Панахиду відслужили в неділю, 18 лютого, в похоронному заведенні "Кошек" в Трентоні отці української православної і католицької церков — протопрезвітер Желихівський Богдан, протоієрей Галета Микола та мітрат Харина Мирослав. Співав хор української православної церкви з Трентону. Кол. дивізійники прибули з прапорами від численних станиць: з Нью-Йорку, Нюарку, Філядельфії, Дітройту, Чікаґо, Клівленду, Гартфорду, Нью Гейвен, Трентону. Приїхали також представники окремих дивізійних осередків в США. Крайову Управу Братства в Канаді репрезентував інж. Василь Палієнко. Міняючись, кол. вояки держали почесну стійку при труні свого Командира. Молодечі організації Пласт і СУМА, яких табори ген. Шандрук часто відвідував, делегували групи молоді з прапорами.
Після відправи і прощального слова отців прощали генерала від Краєвої Управи Братства в США — мгр. Артимишин Богдан, який сповняв танож функцію службового старшини, від УНРади — інж. Лимаренко Павло, від ОбВУА — ред. Конрад Степан, від громади в Трентоні — інж. Кузин Дмитро, від Пласту — мґр. Костюк Іван та на закінчення від Української Національної Армії — інж. Ліщинський Михайло. Тіло генерала було прикрите українським національним прапором, а побіч нього зложена комбатантська шапка та військові і комбатантсьні відзнаки. Вінки і китиці квітів прикрашували труну.
Прибула на похорон також численна українська громада з Трентону та околиці, мимо великої снігової заверюхи, яка панувала того ж вечора та слідуючого дня. Не могла бути присутня лише найближча до генерала особа, його дружина пані Ольга: вона лежала хвора в шпиталі св. Франки в Трентоні.
Слідуючого дня, після короткої відправи у похоронному заведенні, похорон переїхав на унраїнський православний цвинтар св. Андрея в Бавнд Бруку. О год. 10-тій Архиєрейську Службу Божу у церкві-пам'ятнику відправив Блаженніший Митрополит Мстислав Скрипник, в сослуженні отців Б. Желехівського, М. Галети, Ф. Істочина і В. Покотила та попрощав генерала від дружини, українського вояцтва і громади. При труні генерала знову стояла почесна стійка кол. дивізійників, а серед прапорів виднів теж прапор 3-тої Залізної Дивізії, в рядах якої під командою ген. Удовиченка боровся покійний генерал Шандрук. Перед закриттям труни, за старим козацьним звичаєм, інж. Михайло Ліщинський і представники Братства в США — Лев Кусяка та Братства в Канаді — інж. Василь Палієнко закрили очі генералові червоною китайкою.
В поході з церкви до гробу інж. Іван Скіра ніс за труною відзнаки і шапку генерала, які опісля передано як родинну пам'ятку дружині покійного. Паню Ольгу в час похоронів заступали три родини, які в останному часі опікувалися нею і генералом, а саме: інж. Микола Тарасюк, інж. Дмитро Кузик та сот. Василь Сердюк. Останній раз за своїм генералом ішов відділ кол. вояків. Між квітами були теж вінки від Головної і Краєвих Управ Братства.
Після нагробної відправи священиків, останнє прощальне слово виголосив заступник голови Гол. Управи Братства Роман Данилюк, а присутні вояки відспівали пісню "Видиш, брате мій".
Під час поминків, які відбулися заходом Головної Управи Братства, трапезу поблагословив Блаженніший Митрополит Мстислав, Роман Данилюк відчитав кондоленційні письма від ген. Михайла Крата та ген. Петра Самутіна, а прощальні промови виголосили ще такі представники організацій: від СКВУ і УККА — Мґр. Іван Базарко, від Т-ва прихильників УНР — д-р Микола Шпитко, від Українського Братського Союзу — його голова Іван Олексин, від ОДВУ — Максим Скорупський, від СУМА — голова товариства Мирослав Шміґель, від СВУР — Микола Ящук і від Українського Вільного Козацтва — Іван Винник. Від родини зложив подяку інж. Микола Тарасюк.
З відходом у вічність сл. пам. ген. штабу ген.-полк. Павла Шандрука, учасники Першої світової війни втратили свого побратима по зброї, учасники Другої світової війни свого командира, Братство к. вояків 1-ої УД УНА свого почесного голову, а українська громада визначного суспільно-громадського діяча.
І. С.
Немає коментарів:
Дописати коментар