АВЕРКІЙ ГОНЧАРЕНКО

(22 жовтня 1890 — 12 квітня 1980) 

 Полковник Армії УНР і старшина І-шої Української Дивізії УНА, народився в селі Дощенки, Лохвицького повіту, на Полтавщині. 

У 1912 році закінчив з відзначенням Чугуївську Військову Школу, та був призначений до Кубанського Полку, з яким пішов у 1914 році на війну. У 1916 році командував батальйоном у ранзі сотника. Важко поранений в боях та нагороджений за бойові заслуги хрестом св. Георгія з мечами, був призначений викладачем тактики, топографії та фортифікацій до школи прапорщиків у Києві. Коли 1-го лютого 1917 року постала в Росії революція, сотник Гончаренко провів українізацію цієї школи. В липні цього року, зорганізовано Першу Юнацьку Військову Школу ім. гетьмана Богдана Хмельницького в Києві, і сотника Гончаренка назначено її курінним командантом. 

У кінці жовтня 1917 року був висланий з юнацькою сотнею на оборону проти наступу більшовицьких військ Муравйова, на фронт Бахмач — Гомель. Затяжні бої з більшовиками велись впродовж кількох місяців, а їх закінченням був історичний бій під Крутами.* 

У 1919 році полк. А. Гончаренко був призначений губерніальним командантом Поділля, а опісля став начальником канцелярії Головного Отамана Симона Петлюри. 

З проголошенням набору до І-шої Української Дивізії УНА, зголосився як один із перших колишніх старшин УНР до Дивізії. Йому треба завдячувати, що по проголошенні беззастережної капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року, полк. Гончаренко випровадив призначену йому частину дивізії (понад 2000 вояків) із скрутної ситуації перед наступаючими більшовиками на територію, окуповану англійським військом.** 

Як старшина Дивізії, перебув полон у Ріміні і Белярії. Полк. А. Гончаренко працював у часі поміж двома світовими війнами в українській кооперації, в Галичині, брав активну участь у громадсьному житті, та був автором численних статтей з історії наших Визвольних змагань у першій світовій війні. 

 Роман Крохмалюк 

__________________________________________________ 

* "За Державність", рік 1933, ч. 9, сторінка 153.

** "Ріміні 1945-1947", ч. 1, сторінка 14.