НА СЛУЖБІ НАУКИ І ГРОМАДИ

                 Відомий науковець, громадський діяч та кол. вояк проф. д-р Євген Вертипорох протягом свого життя відзначався працьовитістю, послідовністю і ніколи не відмовлявся від громадських обов'язків у своїй спільноті. Він був науковцем-хеміком, працював і викладав на різних університетах і високих школах, писав наукові праці в німецькій, польській, англійській та українській мовах, був членом українських і чужих наукових товариств та очолював Канадське Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. Про його наукову й громадську працю написано в наукових збірниках та українській пресі. Ми зупинилися на його постаті вояка.

                 Є. Вертипорох народився 17 квітня 1898 р. в Ляшках Королівських, пов. Перемишляни в свідомій родині вчителів. Народню й середню школу закінчив у Львові. Осінню 1916 р. австрійська влада покликала його до війська й по відбуттю кварантани на Угорщині, був приділений до 41-го полку піхоти, що мав кадру у Львові. Зимою відбув тримісячну офіцерську школу на Горішній Сілезії, звідки перенесено його до Люблина, а весною 1917 р. до 3-го Боснійсько-Герцеґовінського полку піхоти з кадрою в Будапешті. Літом відійшов на східній фронт, де в запіллю закінчив воєнний та спеціяльний технічний і кулеметний вишкіл.

               Приготовляючися до походу на Схід, австрійська влада зорганізувала курси для перекладачів, яку закінчив він в Горішній Австрії. Його приділено до полку, який стояв на кордоні Буковини й Семигороду, а у 1918 р., коли російський фронт розлітався, переїхав до 2-ої Кавалерійської дивізії до Одеси. У цей час відвідував кілька разів Київ, де його батько, вивезений в 1914 р. російським урядом як закладник, тоді працював в австрійському конзуляті.

               З розпадом австрійської держави, на початку листопада 1918 р. повертається додому й, коли  українська влада оголосила загальну мобілізацію, голоситься до кадри в Камінці Струмиловій. Згодом приділено його до групи отамана Шашкевича в Куликові, де він зорганізував чоту саперів.

               Після реорганізації 1-го Корпусу Галицької Армії, був приділений до 5-ої Сокальської бриґади під командою отамана Коссара й, як чотар, став комендантом саперської сотні. Відбув цілий відступ до т. зв. "чотирикутника смерти", брав участь в сутичках з відділами польської армії Галлера і перейшов за Збруч. Влітку 1919 р. його саперська сотня довший час стояла в цукроварні села Махаринці. Опісля з сотнею брав участь у поході на Київ 31 серпня 1919 р.

                У 1920 р. попав до польського полону й перебував у Фридрихівці, звідки пощастило йому вирватись і дістатись до Львова.

                Від того часу повертається до студій, спочатку у Львові, а згодом у Данціґу, де в 1926 р. складає головний іспит, а 1929 р. здобув титул доктора інжинерії. У свому житті, яке було повне труднощів та пригод, професор Вертипорох завжди знаходив час й енергію для праці в українських наукових і суспільних товариствах, помагав студентам, членам ОУН в Данціґу й Галичині перед і під час другої світової війни, а по війні в Німеччині та Канаді.

                В пошані для його пам'яті передруковуємо із Збірника наукових праць (Торонто, 1972) спомин Б. Підгайного про цю незвичайну людину.