МАТЕРІЯЛИ ДО 2-ОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Юрій Тис-Крохмалюк

Staatsmaenner und Diplomaten bei Hitler. Zweiter Teil. Vertrauliche Aufzeichnungen ueber Unterredungen mit Vertretern des Auslandes 1942-1944. Herausgegeben und erleatert von Andreas Hillgruber. Frankfurt am Main. 1970.

Частина друга

Державні мужі і дипломати у Гітлера. Тайні записки про розмови з представниками закордону 1942-44. Видання і пояснення Андреа Гільґрубера. Франкфурт/Майн 1970.

Заяви і вислови Гітлера після невдач у роках 1941- 2, як виявили досліди, були "фризовані" і ситуації представлювані неправдиво у користь Німеччини з метою скріпити захитаних невдачами союзників. Видавець пише про це у вступному слові, стверджуючи, що з такої постави Гітлера появлялися з часом противорічні заяви.

Стор. 18. Під натиском совєтських сил збройного спротиву і кількалітні даремні намагання вирішити події на Сході у свою користь, Гітлер мусів реально оцінювати фактор потуги Росії у війні. Постає питання: як Гітлер насправді оцінював і СССР і Сталіна, як свого противника? Він признавав російську мілітарну силу і Сталіна як диктатора над великою державою, яку Гітлер надіявся знищити продовж кількох місяців.

До хорватського посла 14 лютого 1942 р. Гітлер сказав, що жидівсько-російський більшовизм -- це звироднілі бестії, які викинули мільйони людей, переселивши їх на Сибір.

Турецький посол почув від Гітлера на авдієнції 13 липня 1942 р. таке: "Російських вояк дуже добрий. Це не є несподіванкою, бо такий він був у Першій світовій війні. Тепер він діє під впливом сильного фанатизму. Зате несподіваним фактом є, що Росія має незвичайний технічний успіх. Здавалося неможливим, щоб Росія могла випродукувати таку масу військового матеріялу. Теж його якість є добра".

На вершку мнимого успіху й ілюзій перемоги, Гітлер сказав італійському послові 4 вересня 1942 р.: "Російські маси були завжди загрозою для Европи, це ясно, навіть після великих втрат у цій війні. Якщо б Росія напала на Індію, що при хаосі в тій країні легко виконати з успіхом, то Росія зросла б на дальших 300 мільйонів населення".

Стор. 19. "Росія страшний край, говорив Гітлер секретарові фашистівської партії Італії 7 жовтня 1942 р., -- цього не можна оцінити перебуваючи в Україні. Перед Лінінґрадом виглядало усе, як кінець світу, і шкода, що Данте не знав того пекла!" |

Проте 22 квітня 1944 р. висловився перед Муссоліні, що ідеологія фашизму і націонал-соціялізму перетриває більшовизм на Сході. До болгарського принца сказав 18 жовтня 1943 р. "Ніхто не хоче тепер здобувати світ, а тільки оздоровити себе і можливо вдержати те, що війна досі принесла".

Таких міркувань можна зібрати багато, теж спекуляцій замирення з Англією.

Знаходимо теж таку характеристику 1941-2 років війни: 

1. Невдача пляну "Барбаросса" і "бліц-кріґу" довела до упадку цілого воєнного пляну з 40-го року. А плян був: перемогти Росію, загрозити брітанським силам на Близькому Сході, з Афґаністану загрозити Індії, на еспанських і португальських островах і північно-західній Африці створити німецький бастінон проти ЗСА.

Стор. 31. Тим часом велика частина німецьких військ стояла у важких боях в районах Таганроґу, на північ від Азовського моря до озера Ладоґи під Ленінґрадом і на фінляндському фронті.

2. Війна Японії на Тихому океані дає можливість співпраці з Німеччиною.

3. 3 проголошенням війни Америці 11 грудня 1941 р. американці вирішили перше зліквідувати Німеччину.

Стор. 48. Гітлер розмовляє з Антонеску 11 лютого 1942 р. і висловлює думку, що Росія вірила у те, що викінчить німців взимі, як колись Наполеона. Гітлер розповів, ніби так виглядало і той плян Тимошенка міг би був вдатися, як би Гітлер не взяв у свої роки німецьку армію, що опинилася в стані психологічного паралічу з причини духового стану військових командирів, які не доросли були до своїх завдань.

Антонеску, який був на тих нарадах заповів, що незабором змобілізує 700000 вояків. Втрати до 11-12 лютого 1942 р. виносять в румунській армії 5444 старшин (2596 стану) і 130000 підстаршин і стрільців (2306 стану).

Стор. 54. Гітлер признався перед Антонеску, що без пакту Ріббентроп-Молотов Німеччина була б знищена у двофронтовій війні.

Стор. 92. Гітлер переконаний, що Росія готовилася у відповідний для неї час напасти на Німеччину, не прямо, а після агресії на Румунію, Болгарію, Юґославію і Дарданели. У літній офензиві 1942 р. німецькі війська перейшли Дон, а з початком вересня змоторизовані дивізії наблизилися до північних теренів Кавказу, Сталінґраду і коліна Волги. Тоді Гітлер почав передбачувати, що до осені, тобто до 6 тижнів, вирішиться війна на Сході.

В такому настрої прийняв італійського посла Сальфієрі 4 серпня 1942 р. у своїй головній квартирі "Вервольф" біля Вінниці в Україні.

Стор. 99. Фантазуючи про числа дивізій на заході, Гітлер висловив погрозу, що як би брітанці збиралися напасти на західню Европу, він може у кожному місці сконцентрувати впродовж двох годин 16 дивізій.

(Автор додає від себе: "Ці числа -- чиста фантазія! ").

Під кінець жовтня і з початком листопада 1942 р. брітанці мали боєві успіхи в Африці, де теж висадилися американські війська.

Стор. 159. 6 листопада у виду німецького відступу в Африці, Муссоліні сказав до ген. фон Рінтелена: "Вас особисто хочу повідомити про мою опінію, що ми будемо змушені дуже скоро допровадити до сепаратного миру з Росією"!

1 грудня 1942 р. італійський дипломат переповів думку Муссоліні: "Дуче переконаний, що так чи інакше справа війни з Росією, яка не має більше ніякого сенсу, мусить бути скінчена". В тій справі до Гітлера приїхав граф Чіяно. Коли італійський посол почав говорити про замирення з Росією, Гітлер відповів, що ще 1939 р. він запропонував, щоб Москва змінила напрям своєї експансії з Европи на Індію. Але з цього нічого не вийшло. Зате російські війська почали будувати близько кордону 900 летовищ, та вели гігантні приготування до війни, що непокоїло німців.

Стор. 171. Про ці розмови довідалися англосакси, і це їх дуже занепокоїло. Недавно теж Японія запитувала, чи не можна довести до порозуміння з Росією. Але Росія не змінила напряму експансії на Балкани і на захід. Англосакси почали доставляти Москві військові матеріяли до Мурманська і Перської затоки.

Гітлер не погоджувався з проєктами замирення з Москвою: "Тепер є того роду ситуація, що у випадку замирення Росія мала б потрібний їй час на реорганізацію своїх збройних сил, менш-більш пів року. На східньому фронті появилася б нова російська потуга, проти якої мусіла б знову виступити Німеччина. Нема гарантій, що Росія дотримає, мирової умови".

20. 2. 1942. На нараді головного німецького командування і графа Чіяно Гітлер знову повернувся до справи перемир'я. "Схід -- це мілітарна проблема. Впорядкування східньої проблеми ще не назріло. Проте це не буде відтяженням для нас, поки існує російська армія".

Стор. 208. Гітлер пригадав, що коротко перед війною Герінґ запитав, чому ми перецінюємо російську мілітарну потугу. Герінґ думав, що недоцільно перецінювати ворога. Нині вже доказано, що москалі -- це справді єдиний правдивий ворог Німеччини.

(Нотка видавця: З другої сторони, Гітлер був певний, що за кілька місяців знищить Росію).

Стор. 215. На нараді з Антонеску 12 квітня 1943 р. Гітлер подав свої міркування до ситуації на сході: "Кінець війни має дві можливості: повна перемога Німеччини або тотальне знищення. Не так було на Сході у 1918 році, де постала мілітарна порожнеча (вакуум). Тепер на місце того роду порожнечі появилася б несамовита мілітарна потуга більшовизму.

Для неї роки не грають ролі. Як би навіть скласти гнилий компроміс, то це буде тільки відсунення більшовицької небезпеки. Це постійна загроза".

Захоплений у полон один совєтський генерал потвердив, що до листопада 1942 р. втрати совєтського війська виносили забитими, раненими і пропалими (теж у полоні) 11,4 мільйона вояків.

Стор. 216. На цю вістку Гітлер сказав, що німецькі втрати виносять 10 відсотків совєтських.

Стор. 300. 25 липня 1943 р. повалено владу Муссоліні. Гітлер переконаний, що новий уряд готовить уже зміну політики і тому дав наказ військового поготівля.

Стор. 306. Гітлер і Антонеску 2 вересня 1943 р. Гітлер переконує, що Совєтський Союз мусить провалитися у цій війні, бо стоїть зле економічно і не дописує транспорт. Поза тим втрати росіян виносять чотирнадцять і пів мільйона, а німецькі трохи більше, ніж 2 мільйони. Врешті, кожна нація по чотирьох роках війни не є на висоті ані під матеріяльним, ані психологічним оглядом. Котра скоріше втратись нерви - програє.

Гітлер довідався, що в Тегерані Рузвельт дав себе переконати, щоб мешкав у будинку совєтського посольства з причини небезпеки німецького атентату на нього. Там, очевидно, все, що він говорив, підслуховувано.

Стор. 388. 19 березня 1944 р. німецькі війська окупували Мадярщину, а совєтська армія має дальші успіхи. Вмаршом у Мадярщину Гітлер хоче запевнити спільну з мадярами мілітарну акцію без огляду, який буде там уряд.

Стор. 396. У розмові з Антонеску Гітлер повідомив його, що вирішив невідклично наново здобути Україну. Саме ця операція с у підготові. Вона буде готова з весною. Якщо не буде альянтської інвазії на Заході, він відтягне звідти дивізії на східній фронт.

Стор. 397. Оперувати буде літунська потуга "Майстер", яка знищить у совєтському запіллі все, що потрібно. Це є група 500-600 літаків. Хоч війська перемучені, для німців не існує "цурюк",

Стор. 402. А війська втомлені тому, що від липня 1942 р, воюють на східньому фронті. Бракує теж для піхотних дивізій протитанкової зброї. Але тепер зростає боєздатність виставленням свіжих дивізій, а краще озроєння дасть можливість здобути мілітарну ініціятиву.

Стор. 455. Очіма у Гітлера 27 травня 1944 р, Гітлер: "Будемо мати перевагу в літунстві, бо до кінця року продукція виноситиме 6000 літаків, На схід відійшли 5 танкових і 10 піхотних дивізій, але ударна акція покищо не вдалася, бо настала пора дощів, а з тим і болота. Панцерні вози і танки застрягають у болоті, але совєтські танки Т-34 в болоті їдуть! Зате совєтська піхота втратила свою силу з виїмком молодих бригад і з'єднань НКВД.

Стор. 457. СССР має у свому запіллі 200 дивізій, нашті резерви 40 дивізій. Але з заходу пришлемо 30 до 35 і тоді зможемо оперувати. В Італії маємо 45 дивізій і 45 італійських. які трудно вжити. Отже зрада Італії коштує нас 90 дивізій.

Стор. 468. 20 липня 1944 р. Негайно після атентату на Гітлера прилетів до нього Муссоліні. Гітлер вияснив, що це була мала група, яка з німецькою нацією не має нічого спільного і він її викінчить. Далі говорив про кризу на фронті. Вона має дві причини: Перша, це вивінування піхотних дівізій, наприклад, німці не мали масової продукції танків. Тепер почали таку масову продукцію. Подібно є і в інших родах зброї. Коли перед тим німці продукували 80000 рушниць місячно, тепер місячна продукція виносить 240000 і зростає до 300000. Машинові рушниці продукувалися 3500 місячно - тепер 22000 до 30000. Продукція амуніції зросла до 150 мільйонів куль, будуть уже в акції ракетні літаки і ракети. Друга причина це те, що провідні старшини не дописали, що довело до теперішньої кризи. Це змушує його негайно виставити 25 нових дивізій і 10 танкових бригад. Це створює недостачу робітників і він просить дуче, щоб прислав йому добровільних робітників до протилітунських з'єднань для охорони німецької продукції.

Стор. 481. В Нормандії успішною була інвазія альянтських військ, на сході наступив розвал групи армій "Середина" у висліді великої совєтської офензиви в Галичині 13 липня 1944; альянти пробили німецький фронт 31 липня і рушили вглиб Франції, відворот німецьких з'єднань в Італії. Совєтські війська досягли Варшави; 1 серпня початок польського повстання у столиці Польщі.

2 серпня Туреччина зірвала дипломатичні зв'язки з НІімеччиною. На східньому фронті хаотичний відступ німецьких з'єднань на цілому фронті, з вийнятком дивізій групи армій "Південь" на Україні, де відступ проходить зорганізовано.

Стор. 483. 5 серпня нарада у Гітлера; присутні: Кайтель, Ріббентроп, Антонеску. Гітлер повідомляє про обстріл Англії новою зброєю "Фау-1" і згадує про нуклеарну зброю. Треба ще чекати 10-12 місяців, бо ворог до того часу матиме успішну оборону, проти якої ми мусимо мати засіб, як не допустити до успіху тієї оборони. Існують вже різні роди зброї, про які не згадуємо з тої самої причини.

Стор. 485. Далі Гітлер розводиться про час Людендорфа з Першої світової війни і роки після неї. Існували тоді дві групи старшин. Одні абсолютно думали по-німецьки, себто по-пруському, другі наставлені були інтернаціонально, демократично. Ця друга група була проросійська, багато з них були в Росії довгий час, служили в російській армії, вони обстоювали німецько-російську співпрацю. Вони проти націонал-соціялізму.

Від 1941 року вони старалися паралічувати приготування до війни з СССР, робили різні труднощі, саботували розпорядження і накази. Катастрофу в групі "Середина" спричинили зрадливі старшини в штабах, впливаючи на своїх однодумців у ключевих фронтових і штабових позиціях. Але все буде добре.

(Видавець заперечує таку версію заламання фронту і стверджує, що це націонал-соціялістична пропаганда).

Стор. 501. Далі Гітлер пояснив, що, відтягаючи кілька дивізій з Румунії, він не покидає її, але теж і не зможе її боронити. Антонеску пригадав, що Гітлер обіцяв з весною піти на Крим та відкинути більшовиків з України. Гітлер пояснив, що вже почалися приготування до офензиви, але з причини поганої погоди панцерна зброя просто загрузає у болоті. З тих та інших незалежних причин не можна було досі здійснити дані обіцянки.

(Заввага видавця: Очевидно, ніяких приготувань здобути Україну не було, бо до такої операції не було підстав!)

Німці були в той час у повному відступі у Франції.

20 серпня 1944 року почалася офензива на німецьку групу армій "Південь". В районі Могилева оточено 6-ту німецьку армію, а 22 серпня Румунія зірвала союз з Німеччиною і виповіла їй війну. 31 серпня совєтські війська зайняли Букарешт. Несподівано 5 вересня совєтський уряд виповів Болгарії війну. У виду такої ситуації Гітлер був змушений покинути Грецію і почати розбудову укріплень в західній Юґославії. Перемир'я Фінляндії з Росією заключено 19 вересня.

Стор. 508. Мадярський уряд надіявся у виду совєтської офензиви, що західні потуги будуть зацікавлені у скріпленні мадярського спротиву, але так не сталося. Тоді 13 вересня 1944 р. Горті заявив, що буде далі боротися при боці німців до закінчення війни.

На нараді Гітлера з головою хорватської держави говорили про те, що хорвати втратили віру у перемогу та що треба поробити заходи, щоб англійці заняли Хорватію скоріше, як совєтські війська. 

18 вересня Гітлер заповів тотальну мобілізацію німецького народу. Німцями, здібними до військової служби, треба доповнити проріджені дивізії, а на їх місце по фабриках потрібно знайти потрібне число чужинних робітників.

Ген. Кайтель на запитання відповів, що тепер є кризова ситуація в ділянці ручної зброї. Дійшло до того, що суходільним відділам повітряних збройних сил відібрано рушниці, щоб дати їх фронтовим частинам.

Стор. 513. Проте хорвати вимагають зброї для двох новостворених дивізій. Це тому, що козацька дивізія непевна і з наближенням ворога перейде на його сторону, а тепер грабить паселення.

27 жовтня совєтська армія дійшла скорим темпом до передмість Будапешту і не було сил її затримати.

Стор. 520. 4 грудня 1944 р. велися наради з мадярським "фюрером нації" Шалясі і Гітлером, який заявив, що німці є в дефензиві з причини зради союзників. Якщо б не це, то "ми мали б 140 дивізій більше". Криза створилася з тої причини, що перетяжені і вичерпані війська відходять знову на фронт. 8 грудня 1944 р. продовження нарад. Гітлер звітує, що перейде до офензиви на південне крило совєтської армії, а це вповні змінить політичну ситуацію. Офензиву слід почати на весну, щоб на здобутих територіях забезпечити засіви, бо без них запанує голод.

Далі Гітлер пригадує рік 1940, в якому побачив, що брак простору і харчів вимагає опанувати схід. Інакше будуть хар-чеві труднощі і зменшення девіз.

Стор. 525. Оборона Німеччини не вдалася, бо не дописали союзники - европейські народи. Війну треба було перенести за Волгу, Кавказ, Малу Азію і в Африку. Але ці народи не мали до того зрозуміння. Годі було це зреалізувати без союзних 120 дивізій.

На сході у листопаді німці мали великі (200000 вояків) втрати. Тому на сході слід зорганізувати фронт так, щоб тільки його втримати. При відступі треба, на жаль, залишати великі припаси зброї.

Стор. 531-533. Гітлер роздумує над офензивами і кількістю потрібних дивізій, та на яких теренах ті дивізії можна змасувати. Стверджує, що німецьке літунство щораз слабше, а СССР має труднощі з великими віддалями фронту від баз. Населення Східньої Европи тепер бачить, що таке більшовизм, і це добре. В час нашого вмаршу у Галичину і Балтійські держави не було ні сліду захоплення більшовизмом.

На цьому книга кінчиться.

***

Якась безнадійність віє від того роду нарад і рішень, на яких голови держав і дипломати мусіли мовчки приймати до відома тези і твердження Гітлера та вислуховувати довгих мовних тирад, в яких він так любувався.

Автор книги в багатьох випадках висловлює свою думку, мотивуючи чи ні, в одному-двох словах: "Фантазія! Повна фантазія" тощо.

Справді Гітлер оперував дивізіями, які ледве мали силу нормального батальйону, і в багатьох з них більшість починали мати полонених з Червоної армії. Чи він знав дійсність? Чи вірив у те, що говорив? Чи може під впливом краху ним видуманого світу у зударі з дійсністю прийшло у нього до втрати здорового глузду.

Державні мужі і дипломати, які мусіли вислуховувати видумані для них ситуаційні можливости Гітлера, бачили і розуміли безвиглядність того роду зустрічей і монологів. Дехто старався дискутувати, але це була тільки зайва витрата часу. Інакше поводився Молотов. Згідно з Гільґрубером, Сталінський післанець ставив тільки запитання, наприклад: Чи Гітлер погодиться на окупацію Фінляндії совєтськими військами? Чи погодиться, як Сталін уведе своїх кілька дивізій до Болгарії? Молотов їхав до Берліна з великою "охороною", яку по дорозі скидав по німецьких містечках і селах. Вертався тільки з двома чи трьома прибічниками. До Берліну їхав в осібному вагоні і мав з собою тільки течку, в якій була на дорогу ковбаса і револьвер. Вертався вже з револьвером і з десятками скринь у товаровому вагоні.