КАПІТУЛЯЦІЯ ТРЕТЬОГО РАЙХУ

Василь ШПАРИК    
                                                                                                                                                                      
30 квітня Гітлер покінчив життя самогубством. Своїм наступником призначив адмірала Деніца (Doeniz). Прийнявши на себе командування усіма збройними силами, Деніц вирішив чимшвидше закінчити війну.

2 травня впав Берлін. Адмірал Деніц видав розпорядження, щоб усі армії повсюдно здавалися західним військовим з'єднанням, а висланий ним 3 травня до штабу англійського фельдмаршала Монтґомері командувач військово-морських сил Німеччини адмірал Фрідебурґ повідомив, що його метою є здача в полон трьох армій, які воюють проти росіян, і просив дозволу пропустити біженців через передній край західних військ. Монтґомері відмовився обговорювати здачу в полон на таких умовах.

4 травня адмірал Фрідебурґ повернувся в штаб Монтґомері з пропозицією здати в полон всі німецькі війська в Північній Німеччині, Голляндії і Данії. Оскільки, як вважали, такі пропозиції носили виключно військовий характер, Монтґомері погодився на них.

5 травня в штаб генерала Айзенговера у французькому місті Реймс (Reims) прибув представник від адмірала Деніца з пропозицією про капітуляцію. Генерал зразу ж повідомив про це радянське верховне командування і просив призначити представника на евентуальні переговори з Деніцом. Тут же Айзенговер повідомив, що не прийме будь-яку капітуляцію, якщо вона не буде безумовною капітуляцією. Радянське верховне командування призначило своїм представником генерал-майора Суслопарова.

У той же день у штаб Айзенговера прибув адмірал Фрідебурґ, який мав намір вести переговори. Проте йому було заявлено, що задача зводиться просто до прийняття безумовної капітуляції без будь-яких переговорів. Після цього прибув начальник Головного штабу вермахту (ОКВ) генерал-полковник Йодль (Jodl).

Нарешті Деніц зрозумів необхідність прийняття вимог союзників, і акт про капітуляцію був підписаний Йодлем у присутності, зокрема, представника СРСР генерала Суслопарова, о 2 годині 41 хвилина вранці 7 травня 1945 року. Бойові дії зупинялися опівночі 8 травня.

Після підписання акту про капітуляцію Айзенговер сказав Йодлю: „Ви офіційно і особисто несете відповідальність за дотримання умов капітуляції, також за прибуття німецьких командувачів у Берлін в такий час, який буде назначений російським головним командуванням для оформлення офіційної капітуляції перед урядом СРСР. Все."

Далі Айзенговер згадує: „За умовами підписаного акту про капітуляцію командувачі німецьких збройних мали були прибути до Берліна 9 травня, щоб підписати ратифікацію у російському штабі".

Термін „ратифікація", що означав „затвердженням акту підписаного в Реймсі", було сприйнято радянською стороною зі здивуванням, оскільки вважали, що цим мали на меті принизити вирішальний внесок СРСР у розгром нацистської Німеччини.

9 травня 1945 року о 0 годині 16 хвилин за середньоєвропейським літнім часом делеґація головного штабу збройних сил, очолювана генералом Кейтелем, підписала в Карсгорсті (передмісті Берліна) повторний акт про капітуляцію, офіційно датований 8 травня 1945 року.

Окремо, в різний час було повідомлено про капітуляцію: у Лондоні та Вашинґтоні - 8 травня о 15 год. за Грінвічем; у Москві - 9 травня о 2 год. московського часу.

Звідси і святкування цієї дати окреме: 8 травня - у західних державах; 9 травня - в колишньому СРСР, а тепер - в Росії.

Тільки 9 травня вранці радянське командування офіційно повідомило про підписання в Берліні акту про капітуляцію.