало відомого у нас вишкільнбго табору Мальта, находимо сьогодні на еміґрації. Пройшовши тверду військову школу в 1-ій УД УНА, загартовані в боях, вони займають сьогодні в країнах свого поселення різні поважні становиша. Поміж, ними находимо, шоб згалати тільки кількох — свяшеника Української Помісної Католицької Церкви о. мітрата М. Бутринського (Чікаґо) інженера В. Кізиму (Дітройт), далі голову станиці кол. вояків І УД в Клівленді Лева Кусяку, та декілька промисловців і професіоналістів, що живуть і працюють в Канаді та США.
_______________
* Гляди: З.Зелений, "Українське Юнацтво у Вирі Другої Світової війни", стр. 6.
** Детто, сторінка 62. Подано помилково цифру 200 юнаків в Мальті. Повний список юнаків табору, в Мальті находиться в автора повищої статті.
Плян полковника Нікеля показався у практиці дуже добрий. Німецька молодь скоро привчалася воєнного діла і заступила в коротці у протилетунській обороні німецьких вояків. Коли однак німецьку молодь почали вже з початком 1944 року покликувати у віці 17 літ до регулярної військової служби, німці почали заступати її молоддю з окупованих країв Европи, причому набір ненімецької молоді мав бути переведений на підставі добровільних зголошень.
З початком 1944 року переведено було за згодою центральних комітетів Латвії та Естонії набір хлопців і дівчат до протилітунської оборони. Лотиші та естонці, провіривши, що большевики посуваючись на східньому фронті вперід, включають насильно молодь із свіжоокупованих земель до червоної армії, та висилають її без військового вишколу на фронт, радо дали свою згоду. У короткому часі виїхала їхня молодь разом з учителями-опікунами до Німеччини на службу при відділах протилітунської оборони.
Укоротці виявилось, що кількість цієї молоді не вистачальна і німці перевели набір молоді на Литві і Білорусі а опісля звернули свою увагу на українські землі.
Проф. В. Кубійович як голова Українського Центрального Комітету та деякі його референти поставилися до набору нашої молоді до юнацтва негативно*) та по довших нарадах окремо в тій ціли скликаній громадській колегії, що складалась з 16-ти членів, рішено було дати згоду на набір молоді до юнацтва, за принципом добровільних зголошень.
У міжчасі воєнні дії на східному фронті випередили вс пляни та наради УЦК в цій важливій справі. Коли громадська колегія повзяла своє рішення, штаб полк. Нікеля мав уже два вишкільні табори з українськими юнаками, а саме в Переворську в Галичині та в Мальті в Каринтії.
Назначений проф. Кубійовичем на керманича Відділу Молоді, заступати справи юнаків перед німецькими чинниками, учитель 3. Зелений мав разом із своїми співробітниками повні руки роботи. Перш за все треба було підшукати духовників обох віросповідань, вчителів для поодиноких таборів, та нав'язати з юнаками і проводами таборів зв'язки.
З українських юнаків тільки не ціла тисяча була приділена до літунських формацій, де вони працювали в протилітунській обороні. Переважаюча більшість попала на працю до літунських варстатів та фабрик зброї. Закінчивши 18 років, юнаки мали право перейти до 1-ої УД УНА.
Маючи це на увазі німці призначили один з найкращих вишкільних таборів німецької молоді, що находився в місцевості Мальта в Каринтії для вишколу українських юнаків, майбутніх вояків 1-ої УД УНА. У цьому таборі німецька молодь діставала військовий передвишкіл і тому цей табір мав назву "Табір Військової Справности".
Українські юнаки приїхали в число 239**) до табору Мальта 10 липня 1944 року. Відділ Опіки над Молоддю вислав 22 липня 1944 р. двох учителів-опікунів, що ними були: Ковалисько Антін — директор торговельної школи у Львові та Керницькнй Іван — гімназійний учитель зі Стрия.
Більшість юнаків у таборі Мальта походила з Галичини, декілька тільки з Волині, Буковини та Центральних Земель України. Між юнаками переважали учні середніх шкіл, хоча були теж такі, що мали лиш кілька кляс народньої школи. 3-го серпня 1944 року/ приїхав до табору, присланий головним духовником 1-ої УД УНА о. д-ром В. Лабою, о. Омелян Камінський, якого однак вже по чотирьох тижнях відкликано до Дивізії.
Місцевість Мальта находилася в Каринтії у гірському пасмі Високих Татрів, на висоті 870 метрів над поземом моря. Положений в долині над рікою Мальтою, табір окружений горами, з яких сотні метрів спадали вниз малі шумливі водоспади. Перед Другою світовою війною місцевість Мальта належала до найкращих курортів Австрії, який по прилученні Австрії до Німеччини замінено на вишкільний табір німецької молоді.
Командиром табору був професійний провідник німецької молоді, старшина зброї СС — Шілє. Його штаб складався з чотирьох німецьких інструкторів та адміністраційної обслуги. Всі вони ставились до українських юнаків прихильно і коректно, причому держали строгу військову дисципліну. Тому, що не всі розуміли німецьку мову, до помочі інструкторам відряджено було з Дивізії кілька наших вояків. Це були: Винницький Антін, Диба Григорій, Макар Зенон, Мигаль Володимир та Смук Василь. Юнаки були приміщені в привітних чистих бараках. Харчі були вистачаючі. Юнаки мали до диспозиції вигідні вмивальні та душі з зимною і гарячою водою.
Вчителі А. Ковалисько та І. Керницький вчили українську та німецьку мови, історію, географію та спів. Юнаки звикли скоро до військової дисципліни а з цим вислід навчання військових предметів як теж і предметів що їх викладали наші вчителі, був дуже добрий. Юнакам проходив кожний день скоро і цікаво, завдяки різноманітній програмі, бо лекції що їх проводили наші вчителі, чергувалися з різними військовими дисциплінами.
Вишкіл юнаків у таборі Мальта тривав від 10 липня до 30 вересня 1944 року. Дня 1-го жовтня юнаки від'їхали до вишкільного табору 1-ої УД УНА в Нойгаммері.
Багато юнаків, учасників цього так мало відомого у нас вишкільнбго табору Мальта, находимо сьогодні на еміґрації. Пройшовши тверду військову школу в 1-ій УД УНА, загартовані в боях, вони займають сьогодні в країнах свого поселення різні поважні становиша. Поміж, ними находимо, шоб згалати тільки кількох — свяшеника Української Помісної Католицької Церкви о. мітрата М. Бутринського (Чікаґо) інженера В. Кізиму (Дітройт), далі голову станиці кол. вояків І УД в Клівленді Лева Кусяку, та декілька промисловців і професіоналістів, що живуть і працюють в Канаді та США.
* Гляди: З.Зелений, "Українське Юнацтво у Вирі Другої Світової війни", стр. 6.
** Детто, сторінка 62. Подано помилково цифру 200 юнаків в Мальті. Повний список юнаків табору, в Мальті находиться в автора повищої статті.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар