У ПОКЛОНІ УПАрмії

                     Трудно докладно й авторитетно визначити дату постання Української Повстанської Армії, бо вона була еманацією пливких, по всій Україні, чи бодай на широких просторах Західньої України діючих повстанських рухів. Дехто рахує початок УПА від 14 жовтня 1942, але вже в червні 1941 року були повстанські дії на Полісі, а назва "Українська Повстанська Армія" відома вже в червні 1942. Велике лихо, що дотепер нема ще повної й авторитетної історії УПА і годі тут потішати себе, що й Українська Галицька Армія та й Дієва Армія УНР все ще чекають на свою повну історію, яка охопила б і ті фрагменти, які вже діждалися фахового з'ясування. Лихо й у тому, що в різних публікаціях про УПА різні фрагменти історії УПА, особливо її початків, з'ясовані різно, і що тому все ще деякі моменти тієї історії становлять предмет дискусії. А втім: не існують вже сумніви і не існує контроверсії щодо характеру, історичної вартости та ідеологічного стрижня Української Повстанської Армії. Поза і понад усі сумніви стоїть факт, що УПА — це остання ланка у ланцюзі українських збройних формацій, що поставали в ході української визвольної війни, — нема вже сумніву, що УПА — це останній в новітній історії України збройний вияв гону українського народу до державної самостійности, як першим таким виявом був Леґіон Українських Січових Стрільців у 1914 р. Від УСС, почерез УГА, Армію УНР, Українську Дивізію і УПА тягнеться та сама ідеологічна нитка, нитка збройного змагу за українську державність.

                     І на такому тлі — маловажними стають суперечки щодо подробиць того чи іншого періоду історії УПА. Очевидно, треба ті сумніви і ті суперечності з'ясувати й вирівняти, бо цього вимагає наука. Але культ української збройної сили не повинен терпіти на цьому і на відсутності однозгідности авторів і мемуаристів, що належать до різних політичних таборів. З перспективи часу — українська визвольна війна, історія якої охоплює й УПА, стоїть високо-високо понад усі партії та їх вплив на істориків і мемуаристів. 

                     Українська Повстанська Армія — це "унікум" в українських збройних змаганнях, "унікум", який випередив подібні куди пізніші військові формації різних поярмлених народів, що боролися за своє визволення. Найперша і найбільша цінність УПА для українства — це сам факт її постання й існування, факт продемонстрування українського збройного активізму, що виступив в обороні гнобленого окупантами народу. Далі: в УПА діяли й боролися, спричинилися до її організації та перетворення з керованих патріотичним гоном ватаг власне в здисципліновану армію, діяли й робили це старшини з різних земель просторої України, члени різних колишніх українських збройних формацій, люди різного віку, навіть різної статі, різних віровизнань та різного обласного походження. Ото ж це була соборна армія, яка на велику мірку й під проводом фахових старшин застосувала в боротьбі проти наїзників ті методи тактики й стратегії, що їх раніше стосували так мовити, по-аматорськи й дилетантськи, різні повстанські загони в Україні.

                   Українська Повстанська Армія — це своєрідний феномен, який міг тривати й перетривати роками тільки тому, що мав всебічну підтримку в народі. Історичною заслугою УПА стало защеплення, відродження та скріплення в народі духа спротиву. Історичною заслугою УПА є створення легенди, без якої не можна творити культу збройного минулого з надією, що на базі тієї легенди можна буде будувати новий збройний зрив. Регулярні збройні сили великодержав вивіновані не тільки у найновішу зброю, у найновіші технічні засоби винищування ворога. Вони вивіновані й у всі засоби, якими можна облегшити воякові воєнні труди: відповідним одягом, харчами, приміщенням, постачанням, ба навіть, коли можно, й розвагами. УПА мала теж свої засекречені склади зброї й амуніції, свої медичні пункти, ба навіть свою лябораторію, проте вояки УПА були в порівнянні з вояками будь-котрої регулярної державної армії упослідженими й покривдженими. І це не була армія, зложена з примусово рекрутованих юнаків, а добровільці — всі до одного, рядові вояки, підстаршини й старшини. І коли головною причиною прогри визвольної війни 1917-21 рр. була нехіть маси мужчин молодого й середнього віку в Україні йти до війська й боронити свою молоду державу, то УПА була власне маніфестацією державно-політичної зрілости, яка наказує приносити жертви майна, життя і здоров'я в бороні волі народу.

                     Українська Повстанська Армія стала в історії України знову тільки одним епізодом, який не дав того реального висліду, задля якого вона постала й діяла. УПА, як її попередниці, як попередні українські військові формації, не була в силі вибороти Україні волі. А втім, вона, як і УСС, УГА, Армія УНР і Дивізія, залишила таки одну тривку спадщину: ідею, легенду, традицію. Це ті невхопні "імпондерабілії", без яких не може існувати ніякий нарід, свідомий свого "я" і без яких не може назріти й у слушний час виринути нова рідна збройна сила — з тими самими цілями й завданнями. І тому без уваги на те, чи тепер є правильна "ювілейна" дата, яка накликує до відзначування роковин постання Української Повстанської Армії, чи нема її, можна і треба й без такої формальної нагоди скласти поклін тій геройській останній українській військовій формації, яка боролася проти всіх займанців, у повній свідомості, що все одно їх не переможе, але мусить проти них боротися, щоб збройним чином протестувати проти наруги й насильства. Могили поляглих і замучених членів УПА порозкидані по українській землі — здебільша без хрестика і без таблички з іменем поляглого. їхнім тіням належить доземний поклін.

  І.Р.