СПРАВА ДИВІЗІЇ 1945 Р. В ІТАЛІЇ

           
                   З дискусії на Потсдамській Конференції Трумана, Черчіля і Сталіна та їх делегацій. (За журналом "Международная Жизнь", березень 1966 р.)     

З шостого засідання 22 липня 1945 р.

                  Під кінець засідання в тексті за стенограмою або за скороченим змістом сказано ось що:

                  (Після того совєтська делегація повідомила про табір совєтських полонених в Італії. Вона сказала, що справа йде про табір під бритійською контролею ч. 5 в районі міста Чезінатіка, де находяться головно українці. Совєтська делегація повідомила, що спочатку бритійська влада заявила була про те, що в таборі тримають 150 людей, але тоді, коли совєтський представник відвідав цей табір, то виявилось, що там є 10 тисяч українців, з яких англійське командування склало цілу дивізію. Було зорганізовано 12 полків, в тому числі полк зв'язкових і батальйон саперів. Офіцерський склад був назначений головно з колишніх петлюрівців, які раніш находились на командних постах у німецькій армії. Совітська делегація накінці вказала, що при появі совітського офіцера в таборі 625 людей заявило бажання негайно повернутись в совітський союз).                                                                   

                 Відтак відбувся короткий діялог між Черчілем а Сталіном. Його подаємо дослівно:

                 ЧЕРЧІЛЬ. Ми вітаємо всякі спостереження з вашої сторони. Я зажадав спеціяльний рапорт телефоном. Можливо, що там було багато поляків.

                 СТАЛІН. Ні, там були тільки українці, совітські громадяни (сказано: піддані).

                 ЧЕРЧІЛЬ. Коли ж то приблизно трапилось?

                 СТАЛІН. Ми сьогодні дістали телеграму, а трапилось це останніми місяцями.

                 ЧЕРЧІЛЬ. Я нічого досі про це не чув.

                 (ТРУМАН замикає засідання).

З восьмого засідання 24 липня 1945 р.

                 Майже під кінець цього засідання відбулась дещо довша розмова про ту саму справу:

                 ЧЕРЧІЛЬ. В кількох словах ситуація в цьому таборі ось така: Дійсно, в цьому таборі находиться 10 тисяч людей. Та треба тямити, що ми тільки що взяли до полону 1 мільйон людей. Тими 10-ма тисячами займається тепер совітська місія в Римі і ця місія має вільний вступ до табору. Повідомлено, що особи, які є в таборі, це головно українці, які не являються совітськими громадянами. В цьому таборі мається також деяка кількість поляків, які, наскільки ми могли ствердити, жили в кордонах Польщі 1939 року. 665 осіб бажають вернутись до Совітського Союзу, і робляться заходи для їх відправки. Ми готові передати також усіх других, які побажають вернутись. 
                                                                             
                 Тих 10 тисяч людей піддались майже як суцільна військова одиниця, і ми зберегли її в тому ж виді, під командою її власних командирів, виключно з причин адміністративних. Ми були б раді, коли б генерал Голіков скерував свої скарги до фельдмаршала Александра або в його штаб.

                  АЛЕКСАНДЕР. Я нічого не можу додати до того, що сказав тут премієр-міністер. Я хочу, щоби всім тут приявним було відомим, що я завжди залишав русским представникам в Італії повну свободу рухів, а також кожну можливість побачити те, чого вони хотять. І я вважаю, що ця поведінка є слушна тому, що тоді, коли в наших руках находиться більша кількість русских салдат, поради відповідальних русских представників можуть виявитись для нас дуже корисними. Я думаю, що — якщо генераліссімус з тим згоден — я буду продовжувати поведінку в тому самому дусі, так як досі.

                  СТАЛІН. Ми зобов'язані в таких випадках згідно з нашим домовленням виявляти взаїмну собі поміч і не ставити перешкод громадянам повертатись на "родіну" (наші лапки — В. Н.), а навпаки — помагати їм у тому.

                   ЧЕРЧІЛЬ. Якщо ваш представник пришле генерала або прийде сам у штаб по цьому питанні, то буде все, що потрібне, зроблене.       

                    СТАЛІН. Добре. Я вважаю це питання вичерпаним.



                                                                                                              Переклав В. Несторович