ЗА БАТЬКІВЩИНИ ПРАВО – ЗА ПРАДІДІВ ЗАКОН !

середа, 26 липня 2023 р.

Д-Р ЯРОСЛАВ ГИНИЛЕВИЧ



 Сотник, лікар Української Галицької Армії, професор медицини, д-р Ярослав Гинилевич, лицар-командор Ордену св. Сильвестра Папи, народився 9 квітня 1891 року в селі Шумяч, повіт Турка. Походив із стародавнього українського патріотичного роду, де його батько о. Володимир Гинилевич був визначним українським громадським діячем і про-
будителем рідної Лемківщини.

До гімназії ходив у Перемишлі, а бувши студентом медицини у Львові брав ниву участь у боротьбі з поляками за український університет і був поміж підсудними 101-им студентом у відомому політичному процесі у Львові.

Після закінчення у 1916 році медичних студій був приділений в часі Першої світової війни санітарним медиком до 41-го піхотного полку в Чернівцях і з цим полком брав участь у
боях на італійському фронті.

По розпаді австро-угорської монархії 1 листопада 1918 року зголосився до рідного війська у Львові і на наказ Тайного Військового Комітету  роззброїв австрійську військову корпусну команду. Опісля, ввечері 4 листопада був тяжко ранений.

По відступі українських частин зі Львова і після вилікування був приділений як медик до 7-ої Львівсьної бригади, в рядах якої перебув в червні 1919 року Чортківську офензиву, а після відступу УГА за Збруч у липні 1919 року -- у відомім "Чотирикутнику смерти" пережив щасливо пошесть тифу.

Після підступного роззброєння галицьких частин поляками в квітні 1920 року попав до польського табору полонених в Тухолі на Поморі.

По однорічнім побуті в Тухолі повернувся до Львова. Працював повних 19 років безкористо в клініці Народної лічниці і зібрав понад 20 тисяч польських золотих на будову українського шпиталя. Був приватним лікарем митрополита Шептицького і його брата о. ігумена Климентія Шептицького. Був також професором медичного з факультету у Львівському університеті.

Виїхавши в 1944 році на еміґрацію, замешкав стало у Мюнхені, тут відкрив свою лікарську практику, став професором УТГІ і деканом його фармацевтичного факультету, а від 1951
року був постійним головою Української Медично-Харитативної Служби.

Папа Павло VI-ий відзначив його 1964 року титулом лицаря-командора Ордену св. Сильвестра Папи.



Дмитро Микитюк



Немає коментарів:

Шукати в цьому блозі

Популярні публікації