Огляди, рецензії
Генерал Павло Шандрук, погодившись обняти пости голови Українського Національного Комітету (УНК) й командувача Української Національної Армії (УНА), не уявляв собі, з ким він матиме до діла на своїй небезпечній та трудній дорозі. Це описує Ярослав Середницький у книзі Генерал Павло Шандрук та антигітлерівська військова опозиція ("Невідома Україна мілітарна", В-во "Мандрівець", Тернопіль, 2014).
Першим завданням, яке поставив перед собою ген. Шандрук, було згуртувати в УНА українські частини в німецьких збройних силах і зберегти їх перед видачею до СРСР.
Ярослав Середницький застосував особливий підхід у своїй книзі. Він описав найперше військову діяльність ген. Шандрука, а окремі розділи присвятив тим воєнним високим німецьким командирам, з якими ген. Шандрук був у безпосередньому зв'язку, або які мали відношення до творення українських зокрема та східноевропейських військових з'єднань взагалі. Гітлер був проти творення такого війська, бо вважав, що вони у свій час звернуть зброю проти німців. Гітлер щойно в квітні 1942 року дозволив на використання козаків і кавказців в боротьбі проти партизанів і на фронті. Однак Вермахт уже на початку східної кампанії творив такі відділи з військовополонених чи взагалі з місцевого населення.
Ярослав Середницький при тій нагоді теж досить докладно описує бойові дії на території СРСР, подаючи назви місцевостей частин та командирів і деякі схеми. Ось оці особи у його книзі:
Штандартенфюрер д-р Фріц Арльт. Був керівником бюра добровольців Сходу при Головному управлінні військ СС. Він разом з генералом Отто Вехтером був основою творення УНА. Вони супроводжували ген. Шандрука в нарадах з німцями, а згодом були на фронті. Взяли участь у присязі Дивізії українському народові. Арльт взяв участь з поручником Любомиром Макарушкою в переговорах з англійською армією щодо капітуляції Дивізії як перекладач.
Генерал-фельдмаршал Фердинард Шьорнер. Командувач групи армій „Центр", прийняв пропозицію ген. Шандрука включити 2-гу Українську дивізію УНА (Протипанцерну бригаду „Вільна Україна" під командою полк. Петра Дяченка) у свою групу. Ген. Шандрук разом з д-ром Арльтом зустрівся з ним в його квартирі. Також з ген. Гіацинтом фон Штравхвітцом, якого прозивали „танковим графом" і який прийняв бриґаду Дяченка. Він обіцяв мати на особливій увазі бригаду, однак під кінець війни важко було контролювати фронтові дії.
Професор і зондерфюрер Абверу Вернер Маркерт. Знавець Східної Европи, погляди якого відрізнялися від офіційної політики Гітлера й його підручних на зразок жорстокого комісара України Коха. Проф. Маркерт грав особливу ролю в українських справах, починаючи від ОУН(б). З ним зустрівся ген. Шандрук в дорозі до Дивізії та вони обговорили творення УНА. На цій зустрічі був теж о. Іван Гриньох, представник Української Головної Визвольної Ради.
Райхсміністер д-р Ґеорґ Ляйбрандт. Народжений в сім'ї багатого землевласника біля Одеси. У 1919 році переїхав до Німеччини. Під час війни працював у Міністерстві східних земель Німеччини й відстоював українські справи.
Професор Ґеогард фон Менде. Народився в Ризі 1904 року. З приходом більшовиків у 1918 році розстріляли його батька як „буржуя". Матері вдалося втекти до Німеччини. Підтримував творення УНА.
З Ляйбрандтом і Менде ген. Шандрук не мав особистих зустрічей. Вони співпрацювали з д-ром Арльтом.
В книзі подана використана література - 177 позицій.
Роман КОЛІСНИК
Генерал Павло Шандрук, погодившись обняти пости голови Українського Національного Комітету (УНК) й командувача Української Національної Армії (УНА), не уявляв собі, з ким він матиме до діла на своїй небезпечній та трудній дорозі. Це описує Ярослав Середницький у книзі Генерал Павло Шандрук та антигітлерівська військова опозиція ("Невідома Україна мілітарна", В-во "Мандрівець", Тернопіль, 2014).
Першим завданням, яке поставив перед собою ген. Шандрук, було згуртувати в УНА українські частини в німецьких збройних силах і зберегти їх перед видачею до СРСР.
Ярослав Середницький застосував особливий підхід у своїй книзі. Він описав найперше військову діяльність ген. Шандрука, а окремі розділи присвятив тим воєнним високим німецьким командирам, з якими ген. Шандрук був у безпосередньому зв'язку, або які мали відношення до творення українських зокрема та східноевропейських військових з'єднань взагалі. Гітлер був проти творення такого війська, бо вважав, що вони у свій час звернуть зброю проти німців. Гітлер щойно в квітні 1942 року дозволив на використання козаків і кавказців в боротьбі проти партизанів і на фронті. Однак Вермахт уже на початку східної кампанії творив такі відділи з військовополонених чи взагалі з місцевого населення.
Ярослав Середницький при тій нагоді теж досить докладно описує бойові дії на території СРСР, подаючи назви місцевостей частин та командирів і деякі схеми. Ось оці особи у його книзі:
Генерал Ернст Кьосторінґ. Народився в Москві, був офіцером російської армії до Першої світової війни, згодом в Райхсвері Німеччини. У Другій, крім різних доручень, був Генералом Добровольчих східних військ, яких нараховувано близько мільйона. Усе це творилося без відома Гітлера. Сказав ген. Шандруку в особистій розмові, що Гітлер дурень.
Штандартенфюрер д-р Фріц Арльт. Був керівником бюра добровольців Сходу при Головному управлінні військ СС. Він разом з генералом Отто Вехтером був основою творення УНА. Вони супроводжували ген. Шандрука в нарадах з німцями, а згодом були на фронті. Взяли участь у присязі Дивізії українському народові. Арльт взяв участь з поручником Любомиром Макарушкою в переговорах з англійською армією щодо капітуляції Дивізії як перекладач.
Генерал-фельдмаршал Фердинард Шьорнер. Командувач групи армій „Центр", прийняв пропозицію ген. Шандрука включити 2-гу Українську дивізію УНА (Протипанцерну бригаду „Вільна Україна" під командою полк. Петра Дяченка) у свою групу. Ген. Шандрук разом з д-ром Арльтом зустрівся з ним в його квартирі. Також з ген. Гіацинтом фон Штравхвітцом, якого прозивали „танковим графом" і який прийняв бриґаду Дяченка. Він обіцяв мати на особливій увазі бригаду, однак під кінець війни важко було контролювати фронтові дії.
Професор і зондерфюрер Абверу Вернер Маркерт. Знавець Східної Европи, погляди якого відрізнялися від офіційної політики Гітлера й його підручних на зразок жорстокого комісара України Коха. Проф. Маркерт грав особливу ролю в українських справах, починаючи від ОУН(б). З ним зустрівся ген. Шандрук в дорозі до Дивізії та вони обговорили творення УНА. На цій зустрічі був теж о. Іван Гриньох, представник Української Головної Визвольної Ради.
Райхсміністер д-р Ґеорґ Ляйбрандт. Народжений в сім'ї багатого землевласника біля Одеси. У 1919 році переїхав до Німеччини. Під час війни працював у Міністерстві східних земель Німеччини й відстоював українські справи.
Професор Ґеогард фон Менде. Народився в Ризі 1904 року. З приходом більшовиків у 1918 році розстріляли його батька як „буржуя". Матері вдалося втекти до Німеччини. Підтримував творення УНА.
З Ляйбрандтом і Менде ген. Шандрук не мав особистих зустрічей. Вони співпрацювали з д-ром Арльтом.
В книзі подана використана література - 177 позицій.
Роман КОЛІСНИК
Немає коментарів:
Дописати коментар