В. Бора
Останніх сторінок історій
Ви не читали тихий жаль,
Ви їх писали потом, кров'ю
Під зойк гранат, під рев моторів,
Під крик, жахливий регіт сальв.
Останні сторінки історій —
Це Вам, залізом зритий, шлях,
Сповитий цвітом, злитий кров'ю,
На ньому — черенки, мов зорі,
Серця розкидані в полях.
Останні сторінки історій —
Це Ви в атаках і вогні,
Як гідні спадкоємці слави,
Що віддали свій юний порив
У жертві рідній вітчині.
Останні сторінки історій,
Написані в полях — лісах
Залізом, порохом і димом
І кров'ю ранених артерій
На синьо-жовтих хоругвах.
Перші жертви
-
(Зі споминів військового звітодавця Р. Т.) При головному шляху
Львів—Київ, на віддалі може одного кілометра від Бродів, під лісом у затиші
розташований...
5 років тому
Немає коментарів:
Дописати коментар