Валентин Могила
12 червня 1943 року, за місяць до битви на Курській дузі, півтори тисячі партизан-ковпаківців виступили з району Сарн на Карпати. Мета походу — «рейкова війна», знищення нафтопромислів і розвиток партизанського руху в Західній Україні. На шляху до гір мінери з’єднання підірвали залізничний міст біля Тернополя. Ковпак не передбачав, що цей вибух визначить подальшу долю всього з’єднання.
Міст був ахіллесовою п’ятою гітлерівців. Припинився рух ешелонів до Східного фронту єдиною дорогою, що забезпечувала його танками, артилерією і боєприпасами. Залізниця пропускала більше сорока составів на добу. Ешелони довелося повертати назад на Львів і Краків, переганяти через Румунію і Бессарабію. Дізнавшись про причину, Гітлер розлютився і наказав рейхсфюреру СС Гіммлеру знищити «банду» Ковпака.
Командування операцією було доручено генералові вермахту Кріґеру — знавцеві гірської війни і карпатського театру ще з часів першої світової війни. Німці вивчили напрям руху з’єднання на Карпатські гори і стежили за ним, з’ясовуючи його сильні й слабкі сторони. У середині рейду вони дали можливість партизанам «розігратися»: на степових просторах розбити свої окремі частини. Кріґер поставив завдання — повністю знищити з’єднання в Карпатах, вважаючи, що в горах воно попаде в пастку. До складу фашистського угруповання ввійшли п’ять полків СС, один гірськострілковий і п’ять батальйонів особливого призначення.
Під щоденним бомбардуванням і обстрілом «мессершміттів» з’єднання ввійшло в гори. Партизани металися кряжами і гірськими стежками Олекси Довбуша, йшли далі в гори, прокладаючи шлях до величезного Поп-Івана і стрункої Говерли. Намагаючись вирватися з кільця, що стрімко звужалося — пастки Кріґера, користуючись картою Карпатських гір 1898 року, Ковпак і Руднєв вирішили розірвати проривом 13-е за числом оточення з’єднання. Напрямок — через Делятин, де розташовувався штаб угруповання Кріґера.
У ніч з 3 на 4 серпня ударна група захопила місто, розгромила штаб Кріґера (генерал чудом уцілів) і оволоділа мостом через Прут. Після виходу із «гірського мішка» всіх рот з’єднання рятівний міст було висаджено в повітря. Однак повністю вислизнути з пастки було не просто. Ковпаківці застосували військову хитрість козаків Дениса Давидова проти військ Наполеона: після сутички розсипатися в усі сторони. З’єднання розбили на шість груп і визначили «зоряні» маршрути відходу із пастки. Через місяць всі групи повернулися туди, звідки починали рейд на Карпати.
У рапорті Ковпака Сталіну від 8 жовтня 1943 року про підсумки Карпатського рейду повідомлялося: знищено 52 залізничних і дорожніх мости, пущено під укіс 19 ешелонів, підірвано 40 нафтовишок і 13 нафтосховищ, убито 3349 солдатів і офіцерів ворога. З’єднання втратило убитими близько 450 партизан — кожного третього...
"День", чч. 298-299
Перші жертви
-
(Зі споминів військового звітодавця Р. Т.) При головному шляху
Львів—Київ, на віддалі може одного кілометра від Бродів, під лісом у затиші
розташований...
5 років тому
Немає коментарів:
Дописати коментар