Звідомлення про відношення в Дивізії — 29-ий полк

ДОКУМЕНТ Ч. 12

                 Як кожному з нас, так і мені залежить на цьому, щоби своєю працею і фізичним зусиллям українське стрілецтво причинилося до побіди в цій затяжній боротьбі над кровожадним ворогом. Та, знаючи українську душу, щоби в дійсності могти в повні використати сили і добру волю українського вояцтва, щоби він, як гідний вояк бився з найбільшим завзяттям і посвятою рам'я об рам'я з німецьким вояком, щоби він доказав свою відвагу та боєву здатність такою, якою вона може у нього бути, треба  в першу чергу старатися здобути його довір'я.

                Вже в душі українців лежить готовість віддати всі свої сили, те, що найдорожче тим, до кого мають довір'я, а тим більше приятелям, які розуміють їх політичне положення.

                Тому використати сили українського народу та в цьому випадку стрілецтво, використати його добру волю і посвяту, не так в мойому інтересі, як полевого духовника, щоб в нашій дивізії настрої між стрільцями були якнайкращі, а в слід за цим, щоб в цій війні, де важиться доля народів, українські жовняри були побідними і пострахом для всіх ворогів, проти яких спрямований лише кріс українського вояка. Він з очайдушною відвагою піде в найтяжчі бої сліпо, без застанови, сповнятиме всі накази, якщо лише буде переконаний, що він є повновартісним жовніром, що є рівно трактований з німецьким, що ніхто ним не погорджує, що ніхто призирствами не буде зневажати його національних ідеалів, що його провід заступає його батьків, у яких в критичних моментах найде оборону перед неправдою.

                   Німець буде для нього найкращим приятелем мимо найтяжчої дисципліни, якщо буде у нього довір'я і переконання про справедливість. Бо, де нема довір'я, де нема обопільного зрозуміння — там праця важка і невдячна.

                  Стрілець підгляне кожну додатну сторону і хибу зверхника (як учень — професора) і на підставі цього будує свої переконання про провід.

                  Отже, лише повне довір'я до українців та об'єктивне полагодження справ може вчинити настрої в дивізії кращими та дати найкращі успіхи, як у вишколі так і на полі бою.

                  Мені, як духовникові, нераз приходиться вислуховувати багато жалів стрілецтва в сповіди. Я маю рідко коли з ними безпосередній контакт, тому постараюся безпосередньо начеркнути кілька фактів, які від'ємно впливають на настрої в дивізії, а усунення тих і тим подібних може багато помогти у співпраці, на якій Вам, як командирові Дивізії залежить.

                         1. Часто стрільці не дістають те, що їм належиться, і через те слідують невдоволення, пр. Штбф. Побігущий сам (після нарікання) провірив справу харчів і переконався, що підст. фервальтер замість по 120 ґр. видавав по 100 ґр.; дістав на 650 осіб, а на запит, чому дає менше, сказав, що дістав на 600 і сам зробив поправку в рахунках. Штбф. перевірив справу, усунув цього підстаршину і покарав лише 5 дневним арештом, а справи не хотів давати під суд, щоб не дразнити мужви, що дійсно він не видавав всього. По короткому часі німецький старшина взяв цього підстаршину в оборону і назад він є на цьому пості.

                       2. Після повороту з фронту Е. Бт. 3 сотні не дістали належних їм папіросів. Та те саме було з вином, яке мало бути на маркетентеварен. Це викликало підозріння крадежі в інших продуктах і страшне невдоволення, що коли ми на фронті гинутимемо так, як німці, куля не буде вибирати, а тут ми не рівні, німці дістають, а ми ні. Причиною негодування було: з фронту вернулися ті, які дійсно любили військо і хотіли йому служити, — вернувся найкращий елемент, злий відпав по дорозі, — і за це (ті що вернулися) стрінулися з кпинами і строгими закидами. Вже по дорозі з фронту велика частина відпала через необережні погрози старшин і підстаршин (пр. підете вже з лопатами, не з крісом — страх перед лягром спричинив дезерції) і по сьогодні необережні підстаршини безпідставними прозиваннями, що порушують наіцональну честь і незаслуженими карами спричинюють багато невдоволення.

                     3. Як поступають німецькі старшини зі стрільцями, коли мають відвагу іґнорувати українських старшин і в багатьох випадках не здоровлять їх, а змушені до цього, криком здоровлять так, що скорше схоже на карекатуру, як на вояка. Буває і таке, що відважується кричати до старшини і не сповнити його волі. Коли Устуф. Мурович дав до дивізійних варстатів шити штани, мимо дозволу, підстаршина не хотів приняти і жадав підпису Штбф. Зульцбахе, Штбф. Зульцбахе сам заявив, що вистане картка та мимо цього підстаршина не приняв, хоч стрільці заявляють, що німецьким старшинам і підстаршинам приймають без картки.

                     4. Немає співжиття між німецькими старшинами і підстаршинами, що від'ємно впливає на стрільців, які добре все бачать: пр. німецький старшина потрапить в присутності стрільців і підстаршин кричати до українського старшини (нераз безпідставно, Устуф. Байбарак), а це підриває авторитет якраз німецькому старшині, бо стрільці потім вважають німців несправедливими а знаючи українського старшину, зазначують: «волимо своїх гірших, а справедливих, як їх ліпших і несправедливих». Така вістка про зневагу розходиться громом по Дивізії і викликає відповідну реакцію.

                     5. Бувають випадки, що коли зізнає український старшина, то це в очах німців не має стільки вартости, як вимагає його старшинська честь, не дають віри, а німецькому вірять, хоч і нераз нижчий ступенем від українського.

                    6.Німецький старшина балакає в канцелярії з німецьким підстаршиною, коли ввійшов український старшина, розмови з німецьким підстаршиною не переривано, але коли цей самий старшина балакає з тимже українським старшиною, і ввійшов німецький старшина, розмову перервав, і звернувся до німецького старшини.

                  7. В курені, де був Гаупт. Татарський, ввійшов на залю німецький курінний, привітався з німецькими старшинами, не вітався з українськими.

                  8. Бувають випадки биття стрільців по лиці, копання не то що з боку підстаршин, а часом і старшин: пр. Форкомманд на Словаччині старшина вдарив стрільця по лици, за його приміром пішли підстаршини.

                  9. Німці поширюють вістки, що українці будуть переходити до партизан. Це теж погано впливає на стрільців, коли вони всі свідомі цього, що перед большевиками втікають їх родини, а їх в цьому підозрівають.

                  10. Багато є між нами осіб, які знають Штбф. Побігущого як доброго під кожним оглядом старшину, а немає відповідного посту, а навпаки, стрільці бачили, як без провини він у своїх функціях упадав що раз нижче.

                  Те все і тим подібне дуже погано впливає на стрільців, спричинює недовір'я, брак охоти до праці, ще до цього дійшли до мене вістки з Галичини, що большевики якраз у своїй пропаганді б'ють на нерівне трактовання українців німцями, на використовання українців і т. д.
Тому я рішився для нашого спільного добра, подати тих кілька слів, а рівночасно просити положити кінець всяким нарі......................................

                  В суботу, ц. є 31.10. був у мене п. Козак і заявив, що хотів робити до Вас мельдунок на курінного III. Бтл. та тому, що нагло прийшло його перенесення, не мав вже часу Вам цього зголосити, тому звернувся до мене, щоб я зробив з цього вжиток в Дивізії. Тому відношуся до Вас з повною пошаною, як до найстаршого командира, який сам потрапить усунути зло з полку без Дивізії, і не хочу цього голосити в штабі, а вважаю за відповідне перше повідомити про це Вас.

                  1. В 8 сотні стрілець Стахів був покараний  7-денним арештом — і за якусь провину в арешті обершарфюрер Бомк збив його по лици до крови. П. Козак зголосив це курінному, а цей не зареєстрував.

                 2. Баталіонний поводився нетактовно зі старшинами, сварив на сотенного Козака в присутності підстаршин і стрільців, а іншим разом в присутності підстаршин кричав до сотенного, — не маєте поняття. Не надається на сотенного за те, що Ст. Юнк. Ліщинський не підписав у Козака виміреної йому баталіонним кари 7 днів загостреного арешту за те, що пішов до бюргермайстра до хати за лопатами і задержався 10-20 хвилин.

                3. Цею сам баталіонний б'є стрільців по лици — бачив сам Козак, як один раз в полі вдарив стрільця в лице другий раз біля дверей баталіонової канцелярії.

                4. До Юнкерів кричить, що поздирає їм відзнаки і здеґрадує до стрільців.

                Не вдоволені з нього не лише українці, але й німецькі підстаршини.

                Ще раз прошу не гніватися, що втручуюся в не свої справи, але роблю це з доброї волі, щоб улегшити Вам працю з людьми, за яких відповідаєте.


                                                                                                                            о. Левенець