ПАВЛО ДУБРІВНИЙ, сотник Армії УНР

                     З Павлом Дубрівним — хорунжим Сірої Бриґади — познайомився я в таборі для полонених Армії УНР в  Каліші.

                     Павло Дубрівний народився 14 січня 1894 р. в Синявці на Чернігівщині. Життя у таборі було дуже тяжке. Старшини і вояки дуже голодували так, що табори називали "таборами смерти". У тих таборах багато українських вояків померло. Все ж і в цей тяжкий час полонені старшини старалися використати час для науки і розваги і в таборі організували загальноосвітні курси, а навіть і таборову гімназію. Стан такий тривав майже два роки, до часу, як дійшла до нас вістка, що в Празі зорганізувався Український Комітет, який опікувався і допомагав втікачам і студентам. Тоді з табору почали переважно старшини легально або нелегально, які тоді казалося "на зелену візу", виїздити  до  Чехо-Словаччини.

                     Тоді і Павло Дубрівний разом із полк. Василем Проходою перейшли нелегально до Чехо-Словаччини. Там П. Дубрівний вступив на матуральні курси, щоби доповнити середню освіту і мати змогу вписатися до Української Господарської  Академії у Подєбрадах.

                     Студенти діставали стипендію від чеського уряду. По закінченні матуральних курсів у 1923 р. П. Дубрівний вписався на Агрономічний відділ Господарської Академії, яку і закінчив з дипломом. інженера-агронома у 1928 р.

                     По закінченні студій переїхав. Ц„ Дурівний до Львова, де працював у Т-ві "Сільський Господар" як редактор журналу "Сільський Господар". Коли з браку фінансів почалася там редукція працівників, П. Дубрівний переїжджає на працю до філії "С. Г." у Яворові, опісля до Калуша, де, як повітовий агроном, розвиває широку діяльність серед господарів і господинь та найбільше уваги присвячує, вихованню хлопців і дівчат при "Хліборобському Вишколі Молоді. У 1939 р., коли большевики зайняли Галичину, Дубрівний залишається на свойому пості, однак у 1944 р. в час відступу німецької армії, так як і багато української інтеліґенції, виїжджає враз з родиною, на захід.   

                    Опинившись у Німеччині в таборі Байройті, включається в освітню працю на різних курсах; які тоді велися у таборі, а також як лектор доїздив на виклади в УТГІ в Реґенсбурзі.
Переїхавши до Америки, крім заробітньої праці на прожиток, працює в УВАН і в НТШ в Нью-Йорку, активний в ОбВУА як і також в Т-ві Українських Інженерів у Філадельфії і один рік був головою того ж Т-ва.

                   У 1961 році разом з кількома ініціяторами почав працювати над зібранням матеріялів для видання споминів про працю Т-ва "Сільський Господар" у Львові. Вислідом їхньої праці у 1970 р. вийшла друком Книжка-Збірник на 600 сторінок друку під назвою: КРАЙОВЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО "сільський господар" 1899 — 1944. Крім цього, Дубрівський включився в працю Т-ва Подєбрадців і Утгівців (УТГІ — УГА), а також прийняв на себе обов'язок розповсюджувати видання УТГІ, що виходили в Мюнхені.

                   У 1972 р. разом з Колеґією, як редактор, опрацьовує "Ювілейний Бюлетень Т-ва Абсольвентів УГА — УТГІ".

                   Ректорат УТГІ наділив П. Дубрівного за його працю титулом професора.

                   Як вояк-хорунжий брав з Армією УНР участь у Першому Зимовому Поході і був наділений Залізним Хрестом та піднесений до ступня сотника.

                    Помер 10 липня м. р., а 13 липня, був похований на Українському Православному Цвинтарі в Савт Бавнд Бруку.


Інж.  Макар  Каплистий